Соліпсизм та аналогія зі сном
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Соліпсизм і проблема існування інших людей
Для розуміння теорії соліпсизму ми наводили аналогію зі сном.
Але ця аналогія вказує і на слабкість соліпсизму. Ситуація “Я сплю і бачу сон, в якому за мною женеться монстр” в чомусь схожа, а в чомусь не схожа з соліпсизмом. Ситуація сну передбачає реальність не-сну: я прокинуся, побачу себе в справжній реальності, і усвідомлю, що то була не справжня реальність, а сон. Соліпсизм не передбачає існування такої реальності; Я соліпсиста, яке вміщує в собі все те, що ми звичайно сприймаємо як світ, ніколи не прокинеться і нічого не усвідомить. Єдине Я, яке себе усвідомлює – це те Я, яке знаходить себе всередині світу, який соліпсист оголошує своїм сном.
Ситуація сну більше схожа на приклад С.Лоу з інопланетянами: в обох випадках є справжня реальність (реальність не уві сні, світ інопланетян), яка не дана людині в досвіді, і ілюзорна (віртуальна) реальність, в якій людина (її свідомість) себе знаходить (сон, віртуальна реальність комп’ютерної програми).
Якщо я опинюся “всередині” сну чи комп’ютерного віртуального світу, то сприйматиму ілюзорну (віртуальну) реальність як справжню. І хоча це сприйняття буде помилковим, воно буде цілком раціональним, – просто тому, що воно буде найкращим способом пояснення та передбачення різноманітних явищ мого досвіду. Для пояснення того досвіду, який я переживатиму, опинившись “всередині” ілюзорної (віртуальної) реальності, мені потрібні теорії, які розкривають структуру цієї реальності; а припущення про існування якоїсь іншої, справжньої реальності, яка перебуває цілком поза моїм досвідом, нічого не пояснює, є зайвим. (Інша справа, якщо ця інша реальність якимось чином все ж проникає в мій досвід, або якщо я раніше перебував у ній. В такому разі, знання про існування іншої реальності та її властивості може мені чимось допомогти в розумінні тієї реальності, в якій я перебуваю зараз.)
Раціональність – не гарантія істинності. Усе, що ми можемо сказати про зв’язок між раціональністю та істинністю, це те, що ми (як раціоналісти) виходимо з припущення про те, що якнайкраще застосовуючи наш розум ми маємо більше шансів досягти істинних уявлень або наблизитися до істини.
Лише прокинувшись, я раціонально можу кваліфікувати мій тимчасовий досвід як сон, вписуючи його в більш широкий і багатий контекст досвіду справжньої реальності.
Чому ми розуміємо наші сни як ілюзорні породження нашої підсвідомості чи процесів в корі нашого головного мозку? Можна навести принаймні три причини.
По-перше, в наших снах немає тієї регулярності, яка є в нашому реальному досвіді. Якби наші сни утворювали єдину послідовну “оповідь”, то, мабуть, раціональніше було б вважати, що у сні наша душа потрапляє в якусь іншу реальність, – так само справжню, як і та, в якій ми перебуваємо зараз.
По-друге, зміст сну набагато бідніший ніж зміст нашого життєвого досвіду, і утворюється з елементів цього досвіду.
По-третє, реальність подій, які ми бачили уві сні, не підтверджується, а часто і спростовується інтерсуб’єктивною перевіркою. Якщо я бачу уві сні якісь невідомі мені місця та події, то, прокинувшись, я не зможу знайти людей, які були в тих самих місцях і спостерігали ті ж самі події, або які можуть потрапити в ті місця і перевірити, чи справді там мали місце такі події. В кращому разі, прокинувшись, я просто ніяк не можу перевірити того, що я бачив уві сні. Але нерідко я можу отримати прямі спростування. Наприклад у сні я бачив свого друга Василя і ми мали з ним якусь розмову. Прокинувшись, я можу запитати Василя, що він бачив уві сні цієї ночі, і дізнаюся, що в його снах ніякої розмови зі мною і мене самого не було.
Є свідчення, що деякі люди інколи бачать віщі сни, в яких отримують якусь інформацію, якої вони не знали, і яка потім, після пробудження підтверджується; при цьому ймовірність простого випадкового співпадіння дуже малоймовірна. Якби виявилося, що ці свідчення відповідають дійсності (що може, в принципі, виявити їх сумлінна неупереджена перевірка), то з цього раціонально було б зробити висновок, що деякі зі снів не є ілюзорними, а справді є виходом нашого Я (душі) в якісь інші виміри реальності.
До наступного розділу: Від соліпсизму до інших версій ідеалізму
До попереднього розділу: Соліпсизм і проблема існування інших людей
Для розуміння теорії соліпсизму ми наводили аналогію зі сном.
Але ця аналогія вказує і на слабкість соліпсизму. Ситуація “Я сплю і бачу сон, в якому за мною женеться монстр” в чомусь схожа, а в чомусь не схожа з соліпсизмом. Ситуація сну передбачає реальність не-сну: я прокинуся, побачу себе в справжній реальності, і усвідомлю, що то була не справжня реальність, а сон. Соліпсизм не передбачає існування такої реальності; Я соліпсиста, яке вміщує в собі все те, що ми звичайно сприймаємо як світ, ніколи не прокинеться і нічого не усвідомить. Єдине Я, яке себе усвідомлює – це те Я, яке знаходить себе всередині світу, який соліпсист оголошує своїм сном.
Ситуація сну більше схожа на приклад С.Лоу з інопланетянами: в обох випадках є справжня реальність (реальність не уві сні, світ інопланетян), яка не дана людині в досвіді, і ілюзорна (віртуальна) реальність, в якій людина (її свідомість) себе знаходить (сон, віртуальна реальність комп’ютерної програми).
Якщо я опинюся “всередині” сну чи комп’ютерного віртуального світу, то сприйматиму ілюзорну (віртуальну) реальність як справжню. І хоча це сприйняття буде помилковим, воно буде цілком раціональним, – просто тому, що воно буде найкращим способом пояснення та передбачення різноманітних явищ мого досвіду. Для пояснення того досвіду, який я переживатиму, опинившись “всередині” ілюзорної (віртуальної) реальності, мені потрібні теорії, які розкривають структуру цієї реальності; а припущення про існування якоїсь іншої, справжньої реальності, яка перебуває цілком поза моїм досвідом, нічого не пояснює, є зайвим. (Інша справа, якщо ця інша реальність якимось чином все ж проникає в мій досвід, або якщо я раніше перебував у ній. В такому разі, знання про існування іншої реальності та її властивості може мені чимось допомогти в розумінні тієї реальності, в якій я перебуваю зараз.)
Раціональність – не гарантія істинності. Усе, що ми можемо сказати про зв’язок між раціональністю та істинністю, це те, що ми (як раціоналісти) виходимо з припущення про те, що якнайкраще застосовуючи наш розум ми маємо більше шансів досягти істинних уявлень або наблизитися до істини.
Лише прокинувшись, я раціонально можу кваліфікувати мій тимчасовий досвід як сон, вписуючи його в більш широкий і багатий контекст досвіду справжньої реальності.
Чому ми розуміємо наші сни як ілюзорні породження нашої підсвідомості чи процесів в корі нашого головного мозку? Можна навести принаймні три причини.
По-перше, в наших снах немає тієї регулярності, яка є в нашому реальному досвіді. Якби наші сни утворювали єдину послідовну “оповідь”, то, мабуть, раціональніше було б вважати, що у сні наша душа потрапляє в якусь іншу реальність, – так само справжню, як і та, в якій ми перебуваємо зараз.
По-друге, зміст сну набагато бідніший ніж зміст нашого життєвого досвіду, і утворюється з елементів цього досвіду.
По-третє, реальність подій, які ми бачили уві сні, не підтверджується, а часто і спростовується інтерсуб’єктивною перевіркою. Якщо я бачу уві сні якісь невідомі мені місця та події, то, прокинувшись, я не зможу знайти людей, які були в тих самих місцях і спостерігали ті ж самі події, або які можуть потрапити в ті місця і перевірити, чи справді там мали місце такі події. В кращому разі, прокинувшись, я просто ніяк не можу перевірити того, що я бачив уві сні. Але нерідко я можу отримати прямі спростування. Наприклад у сні я бачив свого друга Василя і ми мали з ним якусь розмову. Прокинувшись, я можу запитати Василя, що він бачив уві сні цієї ночі, і дізнаюся, що в його снах ніякої розмови зі мною і мене самого не було.
Є свідчення, що деякі люди інколи бачать віщі сни, в яких отримують якусь інформацію, якої вони не знали, і яка потім, після пробудження підтверджується; при цьому ймовірність простого випадкового співпадіння дуже малоймовірна. Якби виявилося, що ці свідчення відповідають дійсності (що може, в принципі, виявити їх сумлінна неупереджена перевірка), то з цього раціонально було б зробити висновок, що деякі зі снів не є ілюзорними, а справді є виходом нашого Я (душі) в якісь інші виміри реальності.
До наступного розділу: Від соліпсизму до інших версій ідеалізму
Вернуться назад