Проблема відношення матерії та свідомості: основні поняття

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Передмова

Людський досвід має два головні аспекти.

Перший відноситься до фізичної реальності – тіл, які займають певне місце у просторі і змінюють його (тобто, здійснюють фізичний рух) за фізичними законами. Цю реальність називають матерією. До неї, зокрема, належить людське тіло, нервова система, мозок.

Другий головний аспект людського досвіду відноситься до самої людини як істоти, яка може мати досвід, яка має суб’єктивний вимір. Він охоплює наші відчуття, емоції, думки, переживання й розуміння власного буття у світі. Цей суб’єктивний вимір називається свідомістю.

Свідомість – це те, з чим ми усі знайомі у найбезпосередніший спосіб – це людське Я, самість як щось, що відчуває й мислить. Разом з тим, свідомість і все, що до неї належить, – це “речі” дуже загадкові. Їх неможливо спостерігати ззовні, побачити чи відчути на дотик, вони не мають розміру, форми й кольору, їх неможливо виміряти лінійкою чи якимось більш складним приладом. Протягом багатьох століть філософи ведуть суперечку про те, що таке свідомість і яким є відношення між нею та матеріальним світом – світом речей і процесів, які розташовані в певному місці, мають певний розмір, форму, колір, які можна спостерігати ззовні, бачити, торкатися, вимірювати, фотографувати, малювати.

Всі ми знаємо, завдяки науці, що свідомість пов’язана з певними фізичними структурами і процесами у нашому тілі – нервовій системі та мозку. Спостерігаючи (з допомогою якогось спеціального приладу), як працює нервова система і мозок, ми побачили б деякі фізичні об’єкти, які рухаються, змінюють форму, стискаються або розширюються, але ми ніяк не могли б побачити відчуття чи думки. Відчуття можна лише безпосередньо відчувати як свої власні відчуття, думки можна лише мислити, – ані одне, ані інше ніяким чином неможливо спостерігати ззовні.

Звичайно, ми можемо спостерігати зовнішні вияви відчуттів та емоцій. Але зовнішні вияви – це не самі відчуття та емоції. За виразом обличчя чи поведінкою людини ми можемо здогадатися, що вона відчуває. Але ми не бачимо самого болю чи радості, – ми просто з досвіду знаємо, як виглядає чи поводиться людина, що відчуває біль чи радість. Ми не мали б найменшого уявлення про біль чи радість, якби тільки спостерігали за іншими людьми, а самі ніколи не відчували біль та радість.

Чимало людей (зокрема, науковців) чомусь вважають, що відчуття і думки, яких неможливо спостерігати ззовні, а можливо лише відчувати безпосередньо, і ті фізичні процеси в нервовій системі і мозку, які можливо (в принципі, з допомогою якогось апарату) спостерігати ззовні, а не відчувати безпосередньо – одне й те ж саме. Вони вважають, що людина є не чим іншим, як дуже складним автоматом – фізичною системою, яка цілком управляється фізичними законами. (Сучасна версія цього переконання: людина – це комп’ютер.) Таке переконання звичайно називають матеріалізмом, а його прибічників – матеріалістами (інколи вживаються інші назви – фізикалізм, фізичний детермінізм). На думку матеріалістів, свідомість – це не що інше як фізичні процеси в мозку людини. Будемо називати таке пояснення свідомості теорією мозку.

Існують і інші погляди на природу свідомості та її відношення до матеріального світу.

Ідеалізм – філософський напрям, який вважає, що існує лише свідомість або дух, а матерія не має самостійного буття, існує лише як феномен свідомості або формоутворення (“інобуття”) духу. Така позиція в країнах європейської культури не знаходить прибічників за межами вузького кола професійних філософів. (Натомість, вона досить популярна в Індії – як вчення про те, що усе видиме буття є нереальним, ілюзорним, майя.) Справді, спробуйте знайти людину, яка всерйоз вважає, що матеріальні речі існують лише в її свідомості!

Натомість, багато людей вважають, що свідомість (дух) існує поряд з матеріальним світом. Таку позицію називають дуалізмом (від dual – подвійний – мається на увазі “роздвоєність” дійсності на духовне й матеріальне) або плюралізмом (від plural – множинний – йдеться про те, що буття має кілька вимірів), а її прибічників – дуалістами або плюралістами. Поняття плюралізму більш загальне; дуалізм можна розглядати як різновид плюралізму.

Дуалісти й плюралісти вважають, що свідомість – це щось нефізичне. Це “щось нефізичне” звичайно називають душею. Тому будемо називати таке пояснення свідомості теорією душі.

До наступного розділу: Поняття фізичного (матерії)

Примітки:

1. Показовою є назва головної праці відомого французького філософа-матеріаліста ХVIII ст. Ж.О. де Ламетрі – “Людина – машина”.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии