Матеріалізм і раціональність
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Повертаємося до критики епіфеноменалізму
Карл Поппер доводив, що матеріалізм позбавляє смислу ідею раціональності, хоча сам претендує на раціональність.
Будь-яка дискусія має сенс лише остільки, оскільки ми припускаємо, що існують кращі і гірші аргументи, і що ми маємо здатність розуміти ці аргументи й оцінювати їх вагомість. Матеріалісти вважають, що їх позиція є раціональною, підкріпленою вагомою аргументацією – більш вагомою, аніж аргументація їх опонентів.
Але, з точки зору матеріалізму, усі наші думки – це лише фізичні (хімічні) структури і процеси в нашому мозку. В моєму мозку мають місце одні фізичні процеси, в мозку мого опонента інші. Фізичні структури мого мозку відповідають ідеї про те, що матеріалізм істинний, а фізичні структури мозку мого опонента – що він хибний. Фізичні процеси в моєму мозку призводять до стану мозку, що відповідає переконанню в тому, що аргументація на користь матеріалізму більш вагома, аніж аргументація проти нього. Інші фізичні процеси – в мозку мого опонента призводять до стану мозку, що відповідає переконанню в тому, що аргументація проти матеріалізму більш вагома.
Якщо це так, то уявлення про те, що існують раціональні аргументи, і що одні з них можуть бути більш вагомими, аніж інші – це чиста ілюзія: не існує раціональних аргументів, більш або менш вагомих – існують лише фізичні структури та процеси. Безглуздо оцінювати ці фізичні структури та процеси як кращі або гірші з точки зору раціональності; вони не можуть бути більш або менш раціональними. Вони просто є – і все.
Матеріаліст може спробувати обійти проблему, запропонувавши деякий критерій істинності (чи раціональності), який в принципі може бути сформульований в фізичних термінах. Наприклад: істинним (раціональним) є те, що сприяє виживанню організму. Але це не вирішує проблеми. Відразу постає питання: як можна дізнатися, що певна система уявлень (наприклад, матеріалістичний світогляд) сприяє виживанню краще, аніж деяка інша (наприклад, дуалістичний світогляд)? Очевидно, щоб це зробити, нам потрібно розглянути й оцінити, з одного богу, аргументацію на користь твердження про більшу корисність для виживання першої системи та, з іншого боку, аргументацію на користь твердження про більшу корисність для виживання другої системи. Але в такому разі ми повертаємося до тієї ситуації, яку хотіли обійти: одні фізичні процеси (в мозку матеріаліста) приводять до стану, що відповідає уявленню про те, що матеріалістичний світогляд сприяє виживанню, а інші фізичні процеси (в мозку противника матеріалізму) – до стану, що відповідає уявленню про те, що матеріалістичний світогляд шкідливий для виживання. Одні фізичні процеси не кращі й не гірші, не більш і не менш раціональні за інші.
“Адже відповідно до концепції детермінізму , будь-які теорії, а отже, і сам детермінізм, вважаються справедливими унаслідок певної фізичної структури (можливо, структури мозку) того, хто їх дотримується. Тому ми просто обманюємо себе (і фізично визначений навіть цей факт самообману) щоразу, коли стверджуємо, що стали на позиції детермінізму під дією певних раціональних підстав чи аргументів. Або, іншими словами, фізичний детермінізм являє собою теорію, яка, якщо вона істинна, не вимагає логічного обґрунтування, оскільки вона повинна пояснювати за допомогою чисто фізичних умов усі наші реакції, і в тому числі ті, котрі виступають для нас як переконання, засновані на аргументах. Чисто фізичні умови, у тому числі фізичні стани зовнішнього середовища, змушують нас говорити або приймати те, що ми говоримо або приймаємо... Але це означає, що якщо нам здається, ніби ми погодилися з теорією, подібною до детермінізму, тому, що піддалися логічній силі деяких аргументів, то ми, відповідно до позиції фізичного детермінізму, тим самим обманюємо себе, а точніше кажучи, ми знаходимося у фізичному стані, який визначає те, що ми обманюємо себе.”
Висновок: Матеріалізм та всі інші філософські системи, які “намагаються врятувати каузальну повноту або самодостатність фізичного світу”, є “саморуйнівними, оскільки їх аргументи говорять – звичайно, ненавмисно, – про відсутність аргументів.”
До наступного розділу: Аргумент машини
Примітки:
1. Поппер пише тут про фізичний детермінізм. Смисл не зміниться, якщо замінити “детермінізм”, “фізичний детермінізм” на “матеріалізм”.
2. Поппер К. Об облаках и часах. – С.216-217.
3. Поппер К. Язык и психофизическая проблема. – С.491
До попереднього розділу: Повертаємося до критики епіфеноменалізму
Карл Поппер доводив, що матеріалізм позбавляє смислу ідею раціональності, хоча сам претендує на раціональність.
Будь-яка дискусія має сенс лише остільки, оскільки ми припускаємо, що існують кращі і гірші аргументи, і що ми маємо здатність розуміти ці аргументи й оцінювати їх вагомість. Матеріалісти вважають, що їх позиція є раціональною, підкріпленою вагомою аргументацією – більш вагомою, аніж аргументація їх опонентів.
Але, з точки зору матеріалізму, усі наші думки – це лише фізичні (хімічні) структури і процеси в нашому мозку. В моєму мозку мають місце одні фізичні процеси, в мозку мого опонента інші. Фізичні структури мого мозку відповідають ідеї про те, що матеріалізм істинний, а фізичні структури мозку мого опонента – що він хибний. Фізичні процеси в моєму мозку призводять до стану мозку, що відповідає переконанню в тому, що аргументація на користь матеріалізму більш вагома, аніж аргументація проти нього. Інші фізичні процеси – в мозку мого опонента призводять до стану мозку, що відповідає переконанню в тому, що аргументація проти матеріалізму більш вагома.
Якщо це так, то уявлення про те, що існують раціональні аргументи, і що одні з них можуть бути більш вагомими, аніж інші – це чиста ілюзія: не існує раціональних аргументів, більш або менш вагомих – існують лише фізичні структури та процеси. Безглуздо оцінювати ці фізичні структури та процеси як кращі або гірші з точки зору раціональності; вони не можуть бути більш або менш раціональними. Вони просто є – і все.
Матеріаліст може спробувати обійти проблему, запропонувавши деякий критерій істинності (чи раціональності), який в принципі може бути сформульований в фізичних термінах. Наприклад: істинним (раціональним) є те, що сприяє виживанню організму. Але це не вирішує проблеми. Відразу постає питання: як можна дізнатися, що певна система уявлень (наприклад, матеріалістичний світогляд) сприяє виживанню краще, аніж деяка інша (наприклад, дуалістичний світогляд)? Очевидно, щоб це зробити, нам потрібно розглянути й оцінити, з одного богу, аргументацію на користь твердження про більшу корисність для виживання першої системи та, з іншого боку, аргументацію на користь твердження про більшу корисність для виживання другої системи. Але в такому разі ми повертаємося до тієї ситуації, яку хотіли обійти: одні фізичні процеси (в мозку матеріаліста) приводять до стану, що відповідає уявленню про те, що матеріалістичний світогляд сприяє виживанню, а інші фізичні процеси (в мозку противника матеріалізму) – до стану, що відповідає уявленню про те, що матеріалістичний світогляд шкідливий для виживання. Одні фізичні процеси не кращі й не гірші, не більш і не менш раціональні за інші.
“Адже відповідно до концепції детермінізму , будь-які теорії, а отже, і сам детермінізм, вважаються справедливими унаслідок певної фізичної структури (можливо, структури мозку) того, хто їх дотримується. Тому ми просто обманюємо себе (і фізично визначений навіть цей факт самообману) щоразу, коли стверджуємо, що стали на позиції детермінізму під дією певних раціональних підстав чи аргументів. Або, іншими словами, фізичний детермінізм являє собою теорію, яка, якщо вона істинна, не вимагає логічного обґрунтування, оскільки вона повинна пояснювати за допомогою чисто фізичних умов усі наші реакції, і в тому числі ті, котрі виступають для нас як переконання, засновані на аргументах. Чисто фізичні умови, у тому числі фізичні стани зовнішнього середовища, змушують нас говорити або приймати те, що ми говоримо або приймаємо... Але це означає, що якщо нам здається, ніби ми погодилися з теорією, подібною до детермінізму, тому, що піддалися логічній силі деяких аргументів, то ми, відповідно до позиції фізичного детермінізму, тим самим обманюємо себе, а точніше кажучи, ми знаходимося у фізичному стані, який визначає те, що ми обманюємо себе.”
Висновок: Матеріалізм та всі інші філософські системи, які “намагаються врятувати каузальну повноту або самодостатність фізичного світу”, є “саморуйнівними, оскільки їх аргументи говорять – звичайно, ненавмисно, – про відсутність аргументів.”
До наступного розділу: Аргумент машини
Примітки:
1. Поппер пише тут про фізичний детермінізм. Смисл не зміниться, якщо замінити “детермінізм”, “фізичний детермінізм” на “матеріалізм”.
2. Поппер К. Об облаках и часах. – С.216-217.
3. Поппер К. Язык и психофизическая проблема. – С.491
Вернуться назад