DataLife Engine > Книги > На захист здорового глузду

На захист здорового глузду

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Вихідні поняття: Метафізичний реалізм та трансцендентальний ідеалізм

Що стосується відношення до здорового глузду, то відзначу наступне: хоча уявлення звичайного здорового глузду досить часто виявляються помилковими і можуть бути замінені кращими ідеями, сам процес критичного оцінювання різних ідей мусить спиратися, зрештою на той самий здоровий глузд, а також на ті ідеї, які раніше, в процесі такого оцінювання, були нами прийняті. Таким чином, розвиток ідей починається з уявлень здорового глузду і здійснюється на основі того самого здорового глузду. Звичайно, це можливо за умови критичної настанови по відношенню до прийнятих нами на той чи інший момент ідей, готовності до перегляду будь-якої із них (але ніяк не усіх разом!), якщо для цього будуть наведені достатньо вагомі підстави. А оцінка того, чи наведені підстави достатньо вагомі, мусить спиратися на інші прийняті нами на даний момент ідеї і, в кінцевому рахунку, на звичайний здоровий глузд. Якщо наші уявлення, ідеї, теорії не спиратимуться, в кінцевому рахунку, на звичайний здоровий глузд, то ми прийдемо до установки: чим ідея (теорія) абсурдніша, тим вона краща! абсурд для абсурду!

Можливо, варто дати деяке пояснення щодо розуміння смислу поняття звичайного здорового глузду. В англійській мові воно звучить як 'common sense', що в буквально-дослівному перекладі на українську скоріше мало б звучати як 'загальний глузд'. Це може навести на думку, що йдеться про загальноприйняті погляди, що це поняття апелює до маси, загалу, пропонує погоджуватися з думками, яких дотримується більшість людей. В такому тлумаченні апеляція до common sense викликає слушні заперечення: якби усі погоджувалися з загальноприйнятими на даний момент поглядами, то розвиток ідей (а отже, і наука, в сучасному смислі) був би неможливим. А проте, його зовсім не потрібно тлумачити в такому колективістському смислі (словосполучення 'здоровий глузд' є в цьому відношенні більш вдалим). Слід виходити з того, що рішення про те, прийняти чи не прийняти ту чи іншу ідею чи теорію, погодитися чи не погодитися з певною аргументацією, приймає, в кінцевому рахунку, кожна окрема людина. Тож тут йдеться про застосування кожною людиною свого власного – індивідуального – здорового глузду або, точніше, своїх власних інтуїтивних оцінок правдоподібності ідей та вагомості аргументів.

З іншого боку, це застосування індивідуального здорового глузду відбувається в процесі дискусії, обміну ідеями та аргументами. А цей процес може бути плідним − тобто містити в зобі тенденцію до зміни позицій учасників дискусії в напрямку кращих ідей чи теорій (які підтримується більш вагомою аргументацією), лише якщо ця інтуїтивна оцінювальна здатність, яку ми назвали здоровим глуздом, за умови раціонально-критичної настанови (настанова на пошук істини, вибір між альтернативними теоріями через намагання всебічно і неупереджено зважити доводи за і проти кожної з них, − на відміну від догматичної настанови на захист власної позиції, якими б не були аргументи її опонентів) у значної більшості людей є якщо й не зовсім однаковою, то досить великою мірою подібною або спрямованою десь приблизно в одному напрямку (до істини). В цьому смислі − спільної тенденції в напрямку до істини за умови раціонально-критичної настанови − здоровий глузд мусить бути великою мірою спільним (common) для значної більшості людей. (Якщо це не так, то ідея про те, що процес раціонально-критичної дискусії сприяє наближенню до істини, є хибною.)

До наступного розділу: Метафізичний реалізм проти трансцендентального ідеалізму




Вернуться назад