Поет, публіцист, громадський і політичний діяч, один із творців Незалежності України Дмитро Павличко нещодавно виступив із відкритим листом до українського народу. Про те, чому українці не повинні просидіти дома на цих виборах, наша розмова із Дмитром Павличком.

- Пане Павличко, що спонукало Вас так активно стати на підтримку Юлії Тимошенко? Ви ж виступали за Віктора Ющенка...

- Цьому передувала історія, яку хочу розповісти. У вересні 2008 року я був запрошений разом із Богданом Горинем до Юлії Тимошенко на розмову. Юлія Володимирівна сказала: Дмитре Васильовичу, ви маєте вплив на Віктора Ющенка, допоможіть мені зв’язатися з ним, бо не бере телефонної слухавки, не розмовляє зі мною, уникає будь-яких контактів! Далі сказала, що їй, керівникові Кабінету міністрів, необхідно спілкуватися, радитися з Президентом країни. Адже виникає маса поточних питань. Я запитав: Юліє Володимирівно, яку умову ви ставите, що я маю передати Президентові, яка умова примирення? Юлія Володимирівна відповіла: я готова не йти на президентських виборах проти Ющенка, але задля цього від нього вимагається лише одне – попросити пробачення за те, що він назвав мене зрадницею України! Я подумав. що мені вдасться об’єднати Юлією з Віктором, переконати Президента, адже це була моя мета упродовж років помайдання, об’єднати лідерів помаранчевої сцени. Я повинен був примирити їх, бо ж був тією людиною, яка стояла між ними на сцені Майдану, з одного боку Віктор, а з другого – Юля. Я тоді мріяв лише про одне, щоб вони не розсварилися.

Я знав, що в нашій історії чвари між князями та гетьманами доводили Україну до занепаду та неволі. Але коли я звернувся до оточення Президента з просьбою допустити мене до нього, мені відмовили. Ющенко не брав слухавки. Тоді я попередив Секретаріат Президента, - якщо не допустять мене до Віктора Андрійовича, не дадуть змоги з ним переговорити, я виступлю у пресі. Так і сталося – мене не допустили і я виступив. Разом із Богданом Горинем. Лист був надрукований у „Літературній Україні” (18.ІХ.2008).

Між іншим, я писав Ющенку, що варто зміцнити демократичну коаліцію у парламенті. Я зауважував, що його оточення недооцінює людей, які віддали своє життя за Україну. Богдан Горинь, колишній в’язень Гулагу, мій друг, і я – ми почувалися ображеними. Мій відкритий лист до Президента, опублікований в „Літературній Україні”, ще раз нагадую, 18 вересня 2008 року, свідчить, що пані Тимошенко прагнула примирення з Віктором Андрійовичем, але Президент цього не хотів.

- Разом із тим ви погодилися буди довіреною особою у президента.

- Так, бо я пробачав і пробачаю Ющенкові багато помилок через те, що він поїхав у Тбілісі, коли на Грузію напала російська армія і сказав: „Грузини, Україна з вами!”. То була важлива промова. Але нині мова не йде про відносини маж: Тимошенко та Ющенком, а фактично про небезпеку втрати нашої національної свободи і політичної незалежності. Ми опинилися у становищі, коли наше ставлення до виборів 7 лютого у формі ігнорування означає, що ми за Януковича.

Ющенко, який нещодавно заявляв, що Юлія Володимирівна і Віктор Федорович – це „два чоботи – пара”, сказав неправду. Вона спрямована на те, щоб Янукович у тих „чоботях” спокійно дійшов до президентського крісла. Мовляв, немає в нас вибору. Але ж Юлія Тимошенко відрізняється від Віктора Федоровича. Це бачить і чує вся Україна. Тимошенко стоїть за єдину українську державну мову, за економічну, насамперед енергетичну незалежність України, проти єдиного економічного простору. Вона - за політичну відмежованість від Росії, за вступ до Європейського Союзу, а також за підготовчу організаційну роботу в Україні, щоб на референдумі наш народ проголосував за входження до НАТО. Багато є речей, за які необхідно підтримати прем’єра. Юлія Тимошенко – символ Майдану, в неї нема нічого спільного з програмою Януковича. Я звертаюся до читачів вашої газети, а через них до своєї української нації, яку сприймаю, як велику родину: я був прихильником Ющенка, намагаюсь та не можу його зрозуміти, отже повинен сказати правду.

Якщо ми мовчимо на виборах, не йдемо голосувати, або голосуємо проти всіх, то значить - голосуємо за Віктора Януковича. А я проти Януковича! Бо з ним до нас іде нове поневолення, зверхність Москви. Ми станемо Малоросією, будемо знову рабами, якими були. Янукович не має українського походження, немає української душі і належної інтелектуальної підготовки, щоб стати символом України.

- До речі, Юлії Тимошенко також закидають, що вона не має українського походження...

- На це хотів би сказати так: українка Настя Лісовська (вона ж Роксолана), будучи на троні Оттоманської імперії, зробила для турків більше, ніж будь-хто з турецьких султанів. Так само багато зробила для російської державності німкеня Катерина ІІ. Так само українець Михайло Корибут-Вишневецький був королем Польщі. І ніхто з польської шляхти не протестував. Узагалі польськими королями були шведи, німці, французи, угорці, а Річ Посполита була великою державою Європи. Тому для нас найважливіше, яка в Тимошенко душа. А вона українська! Вона хоче бути Президентом України, бо чує в собі душу народу, серед якого зросла. Ми повинні цим захоплюватися, адже це Україна підняла її колишню молоруську свідомість до рівня свідомості великих українців.

Найголовніша причина того, чому я підтримую Тимошенко у тому, що вона має живий розум, здатний розвиватися, вбирати в себе світ українства, ставати справді українським, гнучким, серйозним політиком. Вона була і є реальним символом Майдану. Ті, хто вже за неї проголосували, це народ із Майдану. Тому я звертаюся до людей, а також до кандидатів, які програли у президентських перегонах: подумайте, якщо ми не підтримуємо Тимошенко, то значить голосуємо за Януковича.

- Захід України не дуже активно голосував у першому турі, чому так сталося, що активність була недостатньою?

- Звичайно, мала місце розчарованість. Був підкинутий із штабу Януковича облудливий варіант голосувати проти всіх. Це теж саме, що й – „за Януковича”. На жаль, Ющенко та його оточення думають, що Тимошенко гірша за Януковича. Оце страшно. Головний опонент Ющенка п’ять років тому, ставленик Москви Янукович раптом став влаштовувати оточення Президента. Для патріотичних регіонів вигадали тезу „проти всіх”. Пригадайте, як осоромився мій земляк, який назвав себе Василь Противсіх. Його не підтримав народ і він став посміховищем. Отже, не можливо бути – проти всіх. У житті суспільства та нації не буває такої позиції. Мислячим людям не можна займати таку позицію. Треба мати свою родину, своє село, свою націю. Проти всіх можуть бути нелюди, які сидять у своїх хатах і ненавидять сусідів і весь світ. Я знаю, що таке розчарування, знаю у чому навіть недопрацювала Тимошенко у першому турі і в чому помилялася взагалі. Але хай у цьому розбереться історія.

А сьогодні мова йде не про це. Важливо визначитися, спитати себе, хто буде наступним Президентом України? Це має бути мудра, вихована Україною українська людина. І на це питання мають дати відповідь національно-демократичні сили, які сконцентровані насамперед у Львові, на Заході України. Якщо ми цього не зрозуміємо, не об’єднаємося, то виберемо Януковича, підемо шляхом кремлівського проекту. При цьому, повірте, Янукович буде навіть нам усміхатися, підігравати. Але біда в тому, що він не самодостатній політик. Ним керує Москва! Він не здатний як людина очолити таку європейську, велику і розвинену культурою державу, як Україна. Він може діяти тільки під впливом оточення, а навкруги нього сьогодні в радниках і консультантах, у запліччі - Москва! Половина його оточення - колишня агентура КДБ.

- Останнє запитання: ви мали зустріч із Юлією Тимошенко. Якщо не секрет, про що це була розмова?

- Я порадив їй звернутися до Ющенка та переговорити з ним. Я ще наївно сподівався на чудо! Пізніше з цим проханням я звертався і до нього. Якщо вдалося б примирити їх, то це був би неординарний крок, на який здатні тільки великі політики. Уявіть, як би вся Україна була заскочена тим, що Ющенко подав руку Тимошенко. Думаю, що в такій ситуації головна роль мала належати саме Ющенкові. Він мав би звернутися до демократичних, націоналістичних (у розумінні – служіння народові) сил із таким закликом. Не розумію, чому він забув, хто його справжній опонент, у кого він виграв вибори п’ять років тому. Нам має бути ясно, зрозуміло, що коли Тимошенко виступає проти Януковича, вона стоїть, як стояла на Майдані, за Україну. Тому Тимошенко є близькою для всіх національно-демократичних сил, для кожного українця. Ті, хто не підтримує Тимошенко, хто вважає її ще гіршою за Януковича, мають визнати, що в нас немає народу. Але він є! Це відчуває і розуміє Юлія Тимошенко, йде з українським народом і потребує його допомоги!

Розмовляв Юрій Дорошенко.