Самосуперечливість матеріалізму як теорії тотожності фізичних та психічних станів
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Проти репрезентаціонізму
Загалом, матеріалісти часто пояснюють свою теорію твердженням про те, що людські відчуття, бажання, емоції, думки, насправді є фізичними процесами (тобто певними просторовими структурами та рухами в мозку), але видаються нам суб’єктивними переживаннями, позбавленими просторових характеристик. Або що те, що нам видається відчуттями, бажаннями, емоціями, думками, є лише “феноменологічною репрезентацією” деяких фізичних (або функціональних ) станів. При цьому не зауважують, що таке пояснення матеріалістичної теорії є самосуперечливим; воно спростовує матеріалізм. Адже в цьому поясненні визнається, що крім фізичних (функціональних) процесів та станів, тобто додатково до фізичного “виміру”, існує ще суб’єктивний (феноменологічний) “вимір”, до якого належать наші уявлення (те, що нам видається, яким воно нам видається) або “феноменологічні репрезентації”. Але ж це і є свідомість. Отже, свідомість не належить до фізичного “виміру”, є чимось крім нього, додатково до нього. А це і є – в найзагальніших рисах, без специфіки окремих напрямків – теорія дуалізму. (При цьому зрозуміло, що фізичні процеси в мозку, які відповідають певним відчуттям, бажанням, думкам, та їх “феноменологічна репрезентація”, тобто власне відчуття, бажання, думки, як вони суб’єктивно переживаються та усвідомлюються, − це не одне й те ж саме.)
Єдина можливість послідовно захищати матеріалізм – це заперечувати існування суб’єктивного (феноменологічного) “виміру” – тобто власне свідомості у тому смислі, в якому ми звичайно розуміємо це слово (на відміну від її поведінкових проявів та впливів на функціонування організму), що й роблять представники “елімінативізму” (від англ. eliminate – ліквідувати, усувати, позбавлятися). Згідно з їх теорією усі ми − феноменологічні зомбі, які нічого суб’єктивно не відчувають і не усвідомлюють.
До наступного розділу: Попереднє резюме
Примітки:
1. йдеться про найвпливовіший сучасний напрямок матеріалізму – функціоналізм – який тлумачить свідомість не безпосередньо в термінах фізичних процесів, а в термінах функцій для життєдіяльності організму, наголошуючи, що одні й ті ж функціональні стани й процеси можуть мати різну фізичну реалізацію (аналогія з програмним забезпеченням, software, на відміну від фізичної структури комп’ютера, hardware)
До попереднього розділу: Проти репрезентаціонізму
Загалом, матеріалісти часто пояснюють свою теорію твердженням про те, що людські відчуття, бажання, емоції, думки, насправді є фізичними процесами (тобто певними просторовими структурами та рухами в мозку), але видаються нам суб’єктивними переживаннями, позбавленими просторових характеристик. Або що те, що нам видається відчуттями, бажаннями, емоціями, думками, є лише “феноменологічною репрезентацією” деяких фізичних (або функціональних ) станів. При цьому не зауважують, що таке пояснення матеріалістичної теорії є самосуперечливим; воно спростовує матеріалізм. Адже в цьому поясненні визнається, що крім фізичних (функціональних) процесів та станів, тобто додатково до фізичного “виміру”, існує ще суб’єктивний (феноменологічний) “вимір”, до якого належать наші уявлення (те, що нам видається, яким воно нам видається) або “феноменологічні репрезентації”. Але ж це і є свідомість. Отже, свідомість не належить до фізичного “виміру”, є чимось крім нього, додатково до нього. А це і є – в найзагальніших рисах, без специфіки окремих напрямків – теорія дуалізму. (При цьому зрозуміло, що фізичні процеси в мозку, які відповідають певним відчуттям, бажанням, думкам, та їх “феноменологічна репрезентація”, тобто власне відчуття, бажання, думки, як вони суб’єктивно переживаються та усвідомлюються, − це не одне й те ж саме.)
Єдина можливість послідовно захищати матеріалізм – це заперечувати існування суб’єктивного (феноменологічного) “виміру” – тобто власне свідомості у тому смислі, в якому ми звичайно розуміємо це слово (на відміну від її поведінкових проявів та впливів на функціонування організму), що й роблять представники “елімінативізму” (від англ. eliminate – ліквідувати, усувати, позбавлятися). Згідно з їх теорією усі ми − феноменологічні зомбі, які нічого суб’єктивно не відчувають і не усвідомлюють.
До наступного розділу: Попереднє резюме
Примітки:
1. йдеться про найвпливовіший сучасний напрямок матеріалізму – функціоналізм – який тлумачить свідомість не безпосередньо в термінах фізичних процесів, а в термінах функцій для життєдіяльності організму, наголошуючи, що одні й ті ж функціональні стани й процеси можуть мати різну фізичну реалізацію (аналогія з програмним забезпеченням, software, на відміну від фізичної структури комп’ютера, hardware)
Вернуться назад