Комп’ютерна аналогія. Проблема розуміння: "китайська кімната" та “прощосьність” (інтенціональність)

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Свідомість як ілюзія ілюзії ілюзії...

Петро Іванович: А чи не можемо ми пояснити людську свідомість по аналогії з комп’ютером? Справді, чимало вчених вважають, що людський мозок – це дуже складний комп’ютер.

Іван Петрович: Можливо, вони не зовсім неправі. Ймовірно, що мозок “працює” за принципами, подібними до тих, за якими працює комп’ютер. Хоча насправді це – лише популярна наукова гіпотеза, істинність якої ще ніхто не довів експериментально. Я особисто вважаю, що свідомість і мозок – це різні речі, які взаємодіють між собою. Мозок не є самодостатньою системою, яка працює без будь-якого втручання з боку свідомості (як, до речі, і комп’ютер, який програмується і перепрограмується людьми – істотами, наділеними свідомістю). В будь-якому разі, аналогія між мозком та комп’ютером не пояснює свідомості.

Петро Іванович: Чому? Хіба наше мислення не є, по суті, такою ж обробкою інформації, як і та, яку виконує комп’ютер?
Іван Петрович: Не зовсім. Наше мислення – це не тільки обробка інформації, але також розуміння смислу цієї інформації та обробки. Немає підстав вважати, що комп’ютер може щось розуміти. Розуміння, усвідомлення смислу – ось що відрізняє свідомість від простої обробки інформації.

Інформація має смисл лише для людей, які його розуміють. Комп’ютерна “інформація” сама по собі – це лише комбінація елементів з різними фізичними (електромагнітними) станами. (Так само як “інформація” в книзі сама по собі – це лише деяка конфігурація типографської фарби на папері.) Одна така комбінація (інформація на вході) викликає певні фізичні (електромагнітні) процеси всередині комп’ютера, і ці процеси мають результатом формування нової такої комбінації (інформація на виході).

Люди винайшли такий спосіб використання своїх знань фізичних (електромагнітних) законів, що дозволяє конструювати складні фізичні системи (комп’ютери), які після деякого налагодження (програмування) можуть імітувати деякі процеси мислення – математичні й деякі інші формальні операції. Але ця імітація полягає лише в продукуванні деякої комбінації електромагнітних станів (яку людина розуміє як інформацію на виході) у відповідь на вплив іншої подібної комбінації (яку людина розуміє як інформацію на вході). Комп’ютери не розуміють, що означають їхні електромагнітні стани та процеси – лише люди мають таке розуміння, оскільки вони мають свідомість.

Отже, мислення (як процес свідомості) – це не лише обробка інформації, розрахунок, але також усвідомлення і розуміння. Комп’ютери не мислять – бо вони не розуміють. Люди створили їх для того, щоб вони обробляли певну інформацію у певний спосіб – і вони це роблять автоматично, без розуміння смислу "інформації", без усвідомлення того, що, чому і навіщо вони роблять, – без розуміння та усвідомлення будь-чого.

Можливо, що організація людського мозку великою мірою подібна до організації комп’ютера і ґрунтується на тих же принципах. Але немає причин вважати, що організація людського мозку цілком ідентична організації комп’ютера, а також що вона є самодостатньою для мислення і не залишає місця для впливу чогось нефізичного (душі).

Насправді, комп’ютерна аналогія ніяк не пояснює свідомість – здатність до усвідомлення і розуміння.

До наступного розділу: "Китайська кімната" Джона Серля

Загрузка...

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии