Благодійництво та історико-культурна спадщина


'БлагодійництвоРоль благодійництва у відродженні вітчизняної історико-культурної спадщини

Україна має богаті історичні традиції у сфері благодійництва. На весь світ звучали імена відомих українських меценатів та промисловців Терещенків, Ханенків, Бродських, Галаганів, Гіршів, Дідушицьких, Любомирських, Симиренків. Зокрема славетна династія цукрозаводчиків Терещенків залишила нащадкам храми, медичні установи, громадські споруди в різних містах України. Терещенки були засновниками близько двох десятків і покровителями до півсотні навчальних закладів у Києві, Глухові, на Правобережній та Лівобережній Україні. Зокрема в Глухові на кошти і пожертви родини Терещенків було збудовано: чоловічу і жіночу гімназії, ремісниче училище, пансіон для гімназистів, дитячий притулок, міське училище, міську лікарню, вчительський інститут зі службами, повітовий банк, повітову земську управу, будинок дворянського зібрання, ряд приватних житлових будинків. Справжнім шедевром зодчества став Анастасіївський собор, споруджений в неовізантій-ському стилі за проектом академіка архітектури А. Л. Гуна. Загалом родина Терещенків пожертвувала на благодійні цілі понад 5 млн крб. [1, 12]. Інший славетний українець Г.П.Галаган створив Колегію для малозабезпечених дітей та ряд інших навчальних закладів. Загальна сума витрат Г.П.Галагана на Колегію складала більше 1 мільйона карбованців. Г.П.Галаган та його дружина подарували вихованцям Колегії унікальну нумізматичну колекцію та колекцію книг і стародруків, що стала основою колегіатської книгозбірні, яка постійно поповнювася за рахунок засновника [2, 8]. Терещенки, Ханенки та О.М.Поль зібрали неоціненні колекції мистецтва й старожитностей, що ввійшли до найкращих вітчизняних музеїв і стали їхньою гордістю. Це насамперед Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, Київський музей російського мистецтва, Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І.Яворницького [3, 18 ]. Таким чином, на українських землях за часів Російської імперії була сформована своєрідна культура благодійності, коли більшість підприємців та купців мали за честь допомагати хворим та нужденним, підтримувати різноманітні культурні заходи.

Нині Україна має багату історико-культурну спадщину, яка містить значний потенціал туристичної та інвестиційної привабливості нашої країни на світовому ринку. Наша держава є однією із провідних країн Європи за кількістю об’єктів історико-культурної спадщини (близько 140000 – це майже в 2,5 рази більше, ніж у Польщі та удвічі більше, ніж у Росії) [4]. Але на жаль цей потужний культурний потенціал не використовується повною мірою, в зв’язку з наявністю ряду значних проблем в даній галузі. На сьогодні слід відмітити досить низький рівень державного менеджменту у сфері охорони та збереження культурних об’єктів, у просуванні культурно-рекреаційного бренду національної спадщини. Причиною тому слугує інерція адміністративного управління, брак актуальних інформаційних й інтелектуальних технологій, інше. Значною проблемою є неналежний рівень збереження визначних історико-культурних пам’яток України, зумовлений значною мірою недостатність відповідного фінансування галузі. Внаслідок браку коштів реставрація та ремонт пам’яток проводились в недостатніх обсягах, тому нині до 50-70% об’єктів історичної культурної спадщини в багатьох регіонах України мають незадовільний технічний стан, до 10 % - аварійні. Приблизно 300 пам’яток національного значення потребують ремонтно-реставраційних або консерваційних робіт. З двадцяти тисяч пам’яток архітектури та містобудування кожна десята пам’ятка потребує негайного втручання реставраторів. Близько мільйона одиниць зберігання музейних цінностей на сьогодні також потребують реставраційних робіт [5].

За попередніми розрахунками, орієнтовна вартість лише першочергових протиаварійних і ремонтно-реставраційних та консерваційних робіт становить близько 600 млн. гривень. Держава бере на себе значну частину витрат по фінансуванні цих робіт. Певну частину коштів на реставрацію та ремонт пам’яток виділяють благодійні організації.

Згідно даним Єдиного державного реєстру благодійних організацій, станом на вересень 2009 року в Україні зареєстровано 1021 благодійних організацій та фондів. Якщо в попередній період благодійна діяльність в Україні розвивалася незначними темпами і благодійницькі заходи часто відбувалася за рахунок зарубіжних коштів то останнім часом зростають обсяги благодійної діяльності за рахунок внеску вітчизняних меценатів, які починають відігравати ключову роль у цій сфері. Ще чотири роки тому загальний фонд приватних благодійних проектів в Україні становив усього 4 млн дол., причому 95% цих грошей надходили зі США та Канади. А сьогодні наприклад один тільки Фонд "Розвитку України" у 2008 році витратив на благодійні цілі 142 мільйони гривень [6].

Переважаючу частку коштів на благодійницькі цілі виділяють представники великого бізнесу. На заклик Президента В.Ющенка ряд бізнесменів пожертвував десятки мільйонів на відновлення і реконструкцію визначних пам’яток – зокрема, комплексу будівель Софійського собору в Києві, гетьманського палацу в Батурині та ін. Зокрема на відновлення колишньої резиденції гетьманів України - міста Батурина по 5 млн грн. виділили 17 представників великого бізнесу. У числі меценатів: Віктор Пінчук ("Інтерпайп"), Сергій Тарута ("Індустріальний Союз Донбасу"), Едуард Шифрін ("Запорожсталь") і Вадим Новінський (ІНГОК). Компанією "Запорожсталь"виділено 5 млн грн. на відродження острова Хортиця, Рінатом Ахметовим виділено близько 1 млн грн. на реконструкцію православних храмів Донбасу, 600 тис.грн. відведені УСПП на реставрацію Софійського собору. Активно підтримку програм збереження історикокультурної спадщини здійснює Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», який започаткував ряд програм. Зокрема слід згадати такі напрями: «Україна унікальна», яка спрямована на охорону, вивчення і популяризацію конкретних пам’яток матеріальної та духовної культури народу України (музейні колекції, пам’ятники архітектури, археології, історії, народні традиції і промисли тощо); «Уроки історії», що передбачає роботу з комплексними явищами або періодами в історії і культурі з метою їх осмислення та оцінки з сучасних позицій; «Програму підтримки музейних працівників України». З кожним роком фінансова підтримка проектів історичного спрямування збільшується. Якщо в 2007 році Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» на ці цілі виділив 435 859 гривень, то в 2008 році було виділено вже 970 679 гривень [7].

Стан нормативно-правового регулювання

В Україні прийнято ряд законів, що здійснюють нормативно-правовове регулювання благодійної діяльності. Так, благодійна діяльність регулюється Законами України: "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. № 2460-XIІ; "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 р. № 531/97; "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97; "Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999 р. № 1192-XIV; "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р. № 2908-ІІІ та ін. Фінансові аспекти благодійницької діяльності відображені в законах «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР., «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 № 889-IV та інших.

Слід зазначити, що нормативно-правова база в сфері благодійності на даний момент вже є застарілою, більшість законів було прийнято ще в 90- роках минулого століття. Це значно стримує розвиток благодійницької та меценатської діяльності в Україні. За даними соціологічних досліджень, здійснених Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Мережі громадянської дії в Україні в червні 2008 року, протягом 2008 року близько 12,9 млн громадян України потребували благодійної допомоги. Тільки 20% від тих хто потребував допомоги, або у перерахунку майже 2,6 млн. громадян, змогли її отримати. Однією з причин цього була недосконалість благодійного та податкового законодавства, про що зазначають представники багатьох благодійних організацій. Зокрема директор Благодійного фонду «Розвиток України» Анатолій Заболотний повідомив, що з 142 мільйонів гривень, витрачених 2008 року на добродійні програми, 15% було сплачено як податки. «Ми могли б відправити на лікування за кордон сім дітей, а виходить лише шість», — розповів він [6].

Ряд пунктів вітчизняного законодавства у сфері благодійницької діяльності частково чи повністю не відповідають європейським та міжнародним нормам. Чинне законодавство України частково відповідає законодавству ЄС у пунктах:
- звільнення від оподаткування доходів благодійних організацій від господарської діяльності;
- надання податкових пільг корпоративним донорам.

Українське законодавство не відповідає ні міжнародному, ні європейському законодавству у пунктах:

- оподаткування благодійної діяльності податком на додану вартість;
- надання податкових пільг індивідуальним донорам;
- звільнення від оподаткування доходу бенефіціарів-фізичних осіб.

Очевидно, що останні три пункти потребують внесення змін до законодавства про оподаткування та до адміністративної і судової практики України у пріоритетному порядку.

Слід зазначити, що адаптація національного законодавства до норм законодавства ЄС в сфері оподаткування благодійної діяльності ПДВ є міжнародно-правовим зобов’язанням України.

Для розробки та підтримки реформ у сфері благодійного та податкового законодавства шляхом доопрацювання і внесення змін до законів «Про благодійництво та благодійні організації», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про доходи фізичних осіб», «Про місцеві податки і збори» було створено коаліцію благодійних і громадських організацій, до якої долучилися Форум благодійників України, фонди «Східна Європа», «Розвиток України», «Відродження», «Рідний дім», Фундація ім. князів-благодійників Острозьких, Інститут громадянського суспільства, Мережа розвитку європейського права, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр філантропії. При підтримці даних організацій у кінці 2008 року в рамках підготовки пропозицій до Міністерства культури і туризму України щодо урядового законопроекту «Про благодійництво і благодійні організації» було проведено ряд круглих столів. В рамках експертних обговорень були визначнені основні проблеми в галузі благодійницького законодавства та сформульовані можливі шляхи їх вирішення [8].

До основних проблем благодійницького та податкового законодавства ми можемо віднести:

1.Недостатню ефективність податкових пільг для донорів благодійної діяльності
Діюче податкове законодавство України встановлює для корпоративних донорів податкові пільги у розмірі не менше двох і не більше п’яти відсотків прибутку за попередній фінансовий рік. На думку більшості експертів безальтернативна прив’язка підтримки благодійної діяльності до наявності прибутку в конкретному році невиправдана. По-перше, це по суті позбавляє донора наданого законом права переносити ці витрати на наступні п’ять фінансових років. По-друге, витрати на підтримку благодійної діяльності у багатьох суспільних сферах мають включатися до валових витрат підприємств незалежно від наявності прибутку. Крім того, у жодній європейській країні не встановлено мінімального відсотку доходу або прибутку, пожертва якого на благодійну діяльність дає корпоративним донорам право на податкові пільги. Адже це спричиняє штучний конфлікт між інтересами акціонерів (власників), бенефіціарів, і вимогами фінансової звітності, що часто змушує донорів завищувати розмір пожертв [9].

2. Нечітку визначеність ознак основної діяльності благодійної організації, що дають можливість отримати статус неприбутковості.
Благодійні організації відповідно до діючого законодавства можуть здійснювати господарську та основну діяльність, але які види належать до основної діяльності, тобто звільненої від податку на прибуток, закон чітко не встановлює. Це дає підстави податковим органам відмовляти благодійним організаціям у наданні статусу неприбуткових, позбавляти цього статусу в разі одержання доходу від діяльності, що не визнана основною.

3. Недосконалість та неузгодженість норм законодавства про оподаткування одержувачів благодійної допомоги. Чинне законодавство не встановлює чіткого розміру благодійної допомоги, звільненої від оподаткування, і для його визначення в законі "Про податок з доходів фізичних осіб" необхідно аналізувати принаймні п’ять положень, що не узгоджуються між собою. При цьому органи податкової служби неухильно додержуються тлумачення, що пільга стосується суми благодійної допомоги протягом року, а не місяця, хоча сукупний оподаткований доход визначається за обидва періоди

4.Неможливість отримання податкового кредиту.
Суб’єкти благодійної діяльності в Україні позбавлені права на податковий кредит щодо вартості переданих для благодійної діяльності товарів та послуг. Ці проблеми загострено тим, що реальна ставка податку на додану вартість в Україні є найвищою серед країн, які запровадили цей податок. Крім того, в Україні не застосовується знижена ставки ПДВ, як того вимагає законодавство Європейського Союзу.

5. Наявність територіального статусу благодійної організації.
Якщо благодійна організація має районний чи обласний статус, то вона може здійснювати свою діяльність тільки в межах даної адміністративно – територіальної одиниці.

6. Невизначеність правовового статусу благодійних фондів, установ, спонсорів і меценатів

Для вирішення цих проблем можна запропонувати наступні кроки:

1) внесення змін у податкові пільги для донорів шляхом збільшення відсотку оподаткованого доходу (прибутку), що включається до валових витрат або податкового кредиту донорів (до 10-20%, як у більшості країн ЄС); звільнити від оподаткування певний відсоток суми окремих пожертв без обмеження загальної суми; встановити альтернативну податкову базу для звільнених від оподаткування благодійних внесків в межах відсоток валового (сукупного) доходу та/або окремих витрат [9].

2)звільнення від оподаткування доходів від основної діяльності в межах певної максимальної суми, або відсотку загального річного доходу благодійної організації, або доходів від видів діяльності, які звільнені від податку на додану вартість.

3)встановлення чіткого критерію основної діяльності (не більше 40% загального доходу благодійної організації за три роки має находити від господарської діяльності).

4) поширити на суб’єктів благодійності права на податковий кредит, зменшити ставку податку на додану вартість.

5)підвищити фіксований розмір звільненої від оподаткування благодійної допомоги фізичним особам; підвищувати розмір звільненої допомоги відповідно до розмірів прожиткового мінімуму.

6)скасування вимог щодо територіального статусу благодійних організацій.

7) визначення особливостей правового статусу благодійних фондів та установ, спонсорів і меценатів.

Крім внесення змін до закону «Про благодійництво та благодійні організації» та податкового законодавства варто було б також прийняти закон про меценатство. Термін «меценатство» згадується в статті 1 Закону України «Про благодійництво і благодійні організації» як специфічна форма благодійництва, але не визначаються його основні ознаки. Нова редакція проекту закону «Про меценатство» №. 6176 від 22.09.2004, розроблена Міністерством культури і туризму України у 2007 році, вже містить не лише більш розроблену термінологію щодо меценатської діяльності, а й систему державного протекціонізму стимулювання розвитку даної галузі. Після відповідного доопрацювання і узгодження з положеннями Закону «Про благодійництво і благодійні організації» даний проект потрібно подати на розгляд Верховної Ради.

При внесенні змін до благодійницького та податкового законодавства потрібно також враховувати європейські та світові законодавчі норми, які стимулюють розвиток новітніх форм та тенденцій розвитку благодійної діяльності. Серед них ми можемо назвати:
1)Відсоткова філантропія – правова норма ряду кран Східної Європи, зміст якої полягає у можливості переадресувати 1% сплаченого податку на суспільні/культурні потреби безпосередньо окремій організацій у цій сфері. Даний механізм надання благодійної допомоги є ефективним засобом залучення широких верств суспільної підтримки розвитку та формування громадської відповідальності за культуру. Відсоткова філантропія сприяє формування громадянського суспільства та популяризації благодійної діяльності серед широких верств населення.

2)Венчурна філантропія (ВФ) – це галузь благодійної діяльності, в якій моделі приватної власності/венчурного капіталу застосовуються у неприбутковому і благодійницькому секторах. Європейська асоціація венчурної філантропії розробила таке визначення: ВФ – це такий підхід до благодійності, при якому в соціальному секторі застосовуються принципи венчурного капіталу, такі як довготривале інвестування та практична підтримка. Венчурні філантропи працюють у партнерстві з широким колом організацій, які мають чіткі соціальні цілі. Це можуть бути благодійні інституції, соціальні підприємства чи соціально спрямований бізнес із організаційною формою, що відповідає законодавству даної країни та культурним нормам [10].

3) Ендавмент – сума коштів або цінних паперів, які вносяться благодійником у банк або небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги отримує право на використання процентів або дивідендів, нарахованих на суму такого ендавменту. При цьому такий набувач не має права витрачати або відчужувати основну суму такого ендавменту без згоди благодійника. Фактично всі великі організації культури, музеї, благодійні фонди Заходу мають ендавменти, які складають 10-15% річного прибутку.

Значною проблемою в контексті популяризації благодійницької діяльності є також недостатній рівень висвітлення цієї діяльності у ЗМІ, а відтак недостатній рівень обізнаності населення про благодійницькі заходи.

Соціологічні дослідження, проведеніФондом “Демократичні ініціативи” на замовлення Центру філантропії 12-23 грудня 2008 року [11]. демонструють , що порівняно з 2006-м, у 2008 році різко зменшилася інформативність ЗМІ щодо питань благодійної діяльності – роль телебачення зменшилася на 13%, преси – на 12%, радіо – на 8% (проте зросла роль Інтернету – до 5%). Певна частина респондентів (18%) вважає, що насправді інформація про благодійництво та громадську діяльність фактично відсутня. Дослідження також вказують на неоднозначність думок населення щодо оцінок благодійництва: вірять у хороші історії про благодійництво 35%, не вірять – 33%, решта не змогла дати певної відповіді. Тож низька інформаційна кампанія значною мірою унеможливлює подолання негативних стереотипів та формування позитивного ставлення у суспільній свідомості щодо благодійної діяльності. Слід відзначити також недостатню зацікавленість владних структур у підтримці благодійницьких заходів. Значну увагу потрібно приділяти формуванню у громадської думки іміджу престижності статусу «благодійника» та «мецената». Зокрема у Франції одним з таких стимулюючих механізмів є щорічна спонсорська премія «Les Oscars», заснована у 1980 році незалежною організацією Admical. Премія має національний статус, а її основною ідеєю є заохочення розвитку благодійництва у сфері культури. В Україні подібні ініціативи проявляють певні громадські організації та фонди. Зокрема у 2008 році Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», Всеукраїнський благодійний фонд «Дитячий світ» та інші структури організували конкурс «Благодійник року», на Чернігівщині започатковано конкурс «Благодійник року» імені меценатів Тарновських. Варто було б відповідним Президентськими указом організувати щорічний конкурс «Меценат року», затвердити відповідні державні нагороди за благодійницьку та меценатську діяльність, які б вручалися особисто Президентом України з висвітленням у ЗМІ.

Зарубіжний досвід

Сьогодні у світі і Європі зокрема дедалі більше уваги приділяється благодійництву, розвивається корпоративна філантропія, зростає бізнес-етика. На Заході здійснення благодійницької діяльності зумовлено високим рівнем соціальної відповідальності бізнесових структур. І великі корпорації і заможні люди створюють благодійні фонди чи направляють значні кошти на благодійні цілі. Зокрема один із найбільших багатіїв світу Ворен Баффет переказав неймовірну суму грошей – понад 30 млрд. доларів – у благодійний фонд Білла Ґейтса. Інший відомий мільярдер Ніколас Берггрюен вкладає кошти у соціальні проекти. «Я вкладаю гроші в землю, в будинки і в ті речі, які будуть довго служити людям», — говорить Ніколас Берггрюен. Оскільки ні дружини, ні дітей у нього немає, він планує передати всі свої кошти після смерті на потреби благодійництва, заснувавши спеціальний фонд, а колекцію предметів мистецтва подарувати музею в Берліні. «Мені ніде зберігати картини — адже у мене немає будинку», — посміхається Ніколас Берггрюен. «Все, чим я володію — тлінне, тому що ми недовго живемо в цьому світі. Вічне лише те, що ми робимо. Це і є справжні цінності» [12]. Берггрюен не самотній у своїх шляхетних поривах — прагнення до філантропії й демонстративної відмови від матеріальних цінностей можна назвати трендом сучасних мільярдерів. Расс Алан Принс, президент дослідницької компанії Prince & Associates, що вивчала феномен «відмови від майна» серед мільярдерів, говорить: «Одні замислюються над тим, як їх будуть пам'ятати після смерті, інші дійсно хочуть щось робити й розуміють, що якщо не зараз, те пізніше в них не буде часу, сил чи бажання робити щось дійсно вартісне й потрібне людям [12]».

У західних країнах держава активно підтримує розвиток благодійництва та меценатства, створюючи для цього досить сприятливі умови. У Бельгії та Великобританії передбачене стимулювання спонсорства шляхом вилучення суми, витраченої на рекламу та маркетингові операції, з обсягів, що обкладаються податком. В Австрії та Франції спонсорство трактується як маркетингові витрати компанії на рекламу і не оподатковуються.

У США меценатська та благодійницька діяльність має також значні пільги. У цій країні розмір добродійної пільги – до 10% доходу компанії; по пожертвуваннях в грошовій формі можна отримати податкове вирахування в межах 50% річного доходу, по пожертвуваннях не в грошовій формі – 20-30%. Тому щорічні відрахуванння на добродійність в США досить значні: наприклад за 2007 р. в країні було пожертвувано близько $300 млрд доларів, причому 75,6% цієї суми - внески приватних осіб. Загальний обсяг благочинності у США останніми роками складає близько 2% от ВВП. У Франції в 2003 р. упроваджена податкова система, що передбачає зменшення на 60% податків підприємств в разі надання ними меценатській допомозі. Угорщина дозволяє відраховувати на меценатство 70% прибутку підприємств і компаній, Греція - 30%, Німеччина - 33,2%.

Значну увагу у зарубіжних країнах приділяють моральному заохоченню благодійників. Наприклад, в Оттаві (Канада) у дворі однієї з шкіл можна побачити три гранітні колони. На першій з них значиться назва фірми, що пожертвувала школі близько 1 млн. доларів. На другій - назви організацій, що виділили десятки тисяч доларів. На третій висічені прізвища приватних жертводавців. Вказані суми внесків навіть в розмірі $5. У Швеції, Франції щорік проводиться церемонія «Меценат року».

З метою залучення інвестицій у сферу збереження та популяризації історико-культурної спадщини в багатьох західних країнах використовується практика передачі історико-культурних об’єктів у оренду, концесію чи приватизацію за суто символічну плату чи навіть безкоштовно, але при цьому з майбутнім інвестором підписувався договір про те, що він повинен обов’язково відреставрувати відповідну історичну пам’ятку. За невиконання умов договору відповідні державні структури накладають на власника штраф на велику суму, а в окремих випадках можуть забрати замок через суд. Наприклад, в Іспанії в 2004 році пропонувався за 1 євро середньовічний замок. Новому власникові належало відновити витвір архітектури. У 2001 році в шотландському графстві Ренфрешир за 1 фунт стерлінгів був запропонований місцевий напівзруйнований замок з акром землі, який потрібно було реставрувати.

Слід зазначити що навіть, незважаючи на економічний спад, розвиток благодійності у багатьох західних країнах не зменшується. Про це свідчать результати дослідження, опубліковані світовим провайдером фінансових послуг Barclays Wealth у липні 2009 року. Чверть потужних інвесторів Великої Британії та США, інвестиційні активи яких перевищують мільйон доларів США, збільшили обсяги благодійної допомоги упродовж останніх півтора року. Три чверті – залишили на попередньому рівні [13].

Більшість із 500-т опитаних інвесторів зізналася, що в разі продовження кризи вони економитимуть на предметах розкоші, харчуванні, на святах і подорожах, а також на співробітниках. Ці статті, за словами опитаних, витратніші, ніж благодійні пожертви. Заможні благодійники хочуть бачити високу ступінь результативності своїх благодійницьких пожертв. 45% донорів високого рівня погоджуються віддати свої статки при житті, аби стати свідками їхнього впливу на суспільство. 40% вважають, що благодійні організації найкраще будуть використовувати пожертвування. Водночас 51% із цим не погоджується. Чимало донорів схиляється до інвестування в окремі соціальні проекти, а не до передачі коштів великим фондам.

Тому, враховуючи позитивний досвід зарубіжних країн у сфері використання благодійності для збереження та популяризації історико-культурної спадщини, відповідні державні органи повинні створювати належні умови для формування корпоративної та приватної культури благодійництва та меценатства шляхом вдосконалення відповідного законодавства. Крім того потрібно з боку держави створювати прозорі умови здійснення приватизації об’єктів історико-культурної спадщини для залучення стратегічних інвесторів, здатних забезпечити належний рівень охорони та збереження історичних пам’яток та перетворення їх в об’єкти туристичної інфраструктури. Для цього потрібні законодавчі гарантії щодо інвестицій, прозорі правила гри і підтримка держави на всіх ступенях реалізації проектів.

Слід рекомендувати Міністерству культури і туризму України, Міністерству економіки України, Державній податковій інспекції, інших відповідним структурам розробити і внести на розгляд Верховної Ради законопроекти спрямовані на підтримку та стимулювання благодійницької та меценатської діяльності через податкові пільги чи інші економічні механізми.

Рекомендувати Міністерству культури і туризму України розробити і внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів, що регламентують процедуру приватизації, концесії, оренди та страхування об‘єктів історико-культурної спадщини.
Рекомендувати Міністерству культури і туризму України посилити контроль за дотримання вимог Охоронних договорів на пам‘ятки історико-культурної спадщини, розробити і внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів, що регламентують проведення експертизи цінності пам‘яток, збереження їх автентичного вигляду та технічного стану


Використані джерела

1. Донік О.М. Доброчинна та культурно-освітня діяльність родини Терещенків в Україні (друга половина XIX - початок XX ст.) / О. Донік. — К., 2001.– 194 с.
2. Ніколаєва Т.М. Внесок підприємців в освітньо-культурний розвиток України (остання третина ХІХ - початок ХХ ст.) / Т. Ніколаєва.—Черкаси, 2005. – 188 с.
3.. Суровцева І. Меценатство в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст./ І. Суровцева. —Д., 2006. – 176 с.
4. Охорона культурної спадщини в Україні. [Електрон. ресурс] // Журнал «Музеї України»[веб-сайт] - Режим доступу: museum-ukraine.org.ua/index.php
5. Як Україні позбутися пам'ятників і музеїв [Електрон. ресурс] - .Режим доступу // ua.glavred.info/archive/2008/04/25/164750-1.html
6.Благотворители требуют сократить налоги «на доброту» [Електрон. ресурс] // Благодійний фонд Рината Ахметова «Розвиток України» [веб-сайт] . - .Режим доступу: fdu.org.ua
7. Фінансовий звіт Фонду «Україна 3000» за 2008 рік [Електрон. ресурс] // Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» [веб-сайт] . - .Режим доступу: ukraine3000.org.ua/statements.html
8. Сорокопуд, В. Як українські закони вбивають благодійність. /В. Сорокопуд // Дзеркало тижня. – 2009. - №15. – С 16-18.
9. УНЦПД матеріали круглого столу: "Як оподатковувати благодійну діяльність? Європейські стандарти в Україні". 23 грудня 2008 р. [Електрон. ресурс] //Український незалежний центр політичних досліджень[веб-сайт]. - .Режим доступу: ucipr.kiev.ua/modules.php?op
10. Що таке венчурна філантропія. [Електрон. ресурс] // Український форум благодійників[веб-сайт]. - Режим доступу: ufb.org.ua/international/651.html_
11. Результати загальнонаціонального опитування: « Благодійна Україна: практика та ставлення населення України до благодійництва» [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: philanthropy.org.ua/filestorage/File/Survey.pdf
12. Бездомный миллиардер распродает последнее[Електрон. ресурс] /Интернет-журнал Point.Ru. Режим доступу: goldcross.info/index.php?option=
13.Ярошенко,Л. Заможні Заходу б’ють благодійністю по кризі[Електрон. ресурс] / Л. Ярошенко // Український форум благодійників[веб-сайт]. - Режим доступу: ufb.org.ua/international/1335.html


0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии