DataLife Engine > Книги > 1. Віднесення різних сприйняттів до одного матеріального об’єкта

1. Віднесення різних сприйняттів до одного матеріального об’єкта

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Детальніше про “одне й те саме з різних точок зору”

Візьмемо будь-який матеріальний предмет. Якщо ми будемо розглядати його неозброєним оком, то не побачимо того, що побачимо, якщо розглядатимемо його крізь суперпотужний мікроскоп. В цьому випадку ми бачимо, що одне й те саме, якщо воно розглядається крізь різні призми, може виглядати по-різному, але залишатиметься одним і тим самим.

Матеріальний предмет характеризується просторовими властивостями – місцем, розміром і формою. Ми можемо не лише отримати різні (скажімо, зорове і на дотик) сприйняття цього предмету (різні сприйняття могли б означати сприйняття різних сторін, аспектів), але й отримати через різні сприйняття одну й ту ж саму інформацію про нього – наприклад, можливо визначити форму й розмір предмета не лише візуально, але й (з закритими очима) на дотик. Отже, можливо сприймати одне й те саме (ті ж самі частини, аспекти й властивості тієї ж самої речі) через різні сприйняття, які анітрохи не схожі одне на одне.

Чи не є аналогічною ситуація з відчуттями і фізичними процесами в нервово-мозковій системі?

Ні, не є. Ці ситуації суттєво відрізняються. У наведених прикладах є дещо, що слугує підставою для віднесення різних сприйняттів до одного й того ж об’єкта (підставою для ототожнення об’єкта, даного у першому сприйнятті, з об’єктом, даним у другому сприйнятті), і чого немає у випадку з відчуттями і фізичними процесами в нервово-мозковій системі. Такою підставою для віднесення різних сприйняттів до одного й того ж фізичного об’єкта є однакові властивості, дані у цих сприйняттях.

Насамперед, підставою для віднесення різних сприйняттів до одного фізичного об’єкта виступає характеристика, що є (за визначенням поняття фізичного об’єкта як такого, що займає певне місце у просторі) визначальною для ідентифікації фізичних об’єктів – місце у просторі. Якщо ми розглядатимемо склянку води неозброєним оком і через мікроскоп, то підставою для ототожнення є той факт, що ми розглядаємо одну й ту ж ділянку простору – звичайно, за умови, що за цей час у цій ділянці простору не відбулося підміни об’єктів.

Тут ситуація така ж сама, що й з горою, яку ми можемо розглядати здалека або підійшовши дуже близько. Зрозуміло, що у другому випадку ми побачимо більше деталей тієї частини гори, яка буде перед нами, (більше різних частин і властивостей), але при цьому поза нашим горизонтом опиняться якісь частини гори, які ми бачили звіддаля.

Підставою для віднесення різних сприйняттів до одного фізичного об’єкта може бути і спільність інших фізичних характеристик, які ми отримуємо у обох сприйняттях.

Наприклад, ми бачимо деякий предмет і завдяки цьому дізнаємося про його розмір і форму. Потім ми закриваємо очі і нам дають в руки якийсь предмет (можливо, той самий, а можливо, інший) і ми на дотик оцінюємо, що його форма й розмір приблизно такі, як у предмета, який ми бачили. На цій підставі ми можемо припустити, що це – той самий предмет. Звичайно, це припущення може виявитися хибним, навіть у випадку, коли ми маємо справу з двома якісно однаковими сприйняттями. (Наприклад, я бачу стілець; потім закриваю очі; хтось міняє стілець на дуже схожий; я відкриваю очі; мені здається, що я бачу той самий стілець, хоча насправді це не так.) Але в будь-якому разі, підставою для ототожнення виступає спільність деяких характеристик або відсутність суттєвих відмінностей у характеристиках – хоча ці характеристики й можуть бути отримані у різний спосіб, через різні сприйняття.

Натомість, у випадку з відчуттями (емоціями) і фізичними процесами в нервово-мозковій системі немає ніяких підстав для ототожнення: відчуття й емоції, як такі (як вони відчуваються й переживаються суб’єктивно), не мають ніяких спільних характеристик з тим, що можливо побачити, розглядаючи через сканувальний прилад фізичні процеси в нервово-мозковій системі. (Це очевидно слідує з того факту, на який ми вже звертали увагу: у звичайній мові висловлювання про відчуття чи емоції не несуть ніякої інформації про фізичні структури і процеси нервово-мозкової системи, хоча ми цілком розуміємо, про що йде мова в цих висловлюваннях, тобто вони несуть іншу інформацію.)

З таким же успіхом можна захищати твердження про те, що мій червоний капелюх і мої червоні чоботи – одне й те ж саме, лише сприймаються по різному.

Звідси зрозуміло також, чому хибною є теорія двох мов – мови фізики та психології, які нібито говорять про ті самі факти. Насправді, факти, про які тут говориться – це факти, яким відповідають різні сприйняття, які не мають спільних властивостей, і тому для їх ототожнення немає ніяких підстав.

Якщо ми потрапили в іншу країну і не знаємо її мови, то, щоб вивчити цю мову і навчитися перекладати з цієї мови на нашу і навпаки, нам потрібно зіставити способи вираження одного й того ж досвіду у цій мові та у нашій мові. Але у випадку психічних і фізичних явищ йдеться про різний досвід. (Нагадаю: якщо ми не володіємо додатковим опосередковуючим знанням, то наші знання про відчуття нічого не говорять нам про фізичні процеси у нервово-мозковій системі, а наші знання про фізичні процеси у нервово-мозковій системі нічого не говорять нам про відчуття). Якщо ми розуміємо смисл висловлювань однієї мови і смисл висловлювань іншої мови, то ми можемо перекласти висловлювання з однієї мови (висловлювання, яке виражає певний факт) у висловлювання іншої мови з тим же самим смислом (висловлювання, яке виражає той же самий факт). Ми розуміємо смисл висловлювань про фізичні процеси і смисл висловлювань про відчуття, емоції й думки, але не можемо перекласти одні в інші, – тому, що вони говорять про різні речі.

Отже, говорячи про фізичні й психічні стани і процеси, ми говоримо однією (звичайною українською, російською або англійською) мовою про різні речі, а не різними мовами про одне й те саме.

До наступного розділу: 2. Ототожнення речовини або матеріального об’єкта з системою елементів. Фізичні теорії тепла, звуку, кольору

Примітки:

1. Пор.: К.Поппер: “…ідею про взаємний переклад давно відкинуто. Таким чином, пропоноване рішення втрачає смисл. Якщо дві мови не перекладаються одна в одну, то вони стосуються фактів різного типу. І наша проблема полягає в розгляді відношення між цими типами фактів, і її можливо сформулювати, лише побудувавши одну мову, в якій можливо говорити про факти обох типів.” (Поппер К. Язык и психофизическая проблема. – С.489.)




Вернуться назад