Первинні та вторинні властивості

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Поняття фізичного (матерії)

Щоб уникнути плутанини, ми маємо відрізняти властивості матеріальних об’єктів самих по собі від властивостей, які характеризують відношення матеріальних об’єктів до свідомості (їх вплив на свідомість, спосіб їх сприйняття). Як приклад властивостей другого типу, можемо взяти смак, запах чи колір. Ці характеристики визначаються, з одного боку, фізичними властивостями матеріальних об’єктів та, з іншого боку, смаковими, нюховими або візуальними відчуттями, які належать до свідомості. Такі характеристики традиційно (від ХVII ст., коли Рене Декарт та Джон Лок звернули увагу на важливість такого розрізнення) називають вторинними властивостями, на відміну від первинних властивостей, що є просторовими (фізичними) характеристиками і належать матеріальним об’єктам самим по собі, незалежно від сприйняття. Мабуть, було б краще використовувати словосполучення реляційні властивості (замість “вторинні”), оскільки вони характеризують відношення (англ. relation) матеріальних об’єктів та свідомості. Вони рівною мірою визначаються обома сторонами відношення: з одного боку, первинними властивостями речей, з іншого – відповідними здатностями сприйняття людини.

Для прикладу, візьмемо таку властивість, як колір. Чи є колір фізичною, матеріальною властивістю, чи сприйняттям (відчуттям)? На перший погляд – колір, це властивість самої речі, але насправді це не зовсім так. Поняття кольору, як воно вживається у звичайній мові, означає не фізичні властивості речі, а наше сприйняття (відчуття), зумовлене деякими фізичними властивостями речі.

Необхідно розрізняти 1) фізичні властивості, які викликають у людини певне сприйняття кольору, та 2) відчуття кольору. Можна назвати властивості (1) кольором у чисто фізичному смислі, відмінному від звичайного, розмовного смислу поняття кольору (який вже включає сприйняття). Колір у чисто фізичному смислі – це частота електромагнітної хвилі потоку світла (мікрочасток-фотонів), що надходить (відбивається) від предмету; тобто, частота синусоїди, за якою змінюється розподіл у просторі й часі величини й напрямку впливу потоку світла на рух (прискорення) матеріальних об’єктів з електромагнітними властивостями (зокрема тих, які входять до складу ока); так що відмінність між кольорами, з фізичної точки зору – це відмінність у частоті синусоїди прискорення.

Зрозуміло, що усе це нічого не говорить про колір у звичайному, розмовному смислі – властивість речі викликати у нас певне кольорове сприйняття. У свою чергу, наші сприйняття кольорів нічого не говорять ні про які синусоїди і прискорення, тобто про колір у чисто фізичному смислі. Разом з тим, завдяки фізиці ми знаємо, що наше сприйняття кольору зумовлюється тими фізичними властивостями речі, які ми назвали кольором у чисто фізичному смислі. Але, з іншого боку, воно зумовлюється не лише цими фізичними властивостями, а й властивістю нашої свідомості сприймати ці фізичні властивості так, а не якось інакше.

До наступного розділу Поняття свідомості як суб’єктивності

Примітки:

1. Пор.: Ч.Тейлор: “Помилка неясного чи плутаного мислення полягає в тому, що вторинні властивості й тілесні відчуття вбачають “у” відповідних тілах. Звичайна, не налаштована рефлексивно людина вважає, що колір і солодкість перебувають, відповідно, в одязі або в цукерці; вона розміщує біль у зубі, а тремтіння в нозі. Декарт стверджує, що справжнє онтологічне місце вторинних властивостей і тілесних відчуттів – у свідомості. Всі вони є ідеями, які, звичайно, спричинені певними властивостями одягу, цукерки, зуба, ноги, але їхнє місце – у свідомості... Предмет є червоний не так само, як він є квадратний.” (Тейлор Ч. Джерела себе. – С.221)

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии