Попереднє резюме

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Самосуперечливість матеріалізму як теорії тотожності фізичних та психічних станів

Матеріалізм ґрунтується на переконанні: слід вірити в існування лише того, що можливо побачити, відчути на дотик, зафіксувати фізичними приладами, – лише те, що може бути, прямо чи опосередковано, об’єктом зовнішнього спостереження.

Натомість, дуалізм апелює до знання людини про її власні суб’єктивні переживання, які ніяким чином неможливо спостерігати ззовні, але про які кожний з нас знає.

Дуже поширеним (особливо, серед матеріалістів) є переконання про те, що наука нібито виявила, що відчуття, емоції та думки – це певні фізичні процеси в нервовій системі й мозку. Але це переконання є безпідставним: усі факти й спостереження, на які можуть посилатися його прибічники, узгоджуються як з матеріалістичною точкою зору, так і з точкою зору дуалізму-інтеракціонізму , яка говорить, що відчуття, емоції, мислення – це суб’єктивні переживання людини, які можуть викликатися або частково зумовлюватися фізичними процесами в нервовій системи мозку, але не є цими процесами.

Аргумент з інопланетянами або фізиком-дальтоніком показує, що відчуття й емоції не можна ототожнювати з фізичними процесами в нервовій системі людини: можна знати усе про фізичні процеси в мозку й нервовій системі людини, пов’язані з тим або іншим відчуттям, але все одно не розуміти як воно − переживати це відчуття.

Важливо застерегти проти поширеної серед матеріалістів помилки: підміни смислу понять – таких, зокрема, як “відчуття”, “біль” тощо. Виходячи з матеріалістичних інтерпретацій наукових теорій, їх прибічники часто ототожнюють зміст цих понять з певними фізичними процесами в нервовій системі та мозку. Але цим самим вони просто підміняють первинний, загальнозрозумілий їх смисл на зовсім інший, цілком відмінний від загальноприйнятого. (Це все одно, що я назову кішку собакою і на цій підставі буду доводити, що кішка – це собака.) Перш ніж дискутувати про природу відчуттів, потрібно забути на кілька хвилин про усі анатомічні теорії, які їх стосуються, і звернутися до свого власного досвіду і досвіду кожної людини, який позначається, наприклад, словом “біль”. Усі ми з власного досвіду, а не з анатомічних теорій знаємо, що означає відчувати біль. Переважна більшість людей не знайомі з анатомічними теоріями; вони нічого або майже нічого не знають про структури і процеси в тілі людини, відповідальні за відчуття болю, але усі вони дуже добре знають, що означає відчувати біль. Сучасний вчений-анатом знає про це рівно стільки ж, скільки знала людина, яка жила кілька тисяч років тому, коли анатомії ще не існувало. (Більше того, чимало сучасних вчених-анатомів плутають смисл слова “біль” зі змістом деяких анатомічних теорій про біль, – в цьому відношенні людина, яка жила кілька тисяч років тому, коли анатомії ще не існувало, має значну перевагу.) Біль – це коли мені (або Вам) боляче. Не більше і не менше. Боляче – це деяке специфічне (Ваше або моє) суб’єктивне переживання. (Так само, як і будь-яке інше відчуття чи емоція.)

Враховуючи це, і розвиваючи аргумент з інопланетянами й фізиком-дальтоніком, можемо стверджувати:

Зсередини знання про суб’єктивні переживання неможливо дізнатися нічого про фізичне, а зсередини знання про фізичне неможливо дізнатися нічого про суб’єктивні переживання. Будь-які можливі знання (інформація, висловлювання) про фізичне саме по собі (якщо немає додаткового опосередковуючого знання) не говорить нічого про суб’єктивні переживання людини. І навпаки, будь-які можливі знання (інформація, висловлювання) про суб’єктивні переживання людини самі по собі (якщо немає додаткового опосередковуючого знання) не говорять нічого про фізичні об’єкти та процеси.

Це означає, що суб’єктивні переживання не є фізичними процесами.

Більше того, це означає, що сам смисл понять “суб’єктивне переживання” (який включає в себе смисл таких слів як “біль”, “радість”, “бажання”, “мислення”) та “фізичне” (матеріальне) не лише відрізняються, але взагалі не мають між собою нічого спільного. Тому суб’єктивні переживання в принципі, з чисто логічних міркувань, ніяк не можуть бути чимось фізичним (матеріальним). Заперечуючи існування нефізичного (нематеріального), матеріалісти тим самим заперечують існування суб’єктивних переживань – болю, радості, бажань, мислення в загальноприйнятому й загальнозрозумілому смислі цих слів.

Натомість, можливо дізнатися про суб’єктивні переживання, якщо ми маємо 1) знання про фізичні процеси та 2) додаткове знання, яке встановлює характер взаємозв’язку між фізичними процесами та суб’єктивними переживаннями. І навпаки, можливо дізнатися про фізичні процеси, якщо ми маємо 1) знання про суб’єктивні переживання та 2) додаткове знання, яке встановлює характер взаємозв’язку між фізичними процесами та суб’єктивними переживаннями. Зрозуміло, що це додаткове знання неможливо отримати ані зсередини знання про фізичне, ані зсередини знання про суб’єктивні переживання, а лише через співставлення одного та іншого. Сама необхідність такого додаткового, зв’язуючого знання, яке отримується через зіставлення з двох боків, свідчить на користь теорії дуалізму-інтеракціонізму.

Сказане вище можемо проілюструвати такою схемою:

'Попереднє

З точки зору матеріалізму, людське Я ототожнюється з тілом або з якоюсь підсистемою тіла, яке, у свою чергу, є частиною фізичної реальності. Але це мусить означати, що про усі властивості і стани цього Я – про суб’єктивні переживання, можливо дізнатися “зсередини” знання про фізичні процеси: ніякої додаткової інформації, яка пов’язувала б суб’єктивні переживання з фізичними процесами в тілі, непотрібно. Але ми знаємо, що “зсередини” знання про фізичні процеси, без додаткової зв’язуючої інформації, неможливо дізнатися нічого про суб’єктивні переживання. Суб’єктивні переживання неможливо побачити, виявити у фізичній перспективі.

Натомість, з точки зору дуалізму, людське Я взаємодіє з тілом чи якоюсь підсистемою всередині тіла (мозком). Саме тому про суб’єктивні переживання неможливо дізнатися з самого лише знання про будь-які фізичні процеси. Ми дізнаємося про них безпосередньо завдяки самосвідомості, це безпосереднє знання є внутрішнім по відношенню до нашого Я і зовнішнім по відношенню до фізичної реальності. Ми можемо дізнатися також про суб’єктивні переживання інших людей або прямо – через їх свідчення, або опосередковано – через спостереження за їх тілом, доповнене додатковим опосередковуючим знанням, яке пов’язує фізичні процеси в тілі людини з суб’єктивними переживаннями. Таким чином, на наведеній вище схемі стрілки, які пов’язують Я та тіло, мають подвійний смисл: у онтологічному відношенні, вони відображають взаємодію між Я та тілом; у пізнавальному відношенні цій взаємодії відповідає опосередковуюче знання.

До наступного розділу: Від проблеми знання до проблеми феноменологічних зомбі

Примітки:

1. від англ. interaction – взаємодія

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии