Вступ


«Жіноча» кінорежисура в гендерному аспекті культуротворчості

Актуальність дослідження.

Рух української соціальної політики у напрямку інтеграції принципів соціального рівноправ’я, соціальної справедливості та толерантності робить актуальним встановлення і дослідження ґендерних відносин у різноманітних сферах соціо-культури.

Модель і система соціального регулювання, що склалися у радянські часи та перехідний період, не передбачали включення ґендерної стратегії у практику. В інфраструктурі соціальної сфери реально не проявлялась різниця інтересів, можливостей жінок та чоловіків, дисбаланс у ґендерних відносинах.

Глобальні соціально-економічні зміни, що сталися у нашому суспільстві за останні 20 років, викликали потребу переосмислення традиційних поглядів на природу і призначення жінки у широкому соціокультурному значенні.

Разом з цим ґендерна проблематика у сфері мистецтвознавства як розділу культурології, окрім того, що до цього часу є практично terra incognita, ще виявляється й маловивченою не лише в Україні, але й у світовому масштабі.

Однією з причин цього архаїзму є те, що найважливіший атрибут культурології – традиційне (класичне) мистецтвознавство – не знає поділу будь-яких видів мистецтва за статевою ознакою. Без огляду на давно існуючі у побуті поняття про «жіночу» літературу, поезію, живопис, аналіз твору будь-якого виду мистецтва у традиційному мистецтвознавстві в ґендерному аспекті не проводиться. Разом з тим, кожен з нас живе, діє, мислить, відчуває не як своєрідна абстрагована природно-соціальна одиниця, але завжди як чоловік та жінка. Тому природньо очікувати, що й твір мистецтва, створений представником тієї чи іншої статті, буде носити відбиток свого творця.

На початку ХХ століття відомий російський філософ В.В. Розанов у своїй праці «Люди місячного сяйва» одним з перших окреслив проблему чоловічого та жіночого «начал» у сфері художньої творчості. З того часу вона вагомо не підіймалась, проте заперечувати реальне існування проблеми чоловічого та жіночого начал у мистецтві навряд чи коректно.

Тема жіночої творчості у мистецтві як явища культури, на відміну від іншої ґендерної проблематики, мало досліджена. Ґендерний підхід до проблеми твочості досить логічний, оскільки детермінування та оцінка особистості жінки як суб’єкта творчої діяльності дозволить глибше дослідити процеси у соціумі, виявити нове у ґендерному підході. Справделиво буде стверджувати, що існування ґендерної культури передбачає й концепцію ґендерно зумовленої творчості.

Кінематограф, будучи порівняно новим продуктом людської культури, разом з тим вже оголосив себе одним з найбільш ефективних засобів впливу на людину, на формування її світогляду, психології, соціальних та поведінкових реакцій. Це й зумовило його підвищену культурну й суспільну значимість. Тому вивчення кіномистецтва у будь-якому його аспекті завжди є актуальним. Особливої ж актуальності сьогодні набуває дослідження жіночої кінорежисури, зразки якої все частіше з’являються на екранах кіно й телебачення, а тому її вплив на глядача переоцінити неможливо.

Більш того, в останнє десятиліття жінки, які зіткнулися зі скороченнями на виробництві, багатофакторним впливом ринкової економіки, безробіттям, нарівні з чоловіками проходять процес ресоцалізації. У цьому значенні «жіночі» кінематограф і телебачення є найважливішими агентами впливу, що формують почуття оптимізму, впевненості у своїх силах, є факторами релаксації, сприяють успішній ресоціалізації жінок у важкий період.

Опираючись на вищесказане й беручи до уваги те, що проблема розкриття невідомих ще рис та особливостей жіночого художнього твору, більш детального дослідження процесу створення та виявлення зв’язку між твором та індивідуальністю і специфічними рисами його творця є дуже важливою та актуальною, нами було поставлено завдання дисертаційного дослідження: у ґендерному аспекті дослідити творчість жінок – кінорежисерів різних народів та епох. («Жіноча» кінорежисура як культурологічна проблема у ґендерному аспекті).

Актуальність теми дослідження визначається увагою суспільства до так званої «гендерної проблематики»: місце жінки в сучасному суспільстві, її участь в економіці, політиці та інших галузях суспільного життя. Знаковим у цьому відношенні є Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», пункт четвертий якого наголошує: «Встановити, що посадові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади несуть відповідно до законодавства персональну відповідальність за невиконання покладених на них обов'язків щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Не можна не помітити існування цієї ж проблеми і в сфері мистецтва - насамперед, кінематографа: адже це один з найбільш соціальних видів мистецтва.

Гендерна проблематика в галузі мистецтвознавства на Україні до теперішнього часу залишається відкритою. Традиційне мистецтвознавство не знає поділу будь-яких видів мистецтва за «статевою ознакою», критеріями розділення визначається інші аспекти, наприклад - національний. Однак, кожен з нас живе, діє, мислить, відчуває, не як своєрідна абстрагована природно-соціальна одиниця, але завжди, як чоловік та жінка. Природно очікувати, що й твір мистецтва, створений представником тієї чи іншої статті, буде носити відбиток його творця. Втім ця проблема до сих пір стосовно кіномистецтва не піднімалась, проте заперечувати реальне існування проблеми чоловічого та жіночого начал у мистецтві навряд чи коректно. Намаганням віднайти підходи до вирішення цієї проблеми і зумовлений вибір теми дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.

Виконана робота є складовою цільової комплексної програми наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв «Трансформаційні процеси в культурі та мистецтвах України» (Державний реєстраційний №0107И009539), та згідно плану наукової роботи кафедри культурології.

Метою дослідження є з’ясування гендерних особливостей творчості в кіномистецтві, зокрема «жіночої» режисури у кіно.

Ця мета передбачає вирішення таких завдань:

 Узагальнити існуючу літературу з даної проблематики;
 Виявити і проаналізувати кінотвори жінок-кінорежисерів різних країн та соціально-економічних устроїв життя;
 З’ясувати особливості «жіночої» режисури у найбільш типових її рисах.
Об’єктом дослідження є гендерний аспект художньої творчості в кіномистецтві.

Предметом дослідження – особливості «жіночої» кінорежисури.

Методологія дослідження

Відповідно до завдань в дисертаційній роботі застосовано: метод аналізу і синтезу для узагальнення даних, отриманих з історичної, філософської, соціологічної літератури; порівняльний метод, що дає можливість відокремити найбільш характерні риси того чи іншого кінематографічного матеріалу, створюючи відповідну гендерну диференціацію; історико-хронологічний метод для розкриття понять «гендер», що передбачає конкретно-історичний аналіз змісту поняття і пов’язаної з цим проблематики, його історичного й соціально-культурного розгортання.

Біографічний метод застосовувався при виявленні суб’єктивної детермінації особливостей художньої творчості митців.

При аналізі візуального матеріалу використаний іконографічний метод.
Дослідження також грунтується на принципах об’єктивності, системності, логічності.

Джерельною базою дослідження є фільми жінок-режисерів європейської та радянської кінематографічних шкіл, мемуарна та біографічна література.

Теоретичною основою дослідження стали ідеї, сформульовані в працях істориків та теоретиків кінематографа, статтях вітчизняних і зарубіжних критиків, що стосуються цієї проблематики, художня, мемуарна та біографічна література, а також наукова література з психології, соціології, філософії.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній:

- вперше у вітчизняному мистецтвознавстві порушується проблема експлікації гендерного аспекту художньої творчості в кінематографі, зокрема, виявлення особливостей «жіночої» кінорежисури;
- розроблено методологію гендерного аналізу творів кіномистецтва;
- на основі порівняльного аналізу кінострічок зарубіжних і радянських жінок-режисерів з’ясовано спільні риси їх творчості і визначено особливості, які полягають зокрема в тому, що:

а) жіноча емоційність накладає значний відбиток на художню творчість і дає підстави стверджувати, що саме вона є найбільш характерною рисою «жіночої творчості»;
б) яскрава деталізація в зображенні характерів, причинно-наслідкових зв’язків у відтворених подіях, акцентування психологічних мотивів є основними рисами «жіночого кінематографу»;
в) проблематика «жіночої творчості» перш за все лежить у площині соціально-психологічній сфері, що дає підставу екстраполювати висновки щодо особливостей „жіночого” кінематографа на інші галузі мистецтва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його основні положення та висновки можуть бути використані як методологічна база у процесі підготовки кіномистецьких кадрів, посприяти подальшому підвищенню наукового рівня художньої критики, а також піднесенню культури глядацького сприйняття мистецьких творів, зокрема кіно і телебачення. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі.

Мета і завдання дослідження

Метою дослідження є з’ясування ґендерних особливостей творчості, зокрема режисера, у кіно.

Ця мета передбачає необхідність вирішення таких завдань:
 Вивчити існуючу літературу з даної проблематики;
 Розробити метод ґендерного аналізу кінорежисури як художнього твору;
 Виявити й проаналізувати кінотвори, у яких найбільш яскраво виявляється ґендерний аспект;
 Встановити особливості жіночої режисури у найтиповіших її рисах.

Об’єктом дослідження є ґендерний аспект кінорежисури.

Предметом дослідження є особливості «жіночої» кінорежисури.

Методи дослідження.

Відповідно до завдань, в дисертаційній роботі застосовано: аналітичний метод узагальнення даних, отриманих з історичної, філософської, соціологічної літератури; метод порівняльного аналізу, що дає можливість відокремити найбільш характерні риси того чи іншого кінематографічного матеріалу, створюючи відповідну ґендерну диференціацію; історико-хронологічний та географічний методи для розкриття поняття «ґендер», що передбачає конкретно-історичний аналіз змісту поняття і пов’язаної з цим проблематики, його історичного і соціально-культурного розгортання.

Теоретико-методологічна база.

Теоретичною базою дослідження є широко визнані фільми жінок-режисерів європейської і радянської шкіл, праці істориків та теоретиків кінематографа, статті вітчизняних і зарубіжних критиків, що стосуються цієї проблематики, художня, мемуарна та біографічна література, а також рання й сучасна наукова література по психології, соціології, філософії, біології особистості.

Наукова новизна визначається тим, що у ній вперше в культурології:

– розроблено метод ґендерного аналізу художнього в тору;
– з його допомогою встановлено, що ґендерна диференціація має місце і в мистецтві, що показано на прикладі детального дослідження творчості жінок-кінорежисерів;
– науково доведено, що:

а) професія кінорежисера доступна лише тим жінкам, у характері яких обов’язково присутній комплекс специфічно чоловічих якостей;
б) феномен «жіночої» кінорежисури полягає в тому, що художнє творіння, створене жінкою-кінорежисером, є плодом двох начал – чоловічого і жіночого, органічно злитих і примхливо поєданих у жінці-творці;
в) основою відмінною рисою твору «жіночого кінематографа» є його ґендерний дуалізм, що проявляється у тому, що твір має по-чоловічому ідейну наповненість, яка виражена у витонченій, емоційно поліфонічній формі, не властивій чоловічому кінотвору;
г) є всі підстави для екстраполяції результатів, отриманих в дисертації при дослідженні особливостей жічного кінематографа, на інші галузі мистецтва.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно планів наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв, зокрема темою „Трансформаційні процеси в культурі та мистецтвах України” (державний реєстр № 0107U009539).

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення та висновки можуть бути використані як методологічна база у процесі підготовки кіномистецьких кадрів, сприяти подальшому підвищенню наукового рівня художньої критики, а також піднесенню культури глядацького сприйняття мистецьких творів, зокрема кіно і телебачення.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях відділу кіно і телебачення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського та кафедри культурології Київського Національного університету культури і мистецтв, оприлюднювалися на науково-практичних конференціях в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського.

Основні положення та висновки дослідження опубліковані у чотирьох авторських статтях у фахових виданнях.

До наступного розділу: Ґендер: основні поняття

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии