Передмова

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

Мені думається, що це виглядає так само, коли б хтось... сказав: "Сократ тепер сидить тут тому, що його тіло складається з кісток і сухожилок, кістки тверді й з’єднані між собою суглобами, а сухожилки мають здатність розтягуватись і розслаблюватись і оточують кістки разом із м’ясом й шкірою, яка все покриває. Оскільки кістки можуть вільно рухатись у своїх суглобах, сухожилки, розтягуючись і напружуючись, дають Сократові змогу згинати ноги і руки. Саме через це він і сидить тут, зігнувшись." ...далебі, ці жили й кістки вже давно, гадаю, були б де-небудь у Мегарах або в Беотії, куди вони потрапили б, якби я керувався хибним поглядом на те, що є найкраще...
Платон


Багато людей, як я і сам у минулому, вважають, що вони можуть водночас сприймати свідомість всерйоз і залишатися матеріалістами. ...це неможливо, з простих причин. ...Можна сказати: Ви не можете “з’їсти” свідомість і залишити цілим Ваш “матеріалістичний пиріг”.
За своїм темпераментом, я маю сильну схильність до матеріалістичного редуктивного пояснення і не маю сильних духовних чи релігійних схильностей. Багато років я очікував на матеріалістичну теорію; і дуже неохоче відмовився від цієї надії. В кінцевому рахунку, мані здається ясним, що ці висновки мусить прийняти кожний, хто хоче сприймати свідомість всерйоз. Матеріалізм – прекрасний і привабливий світогляд, але щоб зрозуміти свідомість, ми мусимо вийти за межі тих засобів, які він надає.
Девід Чалмерс


…слід довіряти ... плюралістичній незгоді більше, ніж систематичній гармонії... Якщо аргументи або систематичні теоретичні міркування ведуть до результатів, які інтуїтивно видаються безглуздими, або якщо чітке розв’язання проблеми не усуває переконання, що проблема усе ще залишається, або якщо після демонстрації нереальності якогось питання нам усе ще хочеться його ставити, – це значить, що з аргументацією щось не так і проблема вимагає подальшого опрацювання…
…щоб створювати розуміння, філософія має переконувати. Це означає, що вона має створювати й руйнувати погляди, а не лише постачати нас зв’язними системами висловлювань...
Т.Нагель



В цій праці розглядається одна з головних філософських (світоглядних) проблем – відношення між свідомістю та матерією. Важливість цієї проблеми зумовлена тим, що йдеться не про якісь філософські абстракції, а про питання, які становлять життєвий інтерес для кожної людини, зокрема:

– про те, чим є кожний із нас, наше Я: нічим іншим як складною сукупністю атомів, що взаємодіють за фізичними законами, чи нематеріальною річчю (душею);

– про можливість продовження нашого особистісного існування (існування нашого Я, нашої душі) після фізичної смерті, а також про його можливе існування до фізичного народження, про можливість особистого безсмертя.

Нагадаємо в цьому контексті відоме висловлювання Ф.Енґельса: “Велике головне питання усієї філософії, особливо недавньої, є питання про відношення буття й мислення... З найдавніших часів ... люди розмірковували про відношення між душею і зовнішнім світом. Якщо після смерті вона залишала тіло й продовжувала жити, годі було придумати для неї ще якусь смерть. Так виникла ідея безсмертя...”

А також висловлювання Мігеля де Унамуно: “...жага не помирати, прагнення особистого безсмертя... це є афективна сторона всякого пізнання і внутрішній, особистий вихідний пункт всякої людської філософії, людиною створеної та для людей призначеної...”

На мою думку, запропонований у цій праці огляд основних філософських позицій та аргументів переконливо показує, що позиція матеріалізму, попри незаслужену репутацію науковості, не витримує раціональної критики, – так само як і інші форми монізму (ідеалізм, нейтральний монізм). Це означає, що свідомість є чимось нефізичним. Іншими словами, людське Я, яке відчуває, емоційно переживає власне буття, мислить, – це не тіло.

Чимало філософів ІІ половини ХХ ст., які усвідомили незадовільність матеріалізму і відстоювали якусь форму онтологічного дуалізму чи плюралізму (див. словник: онтологія, дуалізм, плюралізм), усе ще уникали традиційного поняття – душі.

Мені складно пояснити це чимось іншим, крім остраху бути звинуваченим у найбільших “смертних гріхах” проти науки – містицизмі й обскурантизмі. Один з таких філософів, якому я багато чим завдячую, Карл Поппер, завершив свою статтю “Мова та психофізична проблема” зауваженням: “Страх перед обскурантизмом (або перед звинуваченням в обскурантизмі) заважав більшості противників обскурантизму висловлювати те, що було сказане вище. Проте цей страх був, врешті-решт, лише обскурантизмом іншого толку.” Поясню це зауваження, як я його розумію.

За кілька останніх століть, в процесі боротьби з релігійним містицизмом і обскурантизмом, серед науковців і науково-орієнтованих філософів великого впливу набуло філософське вчення матеріалізму, яке претендує на науковий статус і прибічники якого схильні навішувати ярлик містицизму і обскурантизму на все, що чимось нагадує релігію або суперечить матеріалізму. Чимало філософів і науковців, які усвідомлюють незадовільність матеріалізму, бояться висловити свою думку, щоб не бути звинуваченим у обскурантизмі. Це означає, що релігійний обскурантизм у сучасній науково-філософській спільноті поступився місцем матеріалістичному обскурантизму. Сподіваюся, що ця праця сприятиме його подоланню.

Одна з головних умов – не боятися називати речі своїми іменами. Зокрема, слід відновити в правах поняття душі (якого багато філософів, навіть схильних до дуалізму, намагаються уникати). Усе, що потрібно для того, щоб переконатися в її існуванні, без ніякої містики і звертання до релігійних авторитетів, міститься в нашому повсякденному досвіді. Існують дуже вагомі раціональні аргументи, які показують, що свідомість, Я є чимось нефізичним, відмінним від тіла, але тісно пов’язаним з ним. Це “щось нефізичне, відмінне від тіла, але тісно пов’язане з ним” завжди називалося душею.

В цій праці я, крім усього іншого, порушую (вже порушив) одне з головних сучасних “наукових” табу – обговорення можливості життя після смерті. Дж.Шварц та Ш.Беглі зауважують, що це вважається зараз чимось непристойним, “чимось таким, що жоден вчений, який себе поважає, не буде робити цього публічно”.

Проте багато справді видатних науковців не боялися йти проти псевдонаукових матеріалістичних стереотипів. Згадаймо, наприклад, видатного вченого нейрохірурга Вілдера Пенфілда, засновника сучасної нейрофізіології Чарльза Шеррінгтона , лауреата Нобелівської премії з нейрофізіології Джона Екклза, лауреата Нобелівської премії з фізики Євгена Вігнера ...

Праця орієнтована не лише на професійних філософів, але й на мислячих людей без спеціальної філософської освіти, які прагнуть зрозуміти світ і людське буття. Я намагався в максимально простій для розуміння формі ознайомити читача з основними точками зору на проблему, аргументами їх прибічників та противників, моїм власним баченням та аргументами. Філософські терміни роз’ясняються в тексті та словнику, розміщеному наприкінці книги.

До наступного розділу: Проблема відношення матерії та свідомості: основні поняття

Примітки:

1. Платон. Федон. – С.274.
2. англ. прислів’я, що говорить про неможливість поєднати непоєднуване: Ви не можете з’їсти пиріг і при цьому залишити його цілим.
3. Chalmers D. The Conscious Mind. – р.168, хiv.
4. Nagel T. Mortal Questions. Preface. – p.x-xi.

5. В цій книзі я вживаю слово 'річ', як правило, у смислі, що означає об’єкти, які є носіями властивостей та станів, − на відміну від властивостей та станів. (В цьому смислі в філософії часто вживається термін 'субстанція'.) Речі, у цьому смислі, можуть бути як фізичними (дерево, тіло, матерія), так і нефізичними (душа, ідея).
6. Енґельс допускає термінологічну некоректність – ототожнює буття з матерією (і тим самим виключає мислення з буття) ще до розгляду питання по суті. Насправді, говорячи “буття і мислення” він мав на увазі матерію та свідомість.
7. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах та кінець німецької класичної філософії. –С.278.
8. Унамуно М. О трагическом чувстве жизни. – С.56.

9. Поппер К. Язык и психофизическая проблема. – C.496

10. Schwartz J., Begley S. The Mind & The Brain. – р.45.
11. “Те, що буття мусить складатися з двох фундаментальних елементів, є, я вважаю, внутрішньо не більш неймовірним, аніж що воно мусить ґрунтуватися лише на одному.” (Ч.Шеррінгтон, цит. за: Popper K., Eccles J. Self and Its Brain. – р.62.)
12. “З психологічно-епістемологічної точки зору цікаво що, незважаючи на те, що свідомість є єдиним явищем, про яке ми маємо пряме свідчення, багато людей заперечують її реальність. Від питання "Якщо усе існуюче є лише деякими складними хімічними процесами у Вашому мозку, яка Вам справа до того, що це за процеси?" просто ухиляються. Складається враження ... що слово "реальність" не має однакового смислу для усіх нас.” (Є.Вігнер, цит. за: Schwartz J., Begley S. The Mind & The Brain. – р.vii.)

Загрузка...

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии