Відповідь опонентів Серля

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: "Прощосьність" (інтенціональність)

Опоненти Серля (переважно, матеріалісти) запропонували дотепну відповідь. Вони визнали, що якщо я, перебуваючи в “китайській кімнаті”, виконую відповідний алгоритм, то я, звичайно ж, не розумію китайської і того, що написано в книзі і на клаптиках паперу. Разом з тим вони стверджували, що сторонній спостерігач, який, спостерігаючи ззовні за рухом клаптиків паперу і читаючи написи на них, зробить висновок, що у китайській кімнаті є хтось, хто розуміє китайську, буде правий. З їх точки зору, розуміння китайської належатиме не моїй свідомості, а свідомості китайської кімнати. Якщо я здійснюю обробку інформації за правильним алгоритмом (таким же, як і той, за яким цю обробку здійснює мозок), то система, яка складається з мене, книги та допоміжних засобів утворює або породжує нову свідомість, яка розуміє китайську мову.

Серль заперечував, що навіть якщо я вивчу напам’ять усю послідовність символів в книзі і буду виконувати усі операції з обробки даних подумки, то я усе одно не розумітиму китайської. Девід Чалмерс, натомість, припускає, що оскільки ситуація така ж сама, як і у випадку, якщо я користуюся книгою та допоміжними засобами, але вона “загнана всередину”, то свідомість, яка розуміє китайську, все одно виникне. Наскільки я розумію, це означає, що у мене виникне друге "я", яке розуміє китайську, хоча я про нього нічого не знаю. Це припущення навряд чи можна визнати слушним, оскільки обробку інформації здійснюю я, а не якесь невідоме мені друге "я". (Можливо, з точки зору Чалмерса це виглядає не так, оскільки він дотримується теорії епіфеноменалізму, згідно з якої свідомість усе одно ні на що не впливає: і я, і китаєць робили б усе те саме, якби взагалі не мали свідомості. Тому цілком можливо, що відповідний процес обробки інформацію породжує якусь нову, невідому мені свідомість, або декілька нових свідомостей...)

Хоча ідея про те, що в “китайській кімнаті” виникає якась друга свідомість, яка розуміє китайську, видається дуже неправдоподібною, цей аргумент цікавий тим, що спонукає подумати в зворотному напрямку:

якщо дуже неправдоподібним є припущення про те, що система, яка складається з людини, наділеної свідомістю, та певної множини допоміжних засобів, може утворювати або породжувати нову свідомість, то хіба не настільки ж неправдоподібним є припущення про те, що система, яка складається з самих лише елементів, не наділених свідомістю (які взаємодіють чисто автоматично за фізичними законами), може утворювати або породжувати свідомість?

Це однаково стосується як комп’ютера, що виконує певну програму, так і мозку. Ми просто звикли асоціювати мозок зі свідомістю, але якщо відволіктися від цієї звички і подивитися на ситуацію неупереджено, то в мозку немає нічого особливого, що давало б йому принципову перевагу над іншими реалізаціями цієї ж інформаційної моделі – будь-то “китайська кімната” чи комп’ютер. Є чудова коротка історія фантаста Террі Біссона, в якій розумні інопланетяни з тілом і мозком на силіконовій основі, дізнавшись про людей, ніяк не можуть повірити, що звичайне м’ясо може бути свідомим і розумним. Наше відчуття неймовірності від ідеї про те, що комп’ютери, реалізовані на силіконовій основі, можуть мати (а не лише імітувати) свідомість є, по суті, тим же самим.

До наступного розділу: Знову зомбі

Примітки:

1. утворення свідомості певними матеріальними структурами та процесами слід відрізняти від породження свідомості певними матеріальними структурами та процесами. Утворення означає матеріалізм: свідомість є нічим іншим як певними матеріальними структурами та процесами; породження означає емерджентистський дуалізм: свідомість є чимось іншим, нематеріальним, але вона (за невідомими законами природи) породжується певними матеріальними структурами та процесами.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии