Володимир Стретович: “В єдності сила народу. Час єднання настав!”


Промова голови ХДС Володимира Стретовича на 6-му позачерговому з’їзді партії

Шановні делегати та гості з’їзду!

Через декілька місяців, коли серпневі зорепади окупують небосхил, ми святкуватимемо 12-ту річницю своєї незалежності, річницю свободи держави, яка має тисячолітню історію, свою культуру, свою мову, свої неповторні традиції і працелюбний високодуховний народ. Можливо, комусь видасться дивним початок цієї доповіді, однак Вашу увагу спеціально зосереджено на двох обставинах: нашій чудовій Україні та її віці як держави. Пам’ятаючи про те, що кожен з нас живе лише один раз у земному вимірі слід постійно запитувати себе: “Що зробив ти для свого народу? Як примножив його досягнення, що залишиш у спадок дітям своїм?”

Вже йде друге десятиліття, як ми живемо в період трансформації соціально-економічних та політичних відносин, шукаємо найбільш пристойної для України моделі історичного розвитку, враховуємо пропозиції закордонних дорадників, щось намагаємось робити, а тим часом населення України зменшилось на 4 мільйони нашого люду, що більше, ніж населення Латвії та Естонії разом узятих, держбюджет скоротився у 10 разів, сільське господарство по валових показниках перебуває на рівні 1950 року, за кожним новонародженим проводжаємо двох співвітчизників на вічний спочинок.

Виникають споконвічні запитання: “Хто винен і що робити?”

Здавалось, на перше питання відповідь лежить на поверхні: у всьому винна неукраїнська влада в Україні. Однак таке твердження є справедливим почасти, а достовірнішою є теза про те, що в сьогоднішній ситуації винні ми всі, не тільки ті, що сидять у цій залі, а й усі в Україні сущі. Всяка влада є уособленням стану суспільства, і на підтвердження цієї тези слід нагадати класичне булгаківське: “Безладдя в під’їзді припиниться, коли закінчиться хаос у головах.” Отже, перед нами, перед українською спільнотою, стоїть проблема виховання нової людини, громадянина демократичної держави. Це складний і довготривалий процес.
Нам необхідно озброїти нашого співвітчизника сумою відповідних знань, прищепити йому імунітет до захисту власної гідності, переконувати кожного українця в причетності до справи побудови великої держави. І краще це робити, коли об’єднаємось у потужну партію, скориставшись конституційним правом на об’єднання у політичній партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та реалізації нашої політичної програми. Щоправда, слід зазначити, що хоча Конституція і стверджує, що політичні партії сприяють вираженню політичної волі громадян, беручи участь у виборах, цю політичну волю, виявлену демократичним шляхом, нині діюча українська влада не враховує, а швидше – брутально нехтує. Яскравим цьому прикладом є події річної давності, коли до Верховної Ради України народ обрав одні політичні сили, а маршову державну музику замовили інші. Однак необхідно визнати у тих поразках і нерішучість переможців виборних перегонів.

Попутно лишень скажу, що нинішня напруга в політичному житті України обумовлена дискримінацією народного вибору 2002 року. Стосовно ж нашої партії варто зауважити, що в силу не чисельного представництва наш голос у тих процесах блоком “Наша Україна” почуто не було. Сьогодні це вже історія і слід з пережитого, з не досягнутого зробити правильні висновки. А висновок, зроблений партією ХНС з попередніх виборчих перегонів, такий: “Хочеш бути почутим – стань сильним!”

Рік тому, дякуючи Богові і блоку Віктора Ющенка “ Наша Україна”, ХНС стала в складі коаліції парламентською партією. Скажу відверто, у планах партії залишатись у такій якості якомога довше. Фракція “Наша Україна”, попри ренегатство деяких малодушних, й надалі залишається найбільшою фракцією парламенту і суттєво впливає на прийняття рішень. Останній раз ми продемонстрували монолітність при зміні головного приватизатора країни і, якби не мінлива позиція інших опозиційних фракцій, результати голосування були б іншими.

Зважаючи на мінімальне представництво ХНС в “Нашій Україні”, ми намагаємось більше використовувати можливості комітету з питань боротьби з організованою злочинностю і корупцією. Пробити інформаційну блокаду непросто, а існування відомих усій Європі “темників” фактично позбавило нас присутності на провідних телеканалах. Останні ж події з лжелистівками, які “зригуються” проти В. Ющенка, мають на меті викликати негативне ставлення населення до такого способу поширення інформації, як листівка, і перекрити нам ще один канал спілкування з людьми.

Наш з’їзд відбувається в період, коли в суспільстві широко обговорюється, якщо можна це так назвати, політична реформа, запропонована Президентом Л.Кучмою. Відразу зауважу, що всі запропоновані ним зміни стосуються перегляду структури органів влади, причому такого перегляду, коли 41 особа – чи то олігарх, чи член його сім’ї, чи регіональний нувориш начебто представлятимуть народ в Палаті регіонів – буде вирішувати долю багатомільйонного народу. Після детального аналізу запропонованих ініціатив хочеться порадити авторам деякий час побути у відомій чехівській палаті, можливо, тоді вони й усвідомлять всю значимість своїх новацій. Вражає інше: жодна з політичних партій України не поставила свій підпис під цими пропозиціями. Тоді закономірно виникає питання: “Хто, яка група громадян із Житомира чи Зачепилівки, громадська організація чи профспілка виступають замовником таких значних трансформацій владних механізмів?” Не слід забувати, що механізм влади це лише засіб забезпечення прав і свобод громадян, а ми, громадяни, не прагнемо сьогодні таких змін, оскільки переконані, що нинішня Конституція жодного дня в повному обсязі не діяла і не показала свого справжнього змісту.

Часто чуємо думки про те, що слід обмежити повноваження Президента і доручити формувати Уряд ВР України. Але ж нині саме так і записано в Основному Законі, бо згода ВР на призначення Прем’єр-міністра і є формою погодження з персональним складом його Уряду. На нашу думку, ВР повинна призначати Прем’єр-міністра одночасно з розглядом та затвердженням програми діяльності його Кабінету і нести спільну відповідальність.

Ми повинні заявити і рознести цю думку по Україні, що партія ХНС виступає проти запропонованих Л. Кучмою змін до Конституції України.

Водночас наша позиція ґрунтується на вимогах нині діючого Основного Закону, який передбачає внесення будь-яких змін до Конституції виключно через ВР шляхом отримання 300 голосів.

Ми маємо бути готовими до того, що нинішня влада може, а їй не звикати, свавільно порушивши Конституцію, оголосити всеукраїнський референдум про затвердження змін. За таких умов члени партії повинні бути готові до активної протидії втіленню цих замислів у життя.

Вищезгадане – з теорії ймовірності, але слід бути пильними, оскільки демократія в Україні, і це є очевидним, під загрозою.


Шановні делегати та гості! Два тижні тому відбувся форум блоку “Наша Україна”, і багато з Вас були його учасниками. Одна з ключових тем цього зібрання – створення широкого громадсько-політичного об’єднання з метою участі у виборах Президента 2004 року. Вітаємо таку ідею, втілення якої може привести до створення значної за людськими ресурсами глибоко ешелонованої політичної організації. Зазначимо, що вже сьогодні необхідно визначатись з ідеологічною основою цієї організації. Оскільки нині в Україні намітилась тенденція до об’єднання, укрупнення партій, кожна з них шукає своєї ідеологічної ідентифікації. Для нас не виглядає випадковим нещодавнє перейменування Українського народного руху в Українську Народну партію і пошук нею своїх союзників на Заході у християнсько-демократичному середовищі. Настав час будувати політичні організації не на гаслах і довготермінових завданнях, а на міцному ідейно-методологічному фундаменті, випробуваному часом. Що й не дивно, бо будинок, зведений на піску, швидко руйнується.

Наша партія з дня свого створення 6 років тому відразу заявила у програмі про свою відданість ідеалам християнської демократії і належність до великої сім’ї християнсько-демократичних партій. Незважаючи на складнощі етапу становлення, кризових подій у державі і внутріпартійному середовищі, ми послідовно відстоювали свої принципи захисту Людини як найвищої соціальної цінності перед державою, оскільки переконались, що християнсько-демократична ідея найбільшою мірою відповідає природі, якщо хочете, ментальності українства. Започаткована у дні Великої Французької революції, підтримана через 100 років в енцикліці папи Льва XIII ( Rerum novarum) ідея поєднати християнство і демократію знайшла втілення у відбудові новітньої Європи. Звільнені з нацистського рабства, мешканці Франції, Бельгії, Нідерландів, Італії та Німеччини віддали свої голоси на перших післявоєнних виборах саме християнсько-демократичним партіям, які досягли провідного становища, перебрали на себе урядову відповідальність і справили згодом значний вплив на долю Європи. Сьогодні. в цей знаменний для нас день, згадаймо імена архітекторів сьогоднішньої Європи: Альчідо де Гаспері, Роберта Шумена та Конрада Аденауера, завдяки зусиллям яких наш континент не одне десятиліття являє собою територію демократії та її процвітання. Існуюча політична, християнсько-демократична філософія, яка поєднала в собі християнство і демократію, цінність людини і її відповідальність, довела свою спроможність у світі, однак не набула широкого поширення в Україні, незважаючи на підвищений інтерес до неї останнім часом.

Таким чином, основа вибору цієї ідеології для майбутньої партії є цілком зрозумілою і, щоб полегшити прогресивному українському політикуму процес прийняття рішення щодо прихильності ідеям християнської демократії, наша партія як єдина з українських партій, яка є членом Християнсько-демократичного Інтернаціоналу, очолюваного прем’єр-міністром Іспанії Хосе Марія Азнаром, проголосила на своєму 5-му з’їзді у грудні минулого року ідею об’єднання християнських демократів України.

Попри всю складність переговорних процесів, 7-й з’їзд Української Християнсько-Демократичної партії, найстарішої з українських партій, заснованої ще у 1989 р., 8 березня ц.р. ухвалив рішення про об’єднання і обрав делегатів на цей з’їзд. Щоправда, пізніше керівництво УХДП відмовилось виконати рішення з’їзду, і переговори фактично припинилися. Однак ця обставина не завадила членам УХДП вступити в партійні організації ХНС на місцях і прибути на сьогоднішній з’їзд, але вже в якості членів нашої партії.
Подібна ситуація ще з двома потенційними учасниками об’єднання – ХДПУ і ВОХ. Однак “є час розкидати каміння, а є час його збирати”.

Від сьогодні наша партійна сім’я збільшиться вдвічі, і матимемо своїх активних членів у всіх областях України, районах і містах.
Хочу подякувати всім вам, хто приїхав сьогодні на цей з’їзд і продемонстрував готовність до компромісу, а свою далекоглядність проявив у тому, що заради спільної мети, заради побудови демократичної України зміг поступитися амбіціями.

Україна потребує змін. Щоб донести до громадян України наше бачення таких змін, запропонувати до сприйняття свою систему цінностей, пріоритетів та програми подальшого розвитку, нам треба ставати сильнішими ідейно та організаційно. Ідейна підготовка, озброєння знаннями християнської демократії членів партії відбуватиметься по регіонах шляхом проведення відповідних ідеологічних семінарів із залученням вітчизняних і зарубіжних експертів, провідних українських політиків, готових прийти у нашу сім’ю.

Організаційно протягом двох місяців з цього дня у зв’язку з суттєвим кадровим поповненням наших організацій треба провести перевиборні конференції та обрати керівництво обласних і районних організацій у новому складі. Відповідний проект постанови з’їзду Вам запропоновано.

Важливим елементом нашої повсякденної партійної діяльності має стати робота з людиною, яка сьогодні розгублена, втратила соціальні орієнтири і потребує порад і допомоги. Слід залучати молодих людей до організації, а партія у свою чергу через свої можливості готуватиме їх до політичної діяльності.

Особливу увагу потрібно приділити співпраці з церквами. Україна – міжконфесійна держава, і ми не можемо надати перевагу якійсь церкві, а повинні захищати кожного сина Божого, створеного за Його подобою. Сьогодні у партії налагоджені тісні стосунки співпраці з вищим духовенством багатьох церков, ми взаємодіємо, захищаючи інтереси церков у різних напрямках, намагаємося спонукати державу дотримуватись конституційної норми про відокремлення церкви. Водночас партія ХНС не може залишити поза увагою намагання Державного комітету у справах релігій посилити свій вплив (а відтак вплив держави) на внутріцерковні стосунки. Так, за повідомленням керуючого Патріархією УАПЦ Ігоря, березня ц.р. за безпосередньої участі представників ДКР, всупереч намаганню церкви, відбувся Архієрейський собор, який поставив церкву на межу розколу.

ХНС засуджує практику втручання ДКР у внутріцерковні справи, що призводить до загострення стосунків у середині церкви і принижує почуття вірних.

До зміни влади в Україні (за Конституцією) залишається 19 місяців. Наша партія йтиме на вибори у складі коаліції “Наша Україна” на чолі з Віктором Ющенком. З досвіду торішніх виборів ще пам’ятаю, яким було ставлення до нашої партії на всіх стадіях виборчого процесу з боку партій патріархів демократій. Водночас не менш яскравим є приклад про те, що ці партії, забравши сукупно 90% місць у списку, спільно не змогли назбирати 66 000 членів дільничних комісій для організації контролю за виборами. Очевидно, якби було вирішено питання з членами дільничних комісій, відсоток “Нашої України” був би істотно вищим. Торкнувся спогадів для того, щоб спрямувати необхідні зусилля на пошук, виявлення і закріплення наших прихильників на всіх теренах неньки-України, щоб згодом про нашу партію казали: “Хоч би де посій – то вродиться” в позитивному розумінні.

У процесі цієї роботи ми повинні відшукати свого виборця, свою соціальну групу: медиків, учителів, студентів, які підтримуватимуть наші дії, а ми захищатимемо їхні інтереси перед владою.
Шановні делегати!

Ми маємо усвідомлювати ту обставину, що будуємо політичну організацію європейського зразка в недемократичній державі. Наше завдання на ближчу і подальшу перспективу – своїми щоденними діями “не словом, а ділом!” наповнювати українську політику європейськими традиціями і стандартами, щоб подібно до наших сусідів – Польщі, Латвії, Литви та Естонії – в недалекому майбутньому кожен з нас міг промовити: “Я – європеєць!”

Нехай на цьому шляху нам допоможе Бог!
Дякую за увагу.

2003 год,
Архив газеты "Христианский Демократ"

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии