Демографічне майбутнє Києва

Демографічна криза в Україні по-справжньому ще не почалася, навіть з урахуванням постійного скорочення населення нашої держави. Але може початися протягом 10 найближчих років. За результатами досліджень соціологічних служб, у 2015 році Україна може дійти до «точки неповернення», коли процентна смертність настільки перевищить потенційну народжуваність, що в межах нації відновлення вже неможливе.

В Києві демографічна ситуація – одна з найкращих по Україні (поряд з Закарпатською та Рівненськими областями). Київ продовжує залишатися одним з чотирьох міст мільйонників України (поряд з Харковом, Дніпропетровськом та Одесою), більш того, демонструє тенденцію до зростання, але вона зумовлена низкою специфічних чинників. Київ є адміністративно-політичним центром держави, що зумовлю концентрацію тут як легального, так тіньового капіталу. Крім того, Київ не лише адміністративно-політичний центр, а й багатофункціональне місто, де зосереджуються високі технології, великий науковий і культурний потенціал.

За останні роки приріст населення Києва відносно сталий – приблизно на 17-18 тисяч осіб за рік. Однак природний приріст населення досі негативний, оскільки смертність в столиці довгий період перевищує народжуваність на 5 тисяч людей на рік. Приріст населення відбувається за рахунок міграційних процесів – щороку до столиці приїздить до 22 тисяч осіб. Тобто, якщо говорити умовно, щороку Київ полинає невеличке українське місто. Наразі реєстроване населення Києва становить 2 786,5 тис. осіб.. Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ оцінює сукупне населення Києва, разом з незареєстрованими громадянами, у 3 144 тис. осіб. Разом з навколишніми передмістями Київ утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців.

Втім, якщо звернути увагу на динаміку зростання населення міста в порівняні з ХІХ та ХХ століттям, то можна помітити навіть відносне зменшення динаміки приросту.

Динаміка чисельності населення Києва протягом ХІХ – ХХІ століття (тис. чол.)



Як видно з таблиці, найбільші хвилі збільшення населення міста буди в періоди з 1897-1923, 1927-1939 та 1970-1979.

Безумовно, демографічна ситуація залежить від багатьох факторів: економічним розвитком, екологією та психологією самого населення міста. До основних проблем у Києві, наприклад, слід віднести великий коефіцієнт демографічного навантаження на працюючих (зумовлений старінням населення, коли частка непрацюючих людей похилого віку збільшується у порівнянні з часткою працездатних), наслідки Чорнобильської катастрофи, зменшення тривалості життя, перевищення кількості померлих над кількістю народжених і таке інше, що в сукупності дає відповідну статистику.

На початку ХХІ ст.. Київ зростає лише за рахунок внутрішній мігрантів – українців, що переїжджають з інших населених пунктів. Така ситуація була завжди. Зростання 1897-1923рр. та 1970-1979рр. відбувалися також за рахунок внутрішньої міграції. Однак нині не існує не економічних, не людських ресурсів для подібних стрибків, оскільки, по-перше, в реальності відсутні сили зацікавлені в новій кампанії державного будівництва житла, подібних до хрущовських житлових кампаній чи європейських безпроцентних кредитів. По-друге, сама українська провінція, перш за все село, вже не має достатньої кількості молодих людей для подібних кардинальних змін чисельності населення великих міст.

Тому, попри оптимістичні заяви деяких українських політиків, було б непогано зберегти ситуацію в столиці на сучасному рівні. Для цього необхідно вирішити низку проблем. Однією із них є соціальний захист материнства. Соціальне забезпечення матері, дитини та всіх, хто їм допомагає (лікарі, акушери, санітари) явно недостатнє. У Києві мінімальною платою лікарю лише за нормально проведені пологи є сума у 350-400 доларів. При цьому саме фінансове питання є причиною відмов молодих родин від народження дитини. За результатами соціологічних досліджень, у Києві майже 60% матерів у віці до 35 років хотіли б мати двох дітей, але не мають можливості утримувати другу дитину.

Наступний крок – збільшення середнього віку життя. Збереження чисельності населення столиці на нинішньому рівні до 2050р. можливе лише в тому разі, якщо середня тривалість життя чоловіків зросте до 74,3 року, жінок — до 80,5 року; буде прийнято й облаштовано за прогнозний період 886 тис. прибулих, тобто в середньому близько 18 тис. чол. щорічно. У разі здійснення цього оптимістичного сценарію прогнозу на початок 2050р. прибуле населення становитиме більше третини загальної чисельності населення столиці. Iнший, також оптимістичний варіант збереження сучасної чисельності населення столиці полягає у збільшенні сумарного показника народжуваності до 1,8 дитини. Втім, всі сценарії, на наш погляд, навряд чи реальні.

До того ж, в наступне десятиліття очікується тенденція до значного посилення постаріння населення міста, звуження основи його статево-вікової піраміди. Прогнозу Інституту демографії свідчить про те, що частка дітей віком 0 до 15 років у населенні м. Києва може зменшитися майже вдвічі, частка населення пенсійного віку — підвищитися більше ніж до третини (зараз кожен 5-тий киянин пенсіонер), чисельність працездатних і непрацездатних — зрівнятись.

Отже, чітко вимальовуються тенденції до зменшення чисельності населення Києва та подальшого його старіння. За умови неможливості компенсації за рахунок внутрішньої міграції, компенсація відбудеться за рахунок зовнішньої міграції – вихідців із Центральної Азії та Африки. А це, як показує досвід держав Західної Європи, покличе за собою проблеми іншого характеру: не інтегрованість прибулих до суспільства, відсутність спільних культурних коренів, мовний та релігійний бар’єри.

Тому, якщо вчасно не запобігти негативним демографічним тенденціям, столичне місто з часом може стати, образно кажучи, великим будинком для людей похилого віку, містом пенсіонерів і чиновників, яке не матиме джерел для «самозабезпечення», а населення міста буде поділене за етнічною чи расовою ознакою, що спричинятиме численні конфлікти.

Олександр Куриленко