Свідомість та H2O

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Теорія душі проти теорії мозку. Аргумент знання

Петро Іванович: А можливо, ситуація зі свідомістю й мозком приблизно така ж сама, як і ситуація з водою та сукупністю молекул H2O? Адже можна сказати, що люди завжди знали про воду, хоча лише недавно дізналися про молекули H2O. Тож 'вода' зовсім не означає 'сукупність молекул H2O', але тим не менше, вода є сукупністю молекул H2O. Можна навіть сказати, що можливо усе знати про воду (її макровластивості), нічого не знаючи про молекули H2O, і що можливо усе знати про молекули H2O, і нічого не знати про воду.

Іван Петрович: Це не так. Ситуація зовсім різна. У випадку води ми маємо певну речовину, і ми знаємо про неї, що вона є подільною. Можна відокремити дуже малесенькі часточки води і природно припустити, що ці часточки, можливо, діляться на ще менші. Тобто наше знання про воду на макрорівні вже говорить нам про те, що вона є сукупністю малесеньких частинок. Твердження про те, що вода є сукупністю молекул H2O лише уточнює це знання. З іншого боку, якщо ми знаємо усе про ту сукупність молекул H2O, яка, наприклад, міститься в стакані – всі фізичні властивості цих молекул, закони їх взаємодії, кількість, то з цієї інформації логіко-математичними засобами виводяться усі фізичні макровластивості води у стакані. (Звичайно, ми не отримаємо таким чином знання про “вторинні” макровластивості води, такі, наприклад, як смак чи запах, − бо це є не фізичні властивості, а властивість викликати у людини певні відчуття, суб’єктивні переживання.)

Сукупність молекул H2O – це вода під мікроскопом. Спробуйте взяти якесь відчуття, як воно відчувається, і роздивитися його крізь мікроскоп. Можливо, ви побачите там деяку структуру мозку? Якщо Вам це вдасться – не забудьте покликати мене.
Одне й те саме з різних точок зору?

Петро Іванович: Мені здається, що Ваша аргументація усе ж не зовсім коректна. Все ж таки можливо, що у випадку свідомості й мозку одна й та сама річ просто сприймається нами у різні способи – інтроспективно та через зовнішнє спостереження. Сприйняття є різними, але вони є сприйняттям одного й того ж. Подібно до того, як наше сприйняття кольору зовсім не схоже на те, що фізика говорить про кольори.

Іван Петрович: Ви перейшли до теорії “одного й того ж з різних точок зору”. На мою думку, цю теорію можуть послідовно захищати лише ідеалісти, а ніяк не матеріалісти.

Можливо, що наша свідомість може сприймати одну й ту ж саму річ (наприклад, річ А) у зовсім різні способи, так, що те знання, яке ми отримуємо в один спосіб, не переводиться у знання, яке ми отримуємо в інший спосіб. Але це означало б, що наше знання (як мінімум в одному, а логічніше – в обох випадках) є не знанням про саму річ А, а знанням про наше сприйняття цієї речі – про деякий суб’єктивний досвід, суб’єктивне переживання, який викликає в нас ця річ. Припустимо, що є деяка річ, яку ми можемо сприймати у два способи – інтроспективний I та зовнішній Z. Позначимо наш досвід інтроспективного сприйняття як I(A), а досвід зовнішнього сприйняття – як Z(А). В такій перспективі, ми нічого не можемо дізнатися про річ А саму по собі, а можемо дізнатися лише про пов’язані з нею наші суб’єктивні досвіди сприйняття – I(A) та Z(А). І зрозуміло, що оскільки I(A) та Z(А) – не одне й те ж саме, то і наші знання про I(A) та Z(А) будуть різними, так що можна мати повне знання про I(A), нічого не знаючи про Z(А), і навпаки.
Подібну теорію (про те, що ми не можемо пізнавати речі-у-собі, а пізнаємо лише їх явища – те, якими вони постають крізь призму загальних структур людської свідомості) сповідував Кант, але вона несумісна з матеріалізмом. Адже в ній первинною є свідомість, яка має різні форми суб’єктивного сприйняття.

Якщо ж, як стверджують матеріалісти, існує лише фізична реальність, то теорія про “одне й те ж з різних точок зору” не має сенсу. Не може бути різних форм суб’єктивного досвіду сприйняття; не може бути суб’єктивного досвіду взагалі, бо немає свідомості, Я, суб’єкта досвіду, а є лише фізичні об’єкти, які займають певне місце у просторі і змінюють його, взаємодіючи за фізичними законами, без ніякого – чи то інтроспективного чи то зовнішньо-чуттєвого – суб’єктивного досвіду та його усвідомлення.

І матеріалісти, й дуалісти (на відміну від Канта) у переважній своїй більшості поділяють припущення звичайного здорового глузду про те, що у випадку зовнішнього сприйняття наш досвід і пізнавальні здібності дозволяють нам дізнаватися не лише про наш суб’єктивний досвід, але й про ті речі й явища, які його викликають, але існують (відбуваються) незалежно від нього. Тобто, з досвіду зовнішнього спостереження Z(A) ми можемо дізнатися про А. Але залишається головне питання: які знання (знання про що) дає нам інтроспекція. Вона не дає нам ніякого знання про фізичні процеси як про фізичні процеси: шляхом інтроспекції, без додаткової зовнішньої інформації, неможливо нічого дізнатися про розташування й рухи частин нашого мозку. Отже, інтроспекція дає нам знання про щось інше, а саме – про суб’єктивні переживання. Якщо ці переживання викликаються фізичними процесами в мозку, то від цього вони самі не стають фізичними процесами в мозку. Якщо A – це фізичні процеси в мозку, а І(А) – мій або Ваш суб’єктивний досвід переживання цих процесів, то А та І(А) – це аж ніяк не одне й те ж саме.

По суті, ми повернулися до вже обговорюваної нами раніше теми первинних і вторинних властивостей. З одного боку, є A – первинні, власні, фізичні властивості мозку, властивості мозку самого по собі. Цим первинним властивостям відповідають вторинні, реляційні, що належать не мозку самому по собі, а мозку у його відношенні до свідомості, – властивості викликати в свідомості деякий суб’єктивний досвід І(А). Але це можливо лише за умови існування двох “полюсів”: з одного боку, мозку, в якому відбуваються фізичні процеси, що викликають в свідомості досвід І(А), з іншого – самої свідомості, Я, що суб’єктивно переживає й інтроспективно усвідомлює цей досвід.

Різні сприйняття одного й того ж в принципі можуть бути настільки різними, що з одного сприйняття нічого неможливо дізнатися про інше. Але будь-які сприйняття належать свідомості, Я, яке здатне переживати й усвідомлювати суб’єктивний досвід, – а не мозку як складній системі атомів, які лише рухаються і взаємодіють за фізичними законами, автоматично, нічого не переживаючи й не усвідомлюючи.

(Інші аспекти теми “одне й те саме з різних точок зору” див. у параграфі 2.2.)

До наступного розділу: Проти репрезентаціонізму

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии