Український фундаменталізм

До попереднього розділу: МАНІФЕСТ УКРАЇНСЬКОГО ФУНДАМЕНТАЛІЗМУ


Український народ - це своєрідна «колективна особистість» із властивими тільки їй індивідуальними рисами.

Головне питання будь-якої особистості - питання самоідентифікації. Лише усвідомивши себе та своє цілепокладання, можливо тверезо оцінити дійсність, побудувати точну систему координат. За її відсутності розвиток нагадує рух сліпого по краю прірви. Можна прожити життя, так і не зрозумівши, заради чого.

Точка відліку - це точка опори. Центром усього стає сам український народ, як «колективний індивід». Не ми шукаємо своє місце в навколишньому світі, а усе навколишнє розставляється по своїх місцях у Нашому світі. На визначеному і зафіксованому фундаменті будується Український дім. Будівництво не припиняється, поки весь світ не стане для нас домом.

Україна наш дім, а дім не може бути міцним без надійного фундаменту. Так, там угорі звісно можна сперечатися про його забарвлення, можна змінювати увесь час облицювання фасаду і т.д. Можна з'ясовувати, аж до биття посуду, відносини між мешканцями дому. Але неможливо брати під сумнів фундамент дому.

Маніфест чітко визначає цей фундамент. При всьому плюралізмі думок ми повинні мати точку співпадіння, яка ні в кого не викликає сумніву. Фундаменталізм бачить її в нашій культурній, духовній та історичній спадщині. У самому слові УКРАЇНА.

Людина, що вважає себе «українським фундаменталістом», а краще - просто «українцем», не може бачити опонента в якомусь соціалісті. Не існує протистояння між фундаменталізмом і якимсь лібералізмом. Боротьба ідеологій - це боротьба закладених у них ціннісних систем. Всі цінності українізму зводяться до однієї надцінності - України як такої. Можливо, хтось заперечуватиме цю цінність? Інша справа, можна сперечатися про шляхи і засоби її утвердження. Людина може жорстко критикувати фундаменталізм як метод з тієї або іншої позиції. Але все одно дискусія буде йти в рамках системи, що має межу допустимості.

Можна передбачати обвинувачення в «націоналізмі». На цьому варто зупинитися. Український фундаменталызм, подібно багатьом ідеологіям встановлює критерій приналежності людини до суспільства. В чому полягає ознака спільності? У фашизмі та імперіалізмі - це приналежність до держави. В лібералізмі - короткочасні спільні економічні інтереси. В комунізмі - просто береться уся сукупність людей і оголошується чимось відразу спільним. І, нарешті, в націоналізмі та його крайньому прояві, нацизмі - в основі біологічна, расова ознака. Відповідно, для фашиста вища цінність - держава, для марксиста - всесвітній Інтернаціонал, для націоналіста - чистота крові. Для лібералізму - ні з чим і ні з ким не пов'язана «людина-атом».

В фундаменталізмі спільним є єдиний культурно-історичний простір, духовна спадщина. Але це минуле, ця спадщина - продукт роботи усього суспільства, що живе на нашій території. Тут у чистому вигляді неможливо виділити внесок біологічних українців, євреїв, росіян і т.д.

Націоналізм занадто часто - це шлях честолюбних невдах. Коли така людина усвідомить раптом свою професійну, творчу та іншу неспроможність, що вона ніхто в цьому смислі, то виявляється, що в неї є лише один привід для гордості - його національність. Це почуття стає гіпертрофованим, воно починає мститися за свою бездарність. Сумно (і одночасно страшно), коли в цій ролі опиняється людина талановита, але яка не знайшла себе і розтрачує свій талант на печерну вбогість націоналізму, що розколює народ на нації.

Більше того, людина може бути ідеальним українцем із расової точки зору, але відкидати спільність своєї долі з долею українського народу. Навпаки, нехай навіть «негр похилих років», раптом відчує свій духовно-історичний зв'язок із нами, він - українець. У нас із ним спільна доля.

Фундаменталізм намагається привести «формального» українця до розуміння своєї сутності. І нехай дуже наївно звучить сьогодні твердження М.Грушевського, що «достатньо відкрити людині очі на те, хто він, щоб бути впевненим у його вірності національній дисципліні», але в принципі воно вірне. Христос теж мав національність.

До наступного розділу: Знання та міфи