А.С.Д. в Google News - натисніть Підписатися

Ігор Мірошниченко: «Футбол голодним громадянам не потрібен»

'ІгорВідомий спортивний журналіст, а нині депутат від ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко розповів АСД як буде боротися проти реклами алкоголю, чому занепав масовий спорт, що робити із засиллям легіонерів та який тренер потрібен національній збірній.

Спортивні новини існують не для популяризації спорту, а для реклами алкоголю

- Пане Ігоре, які законопроекти фракція партії ВО «Свобода» вважає першочерговими?

- В нас немає першочергових чи другочергових законопроектів. ВР – це не спринтерська дистанція, хто перший доніс законопроект і зареєстрував. Сьогодні ми пріоритетними вважаємо законопроекти, погоджені з нашими союзниками. Бо змінювати треба практично все. Без докорінних змін ситуацію не змінити. Щоб реалізувати «Програму захисту українців», ми повинні прагнути тотальної влади, бо 37 наших депутатів в парламенті не зможуть докорінно все змінити. Потрібен ряд законів для системних змін. Наприклад, ключовий закон «Про люстрацію», який нинішні депутати не підтримають. Тому нам необхідна більшість у парламенті. Зараз «Свобода» має 3 основні завдання: не розчарувати українців, виправдати думку тих, хто за нас голосував і розширити нашу підтримку.

- Активісти з кампанії «Молодіжна варта» недавно проводили акцію під ВР, де підбили підсумки роботи парламенту минулого скликання і порекомендували новим політ силам втілити в життя невиконані депутатами обіцянки, дані молоді, зокрема, щодо заборону реклами спиртного.

- Наша принципова позиція – заборона реклами алкоголю і тютюну, особливо, що стосується шкіл та дошкільних заходів, спортивних змагань. Звичайно, ми маємо досвід роботи в цьому напрямку на рівні місцевого самоврядування. Бо там, де «Свобода» мала більшість, ми такі ініціативи запроваджували в життя. Тепер треба буде домагатися конкретних законопроектів. Ми повинні зробити все, щоб людина, яка курить і вживає алкоголь в свідомості молоді асоціювалася з хворою людиною, з немодною людиною, невдахою. І тоді ми матимемо шанс на одужання суспільства. В «Свободи» немає тютюнового чи алкогольного лобі, ми в своїх діях керуємося інтересами перш за все громадян. Як людина, що працювала спортивним журналістом на телебаченні, скажу, спортивні новини існують не заради популяризації спорту, а заради реклами алкоголю. Шукається спонсор на кілька мільйонів і під брендом цієї марки виходять новини. Це була така шпарина, яка дозволяла виробникам алкоголю потрапляти на телебачення в якості прихованої реклами. І я використаю весь свій досвід, щоб ці шпарини закрити, щоб алкогольне та телевізійне лобі позбавилося можливості набивати собі кишені завдяки такій рекламі, наживаючись на здоров'ї українців.

- Парламентська більшість, зокрема, Партія регіонів, може підтримати такий законопроект?

- Бачите, заборону рекламу тютюну вони підтримали. Важко зрозуміти всі мотиви, якими керувалися парламентарі під час прийняття такого закону, але ж прийняли. Тепер головне, щоб цей закон виконувався. Але якщо депутати в парламенті порушують Конституцію і регламент, то це означає що і закон про тютюнопаління може не працювати. Бо під час вступу цього закону в силу, низка депутатів продовжувала його нишком порушувати. Тому питання не лише до Партії регіонів, а до тих депутатів, які мають такі шкідливі звички.

- Які закони потрібні для українського медіа простору?

- В двох словах не опишеш, що треба робити, аби журналісти у нас почували себе журналістами. Зараз більшість ЗМІ належить олігархам і редакційна політика не відповідає принципам чесності, свободи слова, паритетності доступу до ефіру і таке інше. Редакційна політика формується від замовлень власників, а власники зазвичай подають те, що вигідно владі. Без встановлення інших правил гри не зможемо відновити поваги до журналістів. Тому журналіст або виконує правила власників, або шукає іншу роботу. Тому середній вік журналістів у нас 25 років, бо попрацювавши на когось або за мізерну зарплату, змушені іти в іншу професію. Треба реалізувати закон про суспільне мовлення і забезпечити максимальну незалежність редакційних колегій. Бо коли власники використовують медіа як бізнес, це ще можна зрозуміти, але коли як спосіб маніпуляції – це абсолютно ненормально!

Резолюцію по «Свободі» лобіювали болгарські друзі Партії регіонів

- Чи не боїтеся, що проти Вас будуть використовувати Ваші висловлювання, звинувачувати у провокуванні бійок?

- Щодо бійок. «Свобода» не провокує бійок. Ми робимо все, аби забезпечити виконання норм Конституції. І коли ми бачимо приклади брутального її порушення, ми намагаємося відстоювати її виконання у доступний нам спосіб. Якщо говорити про блокування трибуни, то це вимушений захід. Свободівці ніколи не заблокують парламент без підстав. Коли тушки Табалови не прийняли присяги, але голосували, ми блокували перший раз, друге – мовні питання, коли опоненти порушують Конституцію, статтю про використання державної мови, голосування чужими картками і т.д. «Свобода» чітко усвідомлює, що Верховна Рада – це не ринг, ми прийшли не битися, а реалізовувати нашу програму разом із союзниками. Якщо у наших опонентів є більшість голосів для прийняття рішень – будь ласка, голосуйте, але не порушуйте при цьому закон.

Влада нас боїться і буде шукати всі способи аби нас побороти. Типовий приклад - резолюція Європарламенту, де фігурує «Свобода». Це приклад того, як влада за рахунок нас хоче приховати інші пункти резолюції – про нечесні вибори, наявність політв’язнів, заангажоване судочинство. І ніхто ж не знає, що пропозицію включити в резолюцію пункти по «Свободі» зробила болгарська партія, яка є партнером Партії регіонів. І за ці пункти далеко не всі країни голосували!

Легіонерів треба обкладати податками

- Питання як до спортивного журналіста: які основні проблеми в нашому спорті і чи можливо їх зараз вирішити?

- Якщо говорити про проблему, то головна така: є футбол і все інше. Є дуже серйозне викривлення у висвітленні спорту. Також є проблема у ставленні до масового спорту, проблема в тому, що професійний спорт, який є до міри великими бізнесом, є в пріоритеті, є державною стратегією замість спорту масового. Він важливий лише за умови, якщо є здорова нація.

Проблема футболу в тому, що він є дохідним бізнесом, хоча власники клубів приховують прибутки, хоча там крутяться мільйони доларів, і вони заважають розвиватися молодіжному футболу. Є престижні клуби і молодіжні школи цих клубів, куди беруть не за талант, а за гроші.

Якщо ми говоримо про засилля легіонерів в нашому чемпіонаті, то ми говоримо і про те, що ці легіонери потрохи витісняють українців з українських клубів. Ми знищуємо перспективи національної і молодіжної збірної, бо триває «гонка озброєнь» між українськими олігархами - змагання, у кого буде дорожчий бразилець, у кого більше бюджет клубу, хто зможе краще виступити в євро кубках. Але це повна утопія, адже найкраще досягнення того ж київського «Динамо» на євро арені пов’язані з командою, де практично не було іноземців, а було два білоруси і один грузин. І була ідея. Зараз ідея для футболіста будь якого клубу – це заробити якомога більше грошей і якомога дорожче продатися, а не захисти честь клубу і країни.

Читайте також: Восточная Украина: На футбол со Степаном Бандерой

Щодо інших видів спорту, то вони перебувають на повному маргінесі. Їх ЗМІ практично не висвітлюють, бо, як я казав, спортивні новини існують виключно заради реклами, а не популяризації спорту.

Новини у пройм-тайм – це голи, очки, секунди, тому в основному показують футбол, іноді бокс і все.

Деякі спортивні редактори взагалі ставлять питання руба: цей вид спорту, який непопулярний, ми можемо показувати тільки за гроші. А грошей в тому виді спорту немає!

- А на каналі ICTV, де Ви працювали, теж все було загнано в такі рамки?

- На початку 2000-х, коли я прийшов на канал, існувала чітка домовленість – я мав 15 хвилин ефіру в пройм-тайм: в цей час я мав час повно висвітлити всі змагання, реалізувати власну точку зору, тому мене й сьогодні люди пізнають не лише як політика, а як спортивного журналіста. Без зайвої скромності скажу, що я міг висловлювати свою точку зору, яка могла суперечити позиції власників клубів, голів спортивних федерацій, бо я піднімав ті питання, які подобалися людям.

А зараз український спорт в більшості не має виходу на телебачення, газети, радіо. І якщо в США навіть переможця студентських змагань впізнають на вулицях, беруть у нього автографи, то в Україні навіть олімпійських чемпіонів ніхто не впізнає, вони нікому непотрібні. Держава обіцяє їм якісь пільги, а потім не виконує свої зобов’язання. Тому спортсмени почувають себе зовсім беззахисними. Масовий спорт ледь животіє, і то лише за рахунок спонсорських коштів. А дитячо-юнацький спорт весь вимер!

Коли я їздив до свого рідного міста Лебедин, я побачив, що дитячо-юнацьки школи майже вщент зруйновані, інфраструктура, яка була за радянських часів, не змінювалася, більшість інфраструктури приватизована, перепрофільована в комерційні об’єкти. І дітям нема чим займатися! Немає перспективи! Тому набирає обертів дитячий алкоголізм. Отже, ми не повинні обмежуватися лише забороною реклами тютюнових виробів та спиртного, а запропонувати альтернативу молоді. Коли ми під час виборчої кампанії грали матч з журналістами в Лебедині, то це був той самий стадіон, те саме поле, на якому я бігав ще в школі! Трибун немає, м’ячів немає, уніформи немає!

- То що ж робити?

- Є ідея щодо ряду законопроектів, про які незабаром громадськість дізнається. Але я поки не хочу розкривати всі карти. Особисто для мене взірцем є Франція, де оподатковуються прибутки мільйонерів, щоб простому громадянину жилося краще. І тому коли йде мова, що Ахметов, Суркіс, Коломойський, Ярославський інвестують в свої клуби, то вони зобов’язані підтримувати масовий спорт і простих громадян. Бо футбол голодним громадянам як видовище не потрібний! Тому видовище повинно приносити не лише задоволення і прибуток власнику клубу, але й прибуток державі. Ми можемо зобов'язати олігархів робити інвестиції не лише у футбол, але й інвестувати в масовий спорт. Бо інші види спорту також можуть приносити прибуток.

Українській збірній потрібен незалежний іноземний тренер

- На Вашу думку, який зараз національній збірній України з футболу потрібен тренер?

- Той, який виведе нашу команду на Чемпіонат Світу.

- А Ви вірите, що в Україні є такий тренер?

- Я не вірю, що в Україні є такі тренери. А якби і були, то їм не дозволять впливати на ситуацію. Взяти хоча б Олега Блохіна. Я знав його з середини: це людина, яка в силу свого запального характеру була достатньо незалежною від керівництва федерації, клубів та олігархів. Який би він не був, але він самостійно приймав рішення. Всі інші тренери залежні від думки власників клубів і президента ФФУ.

На моє переконання – це має незалежний тренер-іноземець зі своїм баченням, зі своєю позицією і програмою, в яку не повинен втручатися жоден власник клубу чи президент Федерації футболу. А нинішній президент ФФУ – це весільний генерал, який не приймає самостійно рішення, який не є авторитетом навіть у колі своїх знайомих, це людина, яка покірно виконує накази Бориса Колесникова та Ріната Ахметова.

Насправді, у нас не стільки проблема тренера, скільки проблема кадрів. Бо часто футболісти, які грають в збірній, в своїх клубах сидять на лаві запасних. Тому повинен бути жорсткий ліміт на легіонерів. Це можна зробити як на рівні Федерації, так і на рівні законодавства. Наприклад, на рівні податкового законодавства обкладати податком іноземних легіонерів.



Інші статті на цю тему: Футбол: гнойный нарыв страны

0 коментарів

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии