Детальніше про “одне й те ж саме з різних точок зору”
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Варіації на тему: тіло та Я
Один зі способів захисту монізму проти аргументів прибічників дуалізму й плюралізму, звучить так: свідомість і тіло – це одне й те ж саме, але з різних точок зору. Як найпростішу ілюстрацію можемо взяти приклад, який наводить Стівен Лоу: мандрівник, який двічі бачив одну й ту саму гору з різних боків і думає, що бачив дві різні гори...
Одним з перших таку точку зору сформулював голландський філософ ХVII століття Бенедикт Спіноза, прибічник філософської позиції нейтрального монізму, який стверджував, що душа і тіло, Бог і природа – це одне й те саме, але сприйняте крізь призму різних атрибутів – мислення й протяжності. У ХХ столітті в рамках філософії неопозитивізму формулювалася аналогічна теорія – теорія двох мов – “позиція, згідно якої фізика та психологія являють собою два способи побудови теорій, або мови, що відносяться до деякого нейтрального «даного» матеріалу; висловлювання фізики та психології являють собою (скорочені) висловлювання про цей даний матеріал…; це просто два різних способи говорити про одні й ті ж самі факти” .
Деякі аргументи проти цієї теорії ми вже розглядали в розділі 2. Розглянемо ще кілька аргументів.
У випадку з горою мандрівник дійсно бачив одну й ту саму гору, але він бачив не одне й те саме. Припустимо, що він бачив західний і південний схили гори. Зрозуміло, що західний схил гори не є південним схилом гори, і навпаки.
Розглянемо в цьому контексті приклад з моїм другом Сашком. Мій друг Сашко і той, хто пограбував банк – одна й та сама особа. Але мій друг Сашко і той, хто пограбував банк – не одне й те саме. Я можу знати все про Сашка як мого друга і не знати нічого про Сашка як грабіжника. Для того, щоб бути моїм другом, Сашкові непотрібно бути грабіжником, а для того, що бути грабіжником, йому непотрібно бути моїм другом. Зрозуміло, бути грабіжником – це не те саме, що бути моїм другом, і не частина буття моїм другом. Отже, Сашко в якості мого друга і Сашко в якості грабіжника – це “різні речі” (не одне й те саме), хоча це й одна особа.
Гора є складним об’єктом, який має багато різних частин, аспектів (таких як різні схили гори), властивостей, які від цього не стають одними й тими ж. Те ж саме можна сказати про Сашка, який має такі різні аспекти як мій друг та грабіжник.
Я ношу червоний капелюх і чорні чоботи. І те й інше об’єднується одним поняттям – “те, що я ношу”. Але це не означає, що мій червоний капелюх і мої чорні чоботи – одне й те ж саме.
Подібним чином ми можемо об’єднати в одному понятті – понятті людини – психічні і фізичні характеристики і процеси (свідомість і тіло), але при цьому вони залишатимуться характеристиками і процесами різної природи. І свідомість, і тіло – це людина. Але свідомість – це не тіло (звичайно, якщо під тілом ми розуміємо чисто фізичний об’єкт).
Деякі філософи пропонують вважати свідомість нефізичною властивістю чи станом мозку. В принципі, це можливо, але в такому разі ми змінюємо смисл слова 'мозок': мозок у новому смислі є річчю подвійної, фізично-психічної природи, яка об’єднує фізичну систему мозку з нефізичною свідомістю. Такий підхід називається пропетивним дуалізмом (дуалізмом властивостей). Детально про його привабливі сторони і слабкі місця ми будемо говорити в розділі 15. Поки що зауважимо лише, що ця теорія залишає без відповіді головне питання: як мозок, який складається з чисто фізичних елементів, що взаємодіють за фізичними законами, може набувати нефізичних властивостей (станів) свідомості?
Проте можна зауважити, що не завжди різні сприйняття означають, що об’єкти, дані у цих сприйняттях – різні. Можливі ситуації, коли один і той же об’єкт даний нам у різних сприйняттях і сприймається по-різному.
Розглянемо кілька ситуацій, коли таке ототожнення є правомірним.
До наступного розділу: 1. Віднесення різних сприйняттів до одного матеріального об’єкта
Примітки:
1. Монізм – філософське вчення, згідно з яким існує лише одна першооснова буття (субстанція) – на відміну від дуалізму та плюралізму, які говорять про існування кількох першооснов. Матеріалізм є різновидом монізму. Іншими різновидами монізму є ідеалізм та нейтральний монізм.
2. С.Лоу. Що таке свідомість?
3. Поппер К. Мова та психофізична проблема. – С. 489.
До попереднього розділу: Варіації на тему: тіло та Я
Один зі способів захисту монізму проти аргументів прибічників дуалізму й плюралізму, звучить так: свідомість і тіло – це одне й те ж саме, але з різних точок зору. Як найпростішу ілюстрацію можемо взяти приклад, який наводить Стівен Лоу: мандрівник, який двічі бачив одну й ту саму гору з різних боків і думає, що бачив дві різні гори...
Одним з перших таку точку зору сформулював голландський філософ ХVII століття Бенедикт Спіноза, прибічник філософської позиції нейтрального монізму, який стверджував, що душа і тіло, Бог і природа – це одне й те саме, але сприйняте крізь призму різних атрибутів – мислення й протяжності. У ХХ столітті в рамках філософії неопозитивізму формулювалася аналогічна теорія – теорія двох мов – “позиція, згідно якої фізика та психологія являють собою два способи побудови теорій, або мови, що відносяться до деякого нейтрального «даного» матеріалу; висловлювання фізики та психології являють собою (скорочені) висловлювання про цей даний матеріал…; це просто два різних способи говорити про одні й ті ж самі факти” .
Деякі аргументи проти цієї теорії ми вже розглядали в розділі 2. Розглянемо ще кілька аргументів.
У випадку з горою мандрівник дійсно бачив одну й ту саму гору, але він бачив не одне й те саме. Припустимо, що він бачив західний і південний схили гори. Зрозуміло, що західний схил гори не є південним схилом гори, і навпаки.
Розглянемо в цьому контексті приклад з моїм другом Сашком. Мій друг Сашко і той, хто пограбував банк – одна й та сама особа. Але мій друг Сашко і той, хто пограбував банк – не одне й те саме. Я можу знати все про Сашка як мого друга і не знати нічого про Сашка як грабіжника. Для того, щоб бути моїм другом, Сашкові непотрібно бути грабіжником, а для того, що бути грабіжником, йому непотрібно бути моїм другом. Зрозуміло, бути грабіжником – це не те саме, що бути моїм другом, і не частина буття моїм другом. Отже, Сашко в якості мого друга і Сашко в якості грабіжника – це “різні речі” (не одне й те саме), хоча це й одна особа.
Гора є складним об’єктом, який має багато різних частин, аспектів (таких як різні схили гори), властивостей, які від цього не стають одними й тими ж. Те ж саме можна сказати про Сашка, який має такі різні аспекти як мій друг та грабіжник.
Я ношу червоний капелюх і чорні чоботи. І те й інше об’єднується одним поняттям – “те, що я ношу”. Але це не означає, що мій червоний капелюх і мої чорні чоботи – одне й те ж саме.
Подібним чином ми можемо об’єднати в одному понятті – понятті людини – психічні і фізичні характеристики і процеси (свідомість і тіло), але при цьому вони залишатимуться характеристиками і процесами різної природи. І свідомість, і тіло – це людина. Але свідомість – це не тіло (звичайно, якщо під тілом ми розуміємо чисто фізичний об’єкт).
Деякі філософи пропонують вважати свідомість нефізичною властивістю чи станом мозку. В принципі, це можливо, але в такому разі ми змінюємо смисл слова 'мозок': мозок у новому смислі є річчю подвійної, фізично-психічної природи, яка об’єднує фізичну систему мозку з нефізичною свідомістю. Такий підхід називається пропетивним дуалізмом (дуалізмом властивостей). Детально про його привабливі сторони і слабкі місця ми будемо говорити в розділі 15. Поки що зауважимо лише, що ця теорія залишає без відповіді головне питання: як мозок, який складається з чисто фізичних елементів, що взаємодіють за фізичними законами, може набувати нефізичних властивостей (станів) свідомості?
Проте можна зауважити, що не завжди різні сприйняття означають, що об’єкти, дані у цих сприйняттях – різні. Можливі ситуації, коли один і той же об’єкт даний нам у різних сприйняттях і сприймається по-різному.
Розглянемо кілька ситуацій, коли таке ототожнення є правомірним.
До наступного розділу: 1. Віднесення різних сприйняттів до одного матеріального об’єкта
Примітки:
1. Монізм – філософське вчення, згідно з яким існує лише одна першооснова буття (субстанція) – на відміну від дуалізму та плюралізму, які говорять про існування кількох першооснов. Матеріалізм є різновидом монізму. Іншими різновидами монізму є ідеалізм та нейтральний монізм.
2. С.Лоу. Що таке свідомість?
3. Поппер К. Мова та психофізична проблема. – С. 489.
Вернуться назад