Християнство і демократія: світовий рівень
Християнська демократія. Історія та сучасність
До попереднього розділу: Освіта, ЗМІ, охорона здоров’я та інші неприбуткові ініціативи
Здавалося б неможлива комбінація – відкидання теоретичних основ французької революції і в той же час засвоєння значної кількості її досягнень і свобод – ця дилема для християн дев’ятнадцятого – початку двадцятого сторіччя визначила особливу позицію християнської демократії в європейській історії.
З іншого боку, місіонерські подорожі Абрахама Кайпера (засновника першої в Нідерландах християнсько-демократичної партії) до Сполучених Штатів Америки і діяльність Луїджі Стурцо в Лондоні (місці його вигнання протягом Другої Світової війни) є красномовними свідченнями того, що вже з самого початку робилися спроби наголосити на вагомості християнської демократії для “позаєвропейського” світу. Той, хто вірить в універсальне значення Євангелія та євангельську звістку для цілого світу, хто на власному прикладі відчув вдосконалення і звільнення, яке несе в собі систематичне і фундаментальне осмислення зв’язку між християнством і соціальною дією, знає, що саме це осмислення є прийнятним і для інших ситуацій.
Протягом тривалого часу таке розуміння виступало натхненням не лише для політичних місіонерів. Серед “не європейців” можна також знайти найбільш палких захисників переконання, що християнська демократія має актуальне “повідомлення”, яке виявляється:
1) в утвердженні та поширенні демократії;
2) у несприйнятті ідеї, що бідність є доконаним фактом, на який неможливо вплинути;
3) в ідеї, що політика означає подальше домінування соціокультурних тенденцій;
4) в переконанні, що людська гідність і людське життя потребує нових засобів захисту, беручи до уваги розвиток технологічного процесу.
Природньо, Латинська Америка – перший континент, що спадає на думку: тут християнсько-демократичні ідеї мають глибоке коріння і можуть бути визначальними у здійсненні демократично та соціально орієнтованої державної політики.
Філіппінські християнські демократи намагаються підвищити свою демократизацію з рівня особистих інтересів, який на сьогодні домінує в політичній ситуації цієї країни; корейські християни демонструють інтерес не лише до християнсько-демократичної ідеології, але й до ідей Абрахама Кайпера, які вони розглядають як заснований на Євангелії підхід до сучасних суспільних перетворень. На африканському континенті, – в Уганді та Заїрі, а також у політичних дискусіях у Південно-Африканській Республіці існує зацікавлення в тому, яким чином християнське уявлення людини може служити відправною точкою для політичних програм, які базуються на загальній рівності, незалежно від походження чи кольору шкіри. Трохи ближче, у Великій Британії існує Рух за Християнську Демократію, що намагається привнести ідеологічне навантаження у прагматичну політичну дискусію, на сьогодні в межах уже існуючих партій.
Особливо слід відзначити позицію Сполучених Штатів Америки, де восени 1991 р. Центр Громадської Справедливості організував велику конференцію за участю колишнього Президента США Джиммі Картера на тему значення і перспектив християнства та демократії у світовому розвитку. Нарешті, загальновідомо, скільки уваги приділяється принципам християнської демократії та шляхів формування християнсько-демократичних партій у Центральній та Східній Європі.
Втрачений шанс
Здобутки християнської демократії на європейському континенті не можуть служити кінцевим пунктом призначення ХД руху, – на сьогодні очевидно, що існує значне зацікавлення цією ідеологією на світовому рівні. Бути чи не бути, це гамлетівське питання, яке постає перед християнською демократією у процесах світової демократизації, знову стає ключовим.
Так, демократичні перетворення в Латинській Америці викликають критичне ставлення, хоча, здається, саме зараз на цьому континенті відбуваються процеси реформування соціальних поглядів церкви. Римо-католики даного регіону починають усвідомлювати той факт, що церква не може бути по-справжньому християнською, якщо увага її достатньою мірою не приділяється проблемам бідності.
Іноді розбіжності в поглядах між місцевими богословами і теоретиками християнської демократії призводять до значних конфліктів. Саме тому в теперішній демократичній революції в Африці, християнська демократія відіграє незначну роль, хоча християни й залучені до процесів демократизації.
Азія повинна посісти особливу позицію в програмі розвитку міжнародної християнської демократії. У цьому регіоні, діалог між християнами та представниками інших світових релігій, серед усього іншого, повинен також стосуватись питань соціально-політичного партнерства. Більше того, він може служити своєрідною лабораторією для випробування та конструювання найсприятливіших умов для досягнення всесвітньої моральної злагоди, що в свою чергу необхідно для утвердження демократії на світовому рівні.
До наступного розділу: Інші політичні сили
До попереднього розділу: Освіта, ЗМІ, охорона здоров’я та інші неприбуткові ініціативи
Здавалося б неможлива комбінація – відкидання теоретичних основ французької революції і в той же час засвоєння значної кількості її досягнень і свобод – ця дилема для християн дев’ятнадцятого – початку двадцятого сторіччя визначила особливу позицію християнської демократії в європейській історії.
З іншого боку, місіонерські подорожі Абрахама Кайпера (засновника першої в Нідерландах християнсько-демократичної партії) до Сполучених Штатів Америки і діяльність Луїджі Стурцо в Лондоні (місці його вигнання протягом Другої Світової війни) є красномовними свідченнями того, що вже з самого початку робилися спроби наголосити на вагомості християнської демократії для “позаєвропейського” світу. Той, хто вірить в універсальне значення Євангелія та євангельську звістку для цілого світу, хто на власному прикладі відчув вдосконалення і звільнення, яке несе в собі систематичне і фундаментальне осмислення зв’язку між християнством і соціальною дією, знає, що саме це осмислення є прийнятним і для інших ситуацій.
Протягом тривалого часу таке розуміння виступало натхненням не лише для політичних місіонерів. Серед “не європейців” можна також знайти найбільш палких захисників переконання, що християнська демократія має актуальне “повідомлення”, яке виявляється:
1) в утвердженні та поширенні демократії;
2) у несприйнятті ідеї, що бідність є доконаним фактом, на який неможливо вплинути;
3) в ідеї, що політика означає подальше домінування соціокультурних тенденцій;
4) в переконанні, що людська гідність і людське життя потребує нових засобів захисту, беручи до уваги розвиток технологічного процесу.
Природньо, Латинська Америка – перший континент, що спадає на думку: тут християнсько-демократичні ідеї мають глибоке коріння і можуть бути визначальними у здійсненні демократично та соціально орієнтованої державної політики.
Філіппінські християнські демократи намагаються підвищити свою демократизацію з рівня особистих інтересів, який на сьогодні домінує в політичній ситуації цієї країни; корейські християни демонструють інтерес не лише до християнсько-демократичної ідеології, але й до ідей Абрахама Кайпера, які вони розглядають як заснований на Євангелії підхід до сучасних суспільних перетворень. На африканському континенті, – в Уганді та Заїрі, а також у політичних дискусіях у Південно-Африканській Республіці існує зацікавлення в тому, яким чином християнське уявлення людини може служити відправною точкою для політичних програм, які базуються на загальній рівності, незалежно від походження чи кольору шкіри. Трохи ближче, у Великій Британії існує Рух за Християнську Демократію, що намагається привнести ідеологічне навантаження у прагматичну політичну дискусію, на сьогодні в межах уже існуючих партій.
Особливо слід відзначити позицію Сполучених Штатів Америки, де восени 1991 р. Центр Громадської Справедливості організував велику конференцію за участю колишнього Президента США Джиммі Картера на тему значення і перспектив християнства та демократії у світовому розвитку. Нарешті, загальновідомо, скільки уваги приділяється принципам християнської демократії та шляхів формування християнсько-демократичних партій у Центральній та Східній Європі.
Втрачений шанс
Здобутки християнської демократії на європейському континенті не можуть служити кінцевим пунктом призначення ХД руху, – на сьогодні очевидно, що існує значне зацікавлення цією ідеологією на світовому рівні. Бути чи не бути, це гамлетівське питання, яке постає перед християнською демократією у процесах світової демократизації, знову стає ключовим.
Так, демократичні перетворення в Латинській Америці викликають критичне ставлення, хоча, здається, саме зараз на цьому континенті відбуваються процеси реформування соціальних поглядів церкви. Римо-католики даного регіону починають усвідомлювати той факт, що церква не може бути по-справжньому християнською, якщо увага її достатньою мірою не приділяється проблемам бідності.
Іноді розбіжності в поглядах між місцевими богословами і теоретиками християнської демократії призводять до значних конфліктів. Саме тому в теперішній демократичній революції в Африці, християнська демократія відіграє незначну роль, хоча християни й залучені до процесів демократизації.
Азія повинна посісти особливу позицію в програмі розвитку міжнародної християнської демократії. У цьому регіоні, діалог між християнами та представниками інших світових релігій, серед усього іншого, повинен також стосуватись питань соціально-політичного партнерства. Більше того, він може служити своєрідною лабораторією для випробування та конструювання найсприятливіших умов для досягнення всесвітньої моральної злагоди, що в свою чергу необхідно для утвердження демократії на світовому рівні.
До наступного розділу: Інші політичні сили
Вернуться назад