DataLife Engine > Религиозная безопасность > Християни і політика

Християни і політика

Архів 2006 р.

Християни і політикаНе викликає сумнівів, що події політичного життя України , змусили багатьох християн по-новому осмислити свою позицію щодо суспільно-політичного життя, своє місце і роль у відповідних процесах. На зміну самоізоляції від них приходить самоусвідомлення значною частиною віруючих себе не лише як частини потойбічного Царства Божого, але й як громадян своєї земної країни, відповідальних перед Богом за життя певного соціуму, що тягне за собою відповідне зростання соціальної активності. Та чи інша участь в діяльності політичних партій багатьма християнами починає сприйматися так само, як робота на заводі, лікарні тощо.

Говорячи про участь Церкви у суспільно-політичних процесах, слід пам’ятати про необхідність певного розмежування між Церквою як такою, тобто певним інститутом, що має свою місію і функції, і віруючими громадянами, з яких власне складається Церква. При цьому останні – це не лише священнослужителі, а й миряни - юристи, економісти, лікарі, педагоги та інші фахівці.

Що стосується можливості для Церкви бути задіяною у політичному житті, то безумовно, що її основне завдання – звіщати Благу вістку, Євангелію Господа Ісуса Христа, Царство „не із світу цього” (Ів. 18:36) та впроваджувати в суспільне життя божественні моральні принципи, з чим пов’язано її покликання бути своєрідним голосом совісті нації. Саме в такій якості Церква залишає за собою право давати моральну оцінку діям держави та її окремих представників, в першу чергу виходячи із наслідків таких дій для блага суспільства. Більше того, вона має право відмовити державній владі в підтримці у випадку неправедних дій останньої. Мова в даному випадку йде не стільки про політику, скільки про мораль, на захисті якої як раз й покликана стояти Церква. Що ж стосується безпосередньо політичної сфери, то тут діє принцип відокремлення Церкви від держави, а отже й від політики. Церква і держава не повинні ні зливатися воєдино, ні підміняти один одного, хоча мають співпрацювати в інтересах усього суспільства. Тобто Церква в цілому не повинна ставати суб’єктом політичної діяльності.

Водночас це жодним чином не означає, що християни не можуть служити на благо суспільства і держави, в тому числі беручи участь у політичному житті. Більше того, Сам Господь Ісус Христос у Своїй першосвященицькій молитві наголошував на їх знаходженні посеред цього світу (Ів. 17:15), а отже певній відповідальності за те, що відбувається навколо них. Біблія та історія містять яскраві приклади того, як щиро віруючі люди, які займали високі державні посади, ставали справжнім благословенням для своїх країн та народів (Див.: Буття 41:41; Дан. 6:1-3).

Християнин приймає рішення щодо своєї участі у політичній діяльності, виходячи із розуміння волі Божої стосовно себе. Участь у суспільно-політичному житті повинна розглядатися ним як особливе відповідальне служіння Богу і людям. При цьому необхідно пам’ятати про те, що християнин як політик чи державний службовець повинен діяти в інтересах усього суспільства, а не лише в інтересах своєї релігійної групи. Переконані, що наше суспільство тільки б виграло від участі християн у роботі органів влади, зокрема представницьких, оскільки слідування заповідям Божим є важливою запорукою й сумлінного ставлення до своїх обов’язків. Разом з тим, ми свідомі того, що такі християни мають бути не лише високоморальними особами, але й фахівцями у відповідних галузях. А таких фахівців-християн, які відчули поклик Божий до участі в діяльності представницьких органів влади, варто підтримати іншим, інакше робота в органах влади і надалі залишатиметься монополією невіруючих людей, а християнам буде годі сподіватися якихось якісних позитивних змін у державі.

Інститут державної влади був встановлений Богом для підтримання порядку в суспільстві (Гал. 3:19, 23). Господь через Біблію відкриває, які якості повинні мати суспільні керманичі, як вони мають провадити свою діяльність (Див.: Повт. 17:15-20). Ці Божі приписи варто знати і виконувати усім, хто прагне зайняти якісь посади у державному механізмі. Бо від того, чи будуть вони жити і діяти так, як цього бажає Господь, залежить і життя всього народу, адже саме через правителів „по серцю Божому” приходить благословення для тих, над ким їх поставив Господь.

Беручи участь у виборах, навіть як пересічний виборець, важливо усвідомлювати свою відповідальність за те, яким буде завтрашній день для усього нашого народу. Господній акцент на пізнанні правди (Ів. 8:32) стосується і необхідності уважного вивчення перевиборних програм партій і блоків. Рішення за кого голосувати повинно бути зроблено з молитвою та на підставі міркувань про те, що буде найкращим для країни і для Церкви. При цьому слід бути досить уважними, щоб не спокуситися популізмом з боку певних політичних сил, важливо усвідомлювати, наскільки є реальними обіцянки тих чи інших партій і блоків, наскільки вони можуть бути виконані, наскільки вони співвідносяться із практичними діями даних партій за період їх існування.
Необхідно робити свідомий вибір між тими політичними силами, що обіцяють свою підтримку у випадку своєї перемоги лише одній певній Церкві, з відповідними наслідками для інших, і тими, хто спрямований на послідовний захист свободи совісті в країні, формування сприятливих умов для функціонування різних релігійних течій, не зважаючи на богословські розбіжності між ними.
Ще однією підвалиною, на якій має базуватися наш вибір, є патріотизм, що має глибокі біблійні коріння. Можливо найбільш яскраво ми можемо бачити його прояви в позиції Мойсея та апостола Павла, які були згодні пожертвувати собою задля спасіння свого народу (Вих. 32:32; Рим. 9:1-3). А тому християни мають зробити свій вибір на користь тих політичних сил, які в своїй діяльності відстоюють інтереси рідної держави, а не сусідніх, навіть тих, з якими нас пов’язує спільна історія.

Зрозуміло, що християни з різних причин можуть розходитися у своїх політичних уподобаннях, але ці різні політичні позиції не повинні порушувати єдності Церкви як Тіла Господнього.

Ми, як християни, рішуче виступаємо проти будь-яких „брудних технологій” ведення передвиборної боротьби, заявляючи про те, що подібна діяльність, як і будь-яка нечесність походять від диявола – „батька неправді”. Також ми виступаємо проти будь-яких спроб розколоти суспільство за політичними, релігійними, національними чи іншими ознаками.

Наближається день виборів. Тож нехай Господь дасть нам мудрості зробити правильний вибір і підтримати тих, хто вже позитивно зарекомендував себе своєю попередньою діяльністю та хто сприятиме впровадженню християнських цінностей в усі сфери суспільного життя.

Юрій Решетніков

Архів 2006 року
Газета "Християнський Демократ"





Вернуться назад