Тигри
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Золото – жовтий метал?
Кріпке наводить визначення тигра як “великої хижої чотирилапої тварини з сімейства кошачих, темно-жовтого кольору з чорними поперечними смугами та білим черевом” з Короткого Оксфордського Англійського Словника. При цьому він звертає увагу на той факт, що якщо ми зустрінемо тигра з трьома лапами (можливо, одну лапу відрубав жорстокий бракон’єр), або маленьке тигреня, то ми не скажемо, що це – не тигр. На думку Кріпке, це свідчить на користь його теорії природних видів.
Проте, як і у випадку з золотом, це можна витлумачити й інакше − у відповідності з концептуалістською теорією смислів (зокрема, уже згадуваною кластерною теорією). Я наприклад, сказав би, що визначення в енциклопедії не є точним. Правда, воно досить адекватно представляє смисл слова 'тигр' у повсякденному вжитку; але згідно з кластерною теорією для повсякденних понять зовсім не є необхідною присутність усіх типових властивостей. Це визначення можна було б переробити так, щоб воно більш точно виражало науковий смисл поняття 'тигр'. Наприклад: “Тигр – це тварина що належить до біологічного виду тигрів. Біологічний вид тигрів – це вид, який належить до родини котячих і складається звичайно з великорозмірних чотирилапих смугастих хижих особин.” (Згідно з науковою біологічною класифікацією, належність тварини до певного класу, сімейства, роду, виду визначається не її зовнішніми властивостями, – це може бути якийсь тигр-виродок, зовсім не схожий на нормального тигра, – а її походженням.)
З точки зору теорії природних видів Кріпке, навіть якби виявилося, що усі ті тварини, яких люди досі називали тиграми, насправді не мають жодної з тих властивостей, які ми вважаємо для них властивими і найбільш важливими (уявімо, що якась мафія біологів спеціально вводить нас в оману, а насправді тигри – це маленькі пухнасті тваринки, що харчуються виключно травою!), то ми все одно називали б їх тиграми.
Критика інтерпретації Кріпке прикладів 1)-2).
Я вважаю, що ці два приклади, якщо їх добре продумати й розвинути, свідчать проти теорії Кріпке. Вони свідчать на користь концептуалістської (дескриптивної) теорії про те, що смисли родових назв задаються нашими уявленнями-концепціями, які передбачають наявність певної множини властивостей, а не (як говорить теорія Кріпке) історичним застосуванням цих назв до деякої псевдоконкретної “ось-цієї” множини чи речовини.
Уявімо, що справді внаслідок дії якихось дивовижних комплексних оманотворчих чинників деякі невеличкі пухнасті вухасті травоїди бачилися й відчувалися усіма людьми як великі смугасті кішкоподібні хижаки. Люди називали їх тиграми. Внаслідок дії тих самих дивовижних комплексних оманотворчих чинників деякі великі смугасті кішкоподібні хижаки бачилися й відчувалися усіма людьми як невеличкі пухнасті вухасті травоїди. Люди називали їх зайцями. Припустимо, у нашому міському зоопарку є клітки з такими тваринами. Тепер уявімо, що ці оманотворчі чинники перестали діяти і люди побачили, якими ці тварини є насправді. В нашому зоопарку, і в усіх інших місцях, де раніше були тварини, яких люди називали тиграми, вони побачили невеличких пухнастих вухастих травоїдів; а в тих місцях, де раніше були тварини, яких люди називали зайцями, вони побачили великих смугастих кішкоподібних хижаків. Вчені з’ясували, що невеличкі пухнасті вухасті травоїди – це ті самі тварини, які раніше внаслідок універсальної омани видавалися усім людям великими смугастими кішкоподібними хижаками; і навпаки. Вчені нам усе це пояснили і ми їм повірили. Чи ми будемо після цього (як це випливає з теорії природних видів Кріпке) називати цих невеличких пухнастих вухастих травоїдів тиграми, а цих великих смугастих кішкоподібних хижаків − зайцями? Я думаю, що насправді якщо таке трапиться, то ми зробимо навпаки.
Повернемося тепер до прикладу з золотом і змінимо його так, щоб можливо було оцінити, яка з альтернативних інтерпретацій – відповідно до теорії природних видів чи відповідно до кластерної теорії – “працюватиме”. Уявімо, що властивості речовини, яку ми називали золотом, насправді є настільки відмінними від усього, що у нас асоціюється зі словом 'золото', що між одним та іншим немає ніякої подібності у жодному важливому відношенні.
Ймовірно, ви бачили фільм “Дива в Решетові” (за фантастичною історією братів Стругацьких). Нагадаю одну з сюжетних ліній: винахідливий хлопець дізнається формулу “філософського каменю”, яка дозволяє перетворювати будь-яку речовину на золото, і запускає виробництво золота з гною. До певного моменту усе було добре. Але виявилося, що чари діють лише протягом певного часу, після якого усе це “золото” повертається у попередній стан.
Тож уявімо, що колись дуже давно, ще до того, як люди почали використовувати золото, не існувало речовини з тими властивостями, які у нас асоціюються зі словом 'золото'. Натомість, була речовина з усіма тими властивостями, які у нас асоціюються зі словосполученням 'рідке лайно'. І ось якийсь чарівник, за допомогою філософського каменя, змінив властивості цієї речовини на ті, які у нас асоціюються зі словом 'золото'. Люди завжди називали її золотом. Чари тривали багато століть, але ось час їх дії добіг кінця. Усі люди раптом виявили в усіх тих місцях, де раніше було те, що вони називали золотом, речовину з усіма тими властивостями, які у них асоціюються зі словосполученням 'рідке лайно'. Чи будемо ми називати цю речовину золотом (як випливає з теорії природних видів)? Я думаю, більш ймовірно, що ми будемо називати її рідким лайном. Якщо це так, то слушною є концептуалістська теорія.
До наступного розділу: Єдинороги
Примітки:
1. Kripke S. Naming and Necessity. – р.119.
2. Для ілюстрації своїх поглядів Кріпке наводить також приклад “дурацького золота” (fool’s gold) − піриту заліза, який за зовнішніми ознаками дуже важко відрізнити від золота. Незважаючи на це, його не вважають справжнім золотом. З точки зору теорії Кріпке, причина у тому, що пірит заліза має інші “сутнісні властивості” (хімічний склад), аніж більша частина тієї речовини, до якої історично застосовувалася назва 'золото'.
Думаю, що насправді для того, щоб пояснити, чому пірит заліза не вважають справжнім золотом, недостатньо сказати про відмінність хімічного складу піриту заліза та золота. Скоріше, слід дослідити історію питання і з’ясувати, в чому полягала практична потреба такого розрізнення і які якісні відмінності між золотом і “дурацьким золотом” мали важливе значення з точки зору цієї практичної потреби. Напевно, визначальним був той факт, що найбільш практично важливим аспектом змісту слова 'золото' було не 'жовтий метал', а 'стандарт обмінної вартості'.
Загалом, те, що має найбільшу вагу в питанні про смисли слів – це властивості, які позначають найбільш практично важливі впливи та можливості практичного використання.
До попереднього розділу: Золото – жовтий метал?
Кріпке наводить визначення тигра як “великої хижої чотирилапої тварини з сімейства кошачих, темно-жовтого кольору з чорними поперечними смугами та білим черевом” з Короткого Оксфордського Англійського Словника. При цьому він звертає увагу на той факт, що якщо ми зустрінемо тигра з трьома лапами (можливо, одну лапу відрубав жорстокий бракон’єр), або маленьке тигреня, то ми не скажемо, що це – не тигр. На думку Кріпке, це свідчить на користь його теорії природних видів.
Проте, як і у випадку з золотом, це можна витлумачити й інакше − у відповідності з концептуалістською теорією смислів (зокрема, уже згадуваною кластерною теорією). Я наприклад, сказав би, що визначення в енциклопедії не є точним. Правда, воно досить адекватно представляє смисл слова 'тигр' у повсякденному вжитку; але згідно з кластерною теорією для повсякденних понять зовсім не є необхідною присутність усіх типових властивостей. Це визначення можна було б переробити так, щоб воно більш точно виражало науковий смисл поняття 'тигр'. Наприклад: “Тигр – це тварина що належить до біологічного виду тигрів. Біологічний вид тигрів – це вид, який належить до родини котячих і складається звичайно з великорозмірних чотирилапих смугастих хижих особин.” (Згідно з науковою біологічною класифікацією, належність тварини до певного класу, сімейства, роду, виду визначається не її зовнішніми властивостями, – це може бути якийсь тигр-виродок, зовсім не схожий на нормального тигра, – а її походженням.)
З точки зору теорії природних видів Кріпке, навіть якби виявилося, що усі ті тварини, яких люди досі називали тиграми, насправді не мають жодної з тих властивостей, які ми вважаємо для них властивими і найбільш важливими (уявімо, що якась мафія біологів спеціально вводить нас в оману, а насправді тигри – це маленькі пухнасті тваринки, що харчуються виключно травою!), то ми все одно називали б їх тиграми.
Критика інтерпретації Кріпке прикладів 1)-2).
Я вважаю, що ці два приклади, якщо їх добре продумати й розвинути, свідчать проти теорії Кріпке. Вони свідчать на користь концептуалістської (дескриптивної) теорії про те, що смисли родових назв задаються нашими уявленнями-концепціями, які передбачають наявність певної множини властивостей, а не (як говорить теорія Кріпке) історичним застосуванням цих назв до деякої псевдоконкретної “ось-цієї” множини чи речовини.
Уявімо, що справді внаслідок дії якихось дивовижних комплексних оманотворчих чинників деякі невеличкі пухнасті вухасті травоїди бачилися й відчувалися усіма людьми як великі смугасті кішкоподібні хижаки. Люди називали їх тиграми. Внаслідок дії тих самих дивовижних комплексних оманотворчих чинників деякі великі смугасті кішкоподібні хижаки бачилися й відчувалися усіма людьми як невеличкі пухнасті вухасті травоїди. Люди називали їх зайцями. Припустимо, у нашому міському зоопарку є клітки з такими тваринами. Тепер уявімо, що ці оманотворчі чинники перестали діяти і люди побачили, якими ці тварини є насправді. В нашому зоопарку, і в усіх інших місцях, де раніше були тварини, яких люди називали тиграми, вони побачили невеличких пухнастих вухастих травоїдів; а в тих місцях, де раніше були тварини, яких люди називали зайцями, вони побачили великих смугастих кішкоподібних хижаків. Вчені з’ясували, що невеличкі пухнасті вухасті травоїди – це ті самі тварини, які раніше внаслідок універсальної омани видавалися усім людям великими смугастими кішкоподібними хижаками; і навпаки. Вчені нам усе це пояснили і ми їм повірили. Чи ми будемо після цього (як це випливає з теорії природних видів Кріпке) називати цих невеличких пухнастих вухастих травоїдів тиграми, а цих великих смугастих кішкоподібних хижаків − зайцями? Я думаю, що насправді якщо таке трапиться, то ми зробимо навпаки.
Повернемося тепер до прикладу з золотом і змінимо його так, щоб можливо було оцінити, яка з альтернативних інтерпретацій – відповідно до теорії природних видів чи відповідно до кластерної теорії – “працюватиме”. Уявімо, що властивості речовини, яку ми називали золотом, насправді є настільки відмінними від усього, що у нас асоціюється зі словом 'золото', що між одним та іншим немає ніякої подібності у жодному важливому відношенні.
Ймовірно, ви бачили фільм “Дива в Решетові” (за фантастичною історією братів Стругацьких). Нагадаю одну з сюжетних ліній: винахідливий хлопець дізнається формулу “філософського каменю”, яка дозволяє перетворювати будь-яку речовину на золото, і запускає виробництво золота з гною. До певного моменту усе було добре. Але виявилося, що чари діють лише протягом певного часу, після якого усе це “золото” повертається у попередній стан.
Тож уявімо, що колись дуже давно, ще до того, як люди почали використовувати золото, не існувало речовини з тими властивостями, які у нас асоціюються зі словом 'золото'. Натомість, була речовина з усіма тими властивостями, які у нас асоціюються зі словосполученням 'рідке лайно'. І ось якийсь чарівник, за допомогою філософського каменя, змінив властивості цієї речовини на ті, які у нас асоціюються зі словом 'золото'. Люди завжди називали її золотом. Чари тривали багато століть, але ось час їх дії добіг кінця. Усі люди раптом виявили в усіх тих місцях, де раніше було те, що вони називали золотом, речовину з усіма тими властивостями, які у них асоціюються зі словосполученням 'рідке лайно'. Чи будемо ми називати цю речовину золотом (як випливає з теорії природних видів)? Я думаю, більш ймовірно, що ми будемо називати її рідким лайном. Якщо це так, то слушною є концептуалістська теорія.
До наступного розділу: Єдинороги
Примітки:
1. Kripke S. Naming and Necessity. – р.119.
2. Для ілюстрації своїх поглядів Кріпке наводить також приклад “дурацького золота” (fool’s gold) − піриту заліза, який за зовнішніми ознаками дуже важко відрізнити від золота. Незважаючи на це, його не вважають справжнім золотом. З точки зору теорії Кріпке, причина у тому, що пірит заліза має інші “сутнісні властивості” (хімічний склад), аніж більша частина тієї речовини, до якої історично застосовувалася назва 'золото'.
Думаю, що насправді для того, щоб пояснити, чому пірит заліза не вважають справжнім золотом, недостатньо сказати про відмінність хімічного складу піриту заліза та золота. Скоріше, слід дослідити історію питання і з’ясувати, в чому полягала практична потреба такого розрізнення і які якісні відмінності між золотом і “дурацьким золотом” мали важливе значення з точки зору цієї практичної потреби. Напевно, визначальним був той факт, що найбільш практично важливим аспектом змісту слова 'золото' було не 'жовтий метал', а 'стандарт обмінної вартості'.
Загалом, те, що має найбільшу вагу в питанні про смисли слів – це властивості, які позначають найбільш практично важливі впливи та можливості практичного використання.
Вернуться назад