Аргумент машини

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Матеріалізм і раціональність

Розглянемо термометр. Він, як і будь-яка інша річ, певним чином реагує на зовнішні обставини, – показуючи ту або іншу температуру. Існують більш складні прилади, які можуть не лише показувати, а й записувати температуру. Але зрозуміло, що ані термометр, ані більш складний прилад, не має наміру цього робити і не розуміє, що він робить, – в нього немає свідомості. Те ж саме буде вірним щодо будь-якої “поведінки” будь-якої фізичної машини, якою б складною вона не була.

Можна уявити машину-комп’ютер, якій можна задавати різноманітні питання, і яка буде на них відповідати. Можна уявити навіть таку суперскладну машину-комп’ютер, з якою можливо вести "дискусію": отримуючи як вхідну інформацію наші аргументи, вона видаватиме як вихідну інформацію певні "контраргументи". Але чи ми можемо всерйоз вести дискусію з такою машиною? Можемо, – але лише якщо помилково сприймаємо її за розумну істоту, наділену свідомістю, – яка розуміє смисл того, що ми говоримо, і того, що вона сама говорить, і яка має намір нам щось пояснити і щось зрозуміти. Якщо ж ми зрозуміємо, що вона лише реагує на вхідну інформацію за певною дуже складною програмою, не розуміючи того, що вона робить, і без будь-якого наміру, – дискусія відразу втратить для нас будь-який серйозний сенс. Ми, звичайно, можемо продовжувати розважатися цією "дискусією" зі звичайної цікавості, – щоб дізнатися, на які відповіді запрограмована машина. Але ми не намагатимемося її в чомусь переконати.

Ніякий ступінь складності не зробить машину чимось принципово відмінним від термометра. Напевно, ми не станемо сперечатися з термометром. Але, з точки зору матеріалізму, усі ми – лише дуже складні термометри.

До наступного розділу: Вищі функції мови та інтенціональність