Український фундаменталізм

«…i свобода, i революцiя, i воля Украiни - залежить вiд того, чим буде наша народна маса: чи розпорошеною купою пiску, котру перший подув вiтру може пiдняти i рознести, чи твердою опорою, мiцним фундаментом, на котрiм опреться свободна, народна Украiна».М. ГрушевськийНастає момент істини. Українська політична думка вражає своєю тупістю. Зведення дріб'язкових рахунків із минулим видається за грандіозну роботу над майбутнім. Не ворожі танки, а дрімучий провінціалізм погубить нас. Новий час кидає нові виклики. Новий постіндустріальний світ породжує нову систему цінностей і навіть нову людину. Все інше залишається в минулому. Ми теж перестанемо бути. Подібно до інших невдах, сконаємо перед дверима світлого майбутнього. Незалежність далася нам занадто легко. Вона буквально звалилася нам на голову і, схоже, дуже сильно контузила декого з нас. Платити треба за все - у тому числі, і за власну дурість.  Прийшов час думати. У нас є один вихід - увійти в майбутнє самим, через свої власні двері. Поставити всіх перед фактом, анітрохи не турбуючись про те, наскільки наші дії збігаються з «прогресивними тенденціями» і не нами придуманими теоріями. Необхідні дія, рішучість, воля. Не можна пасивно чекати. Вже вчора було досить пізно. Де ваша жага життя? Буде неймовірно важко. Життя не вкладається в схеми. Те, що вчора здавалося вічним, сьогодні перетворюється на марево. Точне слідування інструкції веде в прірву. Сьогодні немає нічого непорушного. Не можна довіряти навіть старим термінам. Той, хто живе політикою та філософією, прекрасно знає, як багатогодинна зарозуміла суперечка закінчується нічим після раптового запитання: «Що саме, ви розумієте під словом «демократія» (капіталізм і т.д.) ?» Проблеми не просто вирішуються неправильно - нерідко взагалі вирішуються не ті проблеми. Є патріоти, що щиро віддали все життя боротьбі з соціалізмом. Але от соціалізм повалений - і що вийшло? Поразки зазнав не соціалізм, а Україна як національна республіка. Чи, по-вашому, це перемога України? Перефразовуючи росіянина А. Зінов’єва: «Цілили в комунізм, а влучили в Україну». Сумно, але їхні жертви були даремними. А хотіли ж як краще. Світ переживає кризу. Це просте слово стало повсякденним - «економічна», «екологічна», «криза духовності» і т.д. Криза - нормальний стан сучасності. Відповідно до словника, криза - це «різкий перелом у будь-чому, важкий перехідний стан». Перехід до постіндустріалізму - це не просто заміна одного способу господарювання і пов'язаних із ним виробничих відносин на інший спосіб. Криза економічної системи індустріализму спричинила кризу всієї його правової, політичної, релігійної та філософської системи. Кризу переживає сама людина. Ціннісні предмети минулого перестали стимулювати, надихати і творити за великим рахунком. Те, що нам уявляється таким безцінним, має інтерес лише для туристів і археологів. Усе треба бачити крізь призму кризи. Тільки переосмисливши в такий спосіб те, що відбувається, можна розраховувати, що недаремними виявляться зусилля. І що для українців саме слово криза набуде свого другого, наведеного в тій же енциклопедії, значення - «перелом у перебігу хвороби, що передує видужанню». Потрібна нова життєздатна теорія. Існують об'єктивні перешкоди, перебороти які не вистачить наших сил. Якщо йти стандартним шляхом, звісно. Наздоганяти лідерів, граючи за встановленими ними правилами, що можуть у будь-яку хвилину змінитися. Тільки властива нам нестандартність думки спроможна гарантувати успіх. Треба відновити свою цілісну картину світу. Треба побачити світ очима українця. Своїми очима. Давайте жити, а не навчатися життя по чужих підручниках. Інакше ми не тільки не вирішимо проблему, але навіть не дізнаємося ніколи, у чому її смисл. Треба вирішити, що саме є нашою проблемою. Є аналогія з наукою. Найвідоміший винахідник Г.Альтшуллер відзначав: «...завдання найчастіше формулюються так, що вони настійно (хоча і непомітно) штовхають у безвихідь. Ніколи не можна приймати на віру завдання, сформульовані іншими. Якби  ці завдання були правильно сформульовані, їх, найвірогідніше, вирішили б ті, хто вперше їх зустрів… Уявіть собі, що хтось зайшов у глухий кут. І от вам пропонується пройти далі цим шляхом. Що й говорити - заняття малодоцільне!» Усі попередні проекти України провалилися тому, що ставилося завдання: «Побудувати на Україні ринок (соціалізм і т.д.)». Але невже наша мета - «побудувати ринок»? Або якийсь сарай? А може, все-таки, ми будуємо квітучу Україну? Тоді треба сказати: «Побудувати Україну на соціалістичній (або якійсь іншій) основі». Де мета, і де засіб? У період кризи завдання ускладнилося - уже не можна «побудувати Україну на будь-чому». Ніяка стара основа не може бути сьогодні стійкою. Тверду опору, можна знайти лише в тому постійному, що є всередині нас. Що робить нас українцями. Український дім треба будувати на українському фундаменті. І побудувати його можуть лише українці. І якщо ми шукаємо теорію будівництва нашого спільного дому, то найкраще назвати її просто - «український фундаменталізм». У мінливому сучасному світі немає нічого постійного. Немає нічого істинного. Істину можна знайти тільки всередині себе. Єдина істина, що не викликає сумнівів - це те, що ми українці. Саме цей факт необхідно чітко зафіксувати.МАНІФЕСТ УКРАЇНСЬКОГО ФУНДАМЕНТАЛІЗМУГоловне питання фундаменталізмуЗнання та міфиРозконсервований консерватизм Прощавай, інтелігенціє!Пішохід без голови (про сучасний момент)«Колективний» і просто українецьСоціалізм та Націоналізм: Два крила одного птахаГеополітика УкраїниЛюбити по-українськи (трохи лірики)