Інфляція. Віктор Ющенко «забувся» сказати про головне

На нараді в Кабінеті Міністрів «Про стан справ у сфері ціноутворення та заходи щодо забезпечення цінової стабільності» (2007-11-02) Президент Україні у вступному слові та під час дискусії доволі багато приділив часу загальній про-блематиці утримання зростання цін – загального рівня цін. Однак, реалізація левової частки його ідей лишень невеликою мірою сприятиме уповільненню зростання споживчих цін – у розумінні «маленького» українця. Повернемося до конкретних прикладів.

Від макроекономічних канонів до живої справи.


Спочатку зауважимо: Навряд чи хто не будь з великих «монетаристів» буде спростовувати наступне: «Маленький» українець (чех, поляк, німець…) не може поміряти і співставити з потребами своєї родини загальний індекс інфляції – це завдання для Держкомстату. «Маленький» українець, котрий доволі часто живе за межею бідності, має справу з цінами на конкретні товари (наголошую – на конкретні товари!) і саме через їх динаміку відчуває цінову стабільність у цілому.

Згадка про «маленького» обумовлена тим, що поведінка гаранта показує: Ви-щезгадана нарада з боку Президента планувалася як чергове ток-шоу типу «Свобода Віктора Ющенко» аби забезпечити хоч невелике покращання його безнадійно поганого рейтингу. Наміри були доволі простими – публічно «потурбуватися» про погіршення життя українців внаслідок «недосконалої» роботи Уряду. Потурбуватися не заглиблюючись у суть соціально-економічних процесів. Мала відбутися така собі рекламна «розмова на користь бідних» від котрої проку, як правило, небагато. До професійної розмови Банкова №5 не готувалася. На відміну від мешканців вул. Грушевського №12/2.

Із макроекономічних абеток не можу не витягнути наступне нагадування і Вікторові Ющенку, і його експертам: «Гарячі» гроші (надмірна грошова пропозиція) піднімають загальний (!) рівень цін. Існує така нерозривна пара понять: «Гарячі» гроші => загальний рівень цін. Прискорене зростання цін на окремі товари та послуги, зростання котре робить ціни, наприклад, на житло (або олію чи борошно) лідерами зростання аж ніяк не пов’язано з «гарячими» грішми. Прискорене зростання цін на окремі товари та послуги є результатом незадовільного розвитку мікроекономічних процесів. Кожний киянин, наприклад, знає, що високі ціни на житло у Києві є результатом кількох складових: (1) відсутності ринку землі; (2) поганої прозорості виділення землянок; (3) притоку українців з регіонів; (4) зростаючих заробітків українців та деяких інших. НБУ або КМУ не мають ринкових важелів впливу на ці складові – це мікроекономіка. І ціни житло в Києві долають світові рекорди.

Олія! Олія!! Олія!!!

Говорячи про підсумки 9-ти місяців Президент зафіксував: «Найбільше зросли ціни на олію – 49%. В минулому році ціни за цей період знизилися на 2,4.» І найменш забезпечені верства нашого суспільства за даними ЗМІ доволі гостро прореагували на цей факт.

1-ше запитання: А чому так сталося?

Тому що виробники олії є затятими ворогами українців? Або є елементарними капіталістичними нелюдами, ненажерами? Навряд чи! Чому ж тоді Президент не зробив, навіть, спроби розкрити чинники цього різкого зростання ціни одного з найважливіших та вкрай корисних харчових продуктів першої необхідності?

Відповідь, насправді, є дуже простою, але вона переводить, зрештою, стрілки на Банкову. А Віктор Андрійович не з тих, хто публічно визнає свої помилки та упущення (хоча б для укріплення своєї позиції). Тому й відбулася тільки примітивна фіксація стану речей на котру й початківці-журналісти не йдуть... Бо ж журналісти – світська совість нації…

Насправді, ціни на олію рвонули вгору тому, що зросли ціни на сировину, та на ледь-ледь не всі ресурси, що споживаються при виготовленні олії. Включаючи й людські ресурси – зарплату найманих працівників.

Загальновідомо, що товаровиробник може зменшити вплив подорожчання сировини (та інших ресурсів, що споживаються) шляхом адекватного підвищення продуктивності праці. Чи міг він це зробити за умов відсутності Стратегії розвитку нашої економіки, за умов відсутності конче необхідної тривалої концентрації уваги влади на пріоритетних видах економічної ді-яльності? За умов відсутності спеціальних регуляторних режимів котрі сприяють швидкому оновленню (осучасненню) найважливіших виробництв? У даному випадку виробництва олії. Ні! Не міг!

Президент України Віктор Ющенко мав би запропонувати нашій нації таку Стратегію, котра б базувалася на радикальному підвищенні продуктивності праці по конкретних найбільших важливих видах економічної діяльності. Однак, Президент України Віктор Ющенко за 3 (три!) роки свого «гарантування» так і не спромігся вийти до нації із зрозумілими кожному українцеві пропозиціями щодо радикального удосконалення наших національних виробництв – найважливіших видів економічної діяльності. Адже обіцянка «Бандити сидітимуть в тюрмах» аж ніяк не тягне на завдання щодо зростання продуктивності праці => зниження собівартості => утримання цін від зростання з одночасним, в межах собівартості, підвищенням зарплати.

2-ге запитання. Чи сприятимуть стабілізації (зниженню) цін на олію впровадження висловлених Президентом ідей?
10 разів прочитав вступне слово Президента та його коментарі і дійшов висновку: Реалізація ідей Віктора Ющенко вплине на зупинення зростання цін на конкретні товари та послуги так само, як впливають на мертвого припарки.

Pardon! Який стосунок до цін на олію має, наприклад, (цитую Президента): «Перший аспект – це зовнішній момент, це наша митна політика і її ефективність. Наскільки ефективні наші економічні кордони? Що вони забезпечують з точки зору контролю руху товару і послуг, що вони не забезпечують? В цьому є велика проблематика. Я переконаний, що ми повинні вийти на тему і електронної митниці, і митної оцінки, і багатьох інших змін, по яких би ми мали можливість сказати чесно і відкрито: «Ми зробили все для того, щоб в Україні почав діяти економічний український кордон».

Сонячне насіння в нас своє, вітчизняне – кордон не перетинає… Нащо тоді зга-дувати митницю через три рядки після патетичної заяви про зростання цін на олію?

Прошу читачів визначити самостійно як вплине на ціни на олію (знов цитую Президента): «Тема друга…. формування галузевих балансів, наскільки вони були правильно оцінені, де були зроблені помилки, що нам треба зробити з точки зору пропозицій виробництва поряд з іншими елементами політики утриму-вання, щоб ми врівноважили найближчим часом попит і пропозицію».

Або: «Наскільки бюджетні процеси сьогодні або спокушають формування інфляційних навісів…»

Або: «Наскільки адекватною, наскільки є жорсткою монетарна політика, причому, я завжди був автором і прихильником того, що монетарна політика в країні повинна бути жорсткою. Пусті гроші нікого не лікують…». А якщо гроші не пусті, але зароблені за кордоном – на чужих ринках, в чужих балансах попиту та пропозиції а витрачаються в Україні? Га?

Президент України вважає, що жорсткішою монетарною політикою Нацбанк зміг би стримати зростання ціни на газ та нафтопродукти, радикальне (на десятки відсотків!) зростання світових цін на сільськогосподарські продукти, швидко прогресуюче постаріння основних активів (котрі ще за більшовицьких часів були доволі старенькими якщо не фізично, то морально), гостру нестачу кваліфікованих кадрів, можна багато чого додати …. Смішно це почути… від гаранта… монетариста… гарного екс-Голови НБУ…

Борошно та інші продукти харчування!

Президент зробив також наступну констатацію: «Борошно – на 28%, в минулому році був незначний ріст в районі 4%, яйця – на 18%, в минулому році ціна на яйця скоротилася на 21%. Молоко відповідно виросло на 15% в ціні, в минулому році воно мало на 8% меншу ціну. М’ясо виросло на 11% в цьому році при стабільності ціни в минулому році».

Як на мене, основні чинники (детермінанти) зростання даних цін співпадають з чинниками зростання цін на олію. Невже Віктор Ющенко вважає, що Держмитслужба або Нацбанк здатні зупинити зростання цін на ці харчі? Риторика… відірвана від життя…

Вражаюче незнання стану справ в економіці України.

Висловлення Президента Україна вказують на його кричущу непоінформованість – він не розуміє у якій країні живе. Віктор Ющенко й гадки не має, що:

1. Гастарбайтери рятують Україну. Тільки у минулому році наші гастарбайтери (за мінімальними, у рази заниженими оцінками) перевели в Укра-їну 8,4 млрд. дол. США = 42 млрд. грн. Дана шалена сума була зароблена за кордоном, а витрачалася в Україні. І вона є складовою так званого «інфляційного навісу». І тільки антиукраїнські налаштована особа може ставити перед НБУ завдання «стерилізації» інфляційного впливу цієї 42-х мільярдної грошової пропозиції. До речі, дефіцит Державного бюджету на поточний рік у 20-ть разів менше цих грошових потоків. Чи можна вішати з цього приводу собак на Яновича? Риторика… У поточному році обсяги переведення грошей гастарбайтерами будуть на пару десятків відсотків більшими ніж торік. Вони також підніматимуть ціни;

2. "Заграница в нас верит". И хоче заробляти на нашому зростанні. Закордонні борги приватного сектору України (банки + підприємства) сьогодні вже рази у чотири (!) перевищують зовнішні борги Уряду. Вони досягли приблизно 52-55 млрд. дол. США у той час як торік вони були лишень на рівні 32 млрд. дол. США. Тобто, торік вони були менше на 20-23 млрд. дол. = на 100-115 млрд. грн. Зауважимо, що грошова маса на 01 жовтня складає 349 млрд. грн. Тобто, приблизно 30% наявної в Україні грошової маси має своїм джерелом позики нашого приватного сектору за кордоном. Підкреслюю – приватного сектору! Не Уряду! І не можна знайти «ринковика», котрий ризикне зупинити надходження в Україну великих обсягів відносно дешевих та довгострокових коштів виходячи з того, що дана грошова благодать також сприяє зростанню цін. Хоча вод-ночас вона фінансує наше економічне зростання і саме тому не можна зупиняти це притік грошей.

3. В Україні не вистачає кваліфікованої робочої сили. Все гостріше і гостріше. Адже зростання обсягів виробництва (в умовах уповільненого зростання продуктивності праці) не балансується з наявною притокою людських ресурсів в економку. Наші наймані працівники попрацювали за кордоном і вони знають чого вони варті. Намагаючись втримати «сині та білі комірці» наші роботодавці вимушені піднімати зарплату. Ви-му-ше-ні! Зростаюча зарплата тисне на ціни – на загальний рівень цін;

4. Україна має швидко старіючи (фізично і морально) основні активи, але ТАК і не має сприятливого регуляторного режиму щодо їх оновлення. Держава (Президент України, у першу чергу!) не підтримує підвищення технологічного рівня національних виробництв, навіть, тих перспективних видів економічної діяльності котрі є нашими національними конкурентними перевагами. Президент України не чує стогонів роботодавців;

5. Завдячуючи п. 4 зростання продуктивності праці у найважливіших для нації видах економічної діяльності відстає від зростання заробітної плати. Або зростає темпами, котрі не компенсують зростання цін на базові ресурси (вартість факторів виробництва).

Вище окреслені 5 викликів український владі (питань) знайдуть своє системне вирішення (системні відповіді) лишень за умови появи Стратегії соціально-економічного розвитку написаної мовою доступною кожному українцеві. Посилюється враження, що розробка такого документу є непосильним за-вданням для Віктор Ющенко. Адже ще років 10 тому назад численні закор-донні радники попереджали і нас у цілому і, особисто, Віктора Ющенко про насування вище описаних проблем… Й марно…

Залишається ток-шоу «Свобода Віктора Ющенко»…

Віктор Лисицький,
економіст

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии