Сучасне козацтво в Україні та Росії

'СучаснеНезабаром минає 2011 рік і буде необхідно розглянути результати реалізації концепції державної цільової національно-культурної програми розвитку українського козацтва на 2009-2011 роки. Дана концепція була затверджена у вересні 2008 року і передбачала організацію взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ і козацьких організацій з відродження і розвитку традицій українського козацтва. Втім, попри те, що сучасне політичне керівництво України певно вирішило не помічати, ані проблем розвитку сучасного українського козацтва, ані його національного державотворчого потенціалу, актуальність цих питань не зникла. А скоріше навпаки. Натомість, потужний приклад реальної уваги до козацького руху та його державотворчого потенціалу подає східний сусід і побратим України – Російська Федерація. Порівняльний аналіз сучасного стану і державотворчого потенціалу українського і російського козацтва цілком може стати у пригоді в процесі подальшого формування національної політики України.

Сучасне українське козацтво

Сучасне українське козацтво об’єднує понад 700 козацьких організацій чисельністю більше 300 тис. осіб. Із них близько 40 організацій – міжнародні та всеукраїнські, більше 255 – обласні, 263 – районні (районні у містах) та 176 – міські. На базі існуючих козацьких організацій сформовано близько 300 козацьких громадських формувань з охорони громадського порядку чисельністю понад 10 тис. осіб, які співпрацюють з підрозділами Міністерства внутрішніх справ України.

Найстарішою громадською організацією України козацького спрямування є «Українське козацтво», яка була створена у жовтні 1991 року та зареєстрована у березні 1992 року. До червня 1999 року вона була єдиною козацькою організацією в державі. Першим її гетьманом обрали В’ячеслава Чорновола. 1998 року гетьманом Українського козацтва було обрано Івана Біласа, а у 2005 році Віктора Ющенка. Найбільшу кількість козацьких організацій легалізовано в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Одеській, Харківській, Херсонській областях, АР Крим та місті Києві. Протягом 2008 р. Міністерством юстиції України зареєстровано три козацькі політичні партії («Всеукраїнська козацька партія», «Партія Козаків України», «Козацька Українська Партія»”).

В історії розвитку українського козацтва сучасної незалежної України, можна виділити чотири етапи:

1. Виникнення на території України місцевих козацьких громад і об’єднання їх під юрисдикцією Міжнародної організації «Українське козацтво» ( з 1989 до середини 1992 року).
2. Розвиток і адаптація традицій козацьких громад у сучасних умовах (з 1992 до 1995 року).
3. Вихід зі складу Міжнародної організації «Українське козацтво» окремих груп козаків і реєстрація ними незалежних козацьких громад з всеукраїнським та міжнародним статусом (з 1995 до 2002 року).
4. Початок об’єднання незалежних козацьких громад різних рівнів у спілки та їх до виконання «Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва» (з 2002 року до середини 2010 року).

Нині всі козацькі організації України можливо умовно діляться на чотири групи: реєстровиків, запорожців, вільних козаків і т. зв. «звичаєвих».

Становленню козацького руху сприяли укази Президента України: «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (№ 14/95 від 04.01.1995 р.), «Про день Українського козацтва» (№966/99 від 07.08.1999 р.); «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва” (№ 1283/99 від 06.10.1999 р.), «Про Положення про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва» (№ 1610/99 від 22.12.1999 р.), „Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 рр.» (№ 1092/2001 від 15.11.2001 р.), «Про Раду Українського козацтва» (№ 916/20054 від 4.06/2005р.), «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» (№ 378/2007 від 4.05.2007 р.).

За часів президентства В.А. Ющенка ним до Верховної Ради України був внесений проект Закону України «Про засади відновлення та розвитку Українського козацтва, козацькі організації та їх об’єднання» № 2441 від 24.04.2008. Втім, цей законопроект було піддано обґрунтованій критиці.

Донедавна, головними проблемами українського козацтва були: його роздробленість, відсутність контролю та єдиних регулятивних норм. У деяких козацтвах досі обирають власних гетьманів, присвоюють козацькі звання, нагороди, дозволяють носити зброю та однострій, мають всі формальні ознаки воєнізованого формування, довільно трактують козацькі традиції, формують власну ідеологію і систему виховання тощо. Всі ці особливості козацьких організацій відрізняють їх за своєю природою від звичайних об’єднань громадян.

Втім, викладені факти є загальновідомими і наводяться тут лише з метою порівняння. Сьогодні постають дві нові проблеми: втрата суспільного авторитету і послаблення впливу козацьких організацій та втрата сучасним політичним керівництвом держави інтересу до розвитку козацького руху в Україні.

'Сучасне

Прикладом послаблення впливу козацьких організацій може слугувати найстарша організація «Українське козацтво» яка поступово почало втрачати позиції. Сьогодні ця організація залишилася, в основному, тільки на папері з амбіціями генералів без військ або з «колективними» членами. До недавнього часу Міжнародна громадська організація «Козацтво Запорозьке» була серед лідерів козацького руху. Сьогодні її позиції суттєво звужені. Ця організація нині переважно складається з вищого офіцерського складу який не має опори у вигляді реальних козацьких осередків на місцях тощо.

Сучасне російське козацтво

Сучасне російське козацтво почало своє відродження, набуло рис широкого громадського руху й цілеспрямованого організованого характеру, а козацькі організації отримали державний статус після прийняття в квітні 1991 р. Закону РРФСР «Про реабілітацію репресованих народів», в червні 1992 р. Постанови ВЕРФ «Про реабілітацію козацтва» (№3321-1) та Указу Президента РФ «Про заходи щодо реалізації Закону РРФСР «Про реабілітацію репресованих народів» (№ 632 від 15.07.1992 р.).

У квітні 1994 р. набрала чинності Постанова Уряду РФ «Про концепцію державної політики щодо козацтва” (№ 355 від 22.07.1994 р.)., яка містила «Основні положення концепції державної політики щодо козацтва» та «Концепцію відродження традиційної для Росії державної служби козацтва» де зокрема зазначалося, що: «Державна служба козацтва є одним з елементів становлення нової російської державності, зміцнення її безпеки» . Цією ж Постановою затверджені типові положення про державну службу козацтва, наведено вичерпний перелік видій державної служби російського козацтва тощо.

Згідно указів Президента РФ «Про формування військових структур, прикордонних і внутрішніх військ на території Північнокавказького регіону Російської Федерації та державну підтримку козацтва» (1993 р.) та «Про Головне управління козачих військ при Президентові Російської Федерації» (1996 р.), козацькі організації отримали можливість координації своєї діяльності на федеральному рівні, за козаками було визнано право на несення державної служби, зокрема військової, митної, прикордонної та природоохоронної. Наступним нормативним документом призначеним упорядкувати діяльність козацьких організацій став Указ Президента РФ, що затверджував «Тимчасове положення про державний реєстр козацьких товариств в Російській Федерації» (№ 835 від 9.08.1995 р.). У лютому 1095 р. було створено Головне управління козачих військ при Президентові РФ, яке в 1998 р. було перетворене в Управляння Президента РФ з питань козацтва.

'Сучасне

Протягом 1996 – 1998 років до Державного реєстру було внесено 10 військових, 3 окружних, 4 віддільських козацьких товариства. В Російській Федерації указами Президента РФ протягом 1997 – 2007 років офіційно затверджені статути військових козацьких товариств: Волзького, Сибірського, Забайкальського, Терського, Уссурійського, Єнісейського, Оренбургського, Кубанського, Іркутського та Великого війська Донського і Центрального козачого війська.

На даний момент в РФ досі діє Тимчасове положення про державний реєстр козацьких товариств в Російській Федерації (Указ Президента РФ № 835 від 9.08.1995 р. зі змінами, внесеними Указом Президента РФ № 316від 21 березня 2005 р.). Цими документами, зокрема, встановлено чисельність, необхідна для утворення козачого товариства: хутірське – не менш 50 козаків, станичне та міське – не менш 200 козаків, окружне (віддільське) – не менше 2 тис. козаків та військове - не менше 10 тис. козаків встановлено порядок реєстрації козацьких організацій тощо.

В червні 2008 р. Президентом РФ Д.В. Медведєвим була затверджена нова «Концепція державної політики Російської Федерації щодо російського козацтва», метою якої є подальший розвиток державної політики Російської Федерації щодо російського козацтва та державної служби російського козацтва, співпраці козацьких організацій з органами державної та муніципальної влади. Згідно Концепції, «Козаки активно сприяють вирішенню питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення та враховуючи місцеві історичні традиції». Пріоритетами державної політики Російської Федерації щодо російського козацтва є:

- заохочення членів козацьких товариств до виконання обов’язків державної та іншої служб;
- забезпечення умов та формування стимулів для участі російського козацтва в реалізації державний і муніципальних програм щодо державної та іншої служби, освіта та виховання зростаючого покоління, стійкого розвитку агропромислового комплексу и сільських територій в місцях компактного проживання козацтва та розвиток місцевого самоврядування;
- удосконалення правових, організаційних та економічних засад державної та іншої служби Російської Федерації.
Російське козацтво, на основі угод козацьких товариств з федеральними органами виконавчої влади та їх територіальними підрозділами, органами виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації та органами місцевого самоврядування, надає їм сприяння у виконанні встановлених задач і функцій, в тому числі для вирішення питань:
- організації та ведення військового обліку, військово-патріотичного виховання призовників, їх підготовки до військової служби, позавійськової підготовки членів козацьких товариств під час їх перебування у запасі;
- реалізації заходів з попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та стихійних лих, цивільної оборони, природоохоронної діяльності;
- охорони громадського порядку, забезпечення екологічної та протипожежної безпеки, охорони державного кордону Російської Федерації;
- охорони об’єктів, що перебувають в державній та муніципальній власності, об’єктів життєзабезпечення населення та вантажів.

Російське козацтво, на основі державних чи муніципальних контрактів на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг для державних і муніципальних потреб може здійснювати й іншу діяльність (не заборонену законодавством РФ).

З метою забезпечення умов для участі російського козацтва в реалізації державних і муніципальних програм, уряд РФ визнає за необхідне в подальшому:

- створення єдиних методологічних підходів, що стосуються програмно-цільових методів сприяння органів державної влади становленню та розвитку державної та іншої служби російського козацтва;
- створення системи інформаційного забезпечення реалізації державної політики РФ щодо російського козацтва;
- здійснення заходів підтримки козачих кадетських освітніх закладів, закладів початкової, середньої і професійної освіти;
- створення умов та стимулів для участі козацьких організацій в соціальній адаптації неповнолітніх, які опинилися в складній життєвій ситуації, в наданні допомоги педагогічним колективам освітніх закладів в організації позашкільної, відпочинкової діяльності дітей, їх літнього оздоровчого відпочинку;
- розвиток та підтримка досвіду козацтва в організації суспільно-корисних ініціатив, спрямованих на формування здорового способу життя, зниження рівня наркоманії, тютюнопаління, алкоголізму та злочинності в суспільстві, створення сприятливих умов для зростання народжуваності та збільшення тривалості життя, захист прав й інтересів дітей та підлітків, які залишилися без опіки дорослих, вирішення проблем профілактики соціального сирітства;
- проведення наукових досліджень з питань історії становлення та розвитку російського козацтва;
- створення умов для участі російського козацтва в облаштуванні та розвитку інфраструктури сільських територій;
- облік та розвиток історичних та інших традицій російського козацтва при вирішення питань місцевого значення в місцях його компактного проживання, надання сприяння в розвитку територіального місцевого самоврядування та інших форм безпосередньої участі громадян в здійснення місцевого самоврядування;
- сприяння в реалізації прав громадян, що відносять себе до російського козацтва, на самостійне і відповідальне вирішення питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення та враховуючи місцеві традиції тощо.

Діяльність російського козацтва широко висвітлюється в друкованих та електронних ЗМІ. Приміром, за сприяння уряду РФ опубліковано цикл документальних фільмів «Русь козача», постійно діючу програму «Козаки» та медіа-проект «Козак-ТВ» (2008 р.). Мета останнього – створення єдиного інформаційно-культурного простору російського козацтва, збереження та пропаганда самобутньої козачої культури й традицій, а також освіта і виховання молодого покоління козаків.

Поряд з інституціями державного сприяння та регулювання козацького руху, в РФ існують самодіяльні органи координації взаємодії козацьких о товариств. Так, ще в 1990 р. на Великому козачому крузі в Москві було утворено Союз козаків Росії, установлено Раду отаманів і Атаманський уряд.

На Великій раді отаманів у 1990 р. Союз прийняв «Декларацію козацтва Росії» ] і встановив прапор та інші знаки. В 2000 р. на черговому Великому крузі було прийнято рішення про утворення суспільно-політичного руху «Козаки Росії».

Таким чином, в 2010 р. «Згідно оцінок експертів в Росії та близькому зарубіжжі більше 7 млн. осіб вважають себе козаками. Загальна чисельність військових козацьких товариств в Росії становить більше 700 тис. осіб, які об’єднані приблизно в 600 громадських козацьких організацій. В Росії діють 24 козацькі кадетські корпуси, більше тисячі козацьких класів загальноосвітніх закладів, в яких навчаються більше 40 тис. вихованців». Цікавим э факт, що до складу Союзу козаків Росії входять і діаспорні, де-факто, організації: Чорноморське козаче військо (Крим і Південна Україна), Українське реєстрове козацтво (Україна та зарубіжжя), Військо запорізьке (Центральна, Південна та Східна Україна), Всеукраїнське козаче військо (Україна), т. зв. «Головне управління козачих військ України» тощо.

Втім, відносини з козацтвом за межами Росії визначаються відповідно з державної політикою РФ щодо співвітчизників за кордоном та є складовою частиною внутрішньої й зовнішньої політики РФ.

Порівняльний аналіз державної політики України і Російської Федерації щодо козацтва

Навіть побіжний порівняльний аналіз історії розвитку, сучасного стану і концептуальних засад державної політики України і Російської Федерації щодо відповідно українського і російського козацтва дає підстави для наступних висновків:

1. При тому, що російське козацтво ніколи в історії Росії не відігравало настільки помітної державотворчої ролі, як українське козацтво в Україні, політичне керівництво Російської Федерації від початку нового державотворчого процесу в Росії зайняло чітку і послідовну позицію щодо сприяння розвитку національного козацького руху в Росії. Внаслідок чого козацькі організації Росії отримали реальну можливість координації своєї діяльності на федеральному рівні; за козаками було визнано право на несення державної служби, зокрема військової, митної, прикордонної та природоохоронної. Президент і Уряд Російської Федерації неухильно сприяють подальшому розвитку козацького руху в якості різновиду державної ті іншої служби, усвідомлюють і заохочують соціально-значиму діяльність козацьких організацій.

2. Натомість в Україні увага попереднього політичного керівництва країни до розвитку національного козацького руху проявлялася епізодично, що практично призвело до його хаотизації. І якщо нове політичне керівництво України ближчим часом не поновить увагу до національного козацького руху, він неодмінно стане об’єктом потужного впливу з боку політичної опозиції, структур ринкової (в тому числі – тіньової) економіки та злочинних угрупувань.

3. Далеко не всякий державотворчий досвід Російської Федерації може бути успішно імплементований у практику державного управління України, але приклад формування і реалізації державної політики щодо козацтва Росії насправді є достойним для вивчення і впровадження на вітчизняних теренах.

Вже на сучасному етапі розвитку козацькі громадські формування України можливо активно залучати для вирішення питань охорони громадського порядку, навколишнього природного середовища, державного кордону; ліквідації надзвичайних ситуацій; патріотичного та спортивного виховання молоді; комплектування військового резерву тощо.

4. Сьогодні територія України поділена на 27 адміністративно-територіальних одиниць, що в свою чергу дозволяє побудувати козачі спільноти за територіальним принципом, перебуваючи під єдиним козачим керівництвом, не виключено, що колегіальним (Рада отаманів). У цьому випадку можна організувати більш чітку взаємодію між козацькими організаціями, які навіть не входять в єдину козацьку структуру, але розташовані на одній території. Прикладом цього можуть служити численні козачі організації в АР Крим, які створили загальнокримську Раду отаманів, яка при необхідності зможе об’єднати козаків задля виконання поставлених завдань.

5. З огляду на зазначене порядок створення та діяльності організацій козацького спрямування доцільно було б врегулювати спеціальним законодавчим або іншим нормативно-правовим актом. Законодавство має чітко визначити права та обов’язки, повноваження щодо участі в охороні громадського порядку та державного кордону, а також обов’язкову підконтрольність діяльності козацьких організацій правоохоронним органам, Міністерству оборони України та іншим органам державної виконавчої влади. При підготовці відповідного законопроекту враховувати положення Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

6. Практично в усіх статутних документах козацьких організацій зазначено, що Гетьманом українських козаків має бути чинний Президент України. Проте В.А. Ющенко, який був обраний Гетьманом України в липні 2009 року, не збирається складати з себе цього звання. Тому необхідно скликати Велику Раду Українського козацтва задля обрання Президента України В.Ф. Януковича Верховним гетьманом Українського козацтва.

7. Наступним кроком розвитку українського козацтва може стати запровадження спеціальної державної організації «Українське реєстрове козацтво», службу у якій прирівнювали б до військової і де козаки могли б цілковито розкрити свій потенціал захисників Вітчизни та охоронців правопорядку – на кшталт російського козацтва.

8. Подальше формування концептуальних засад державної політики щодо розвитку національного козацького руху вимагає наукового супроводу. Якщо комплексне наукове дослідження цього питання розпочати вже зараз, то його завершення припаде на пік актуальності вищезазначених проблем.

Юрій Кальниш,
доктор наук з державного управління


За основу цієї статі взято дослідження Ю. Кальниша: Козацтво як суб’єкт національного державотворчого процесу: порівняльний аналіз України і Російської Федерації

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии