Ґендерний аспект в соціології
«Жіноча» кінорежисура в гендерному аспекті культуротворчості
До попереднього розділу: Ґендерні дослідження у психології
Одна з важливих соціальних тенденцій розвитку українського суспільства – його неухильна фемінізація. Згідно з Всеукраїнським переписом населення 2001 року, чисельність чоловіків в Україні склала 22 млн. 441 тис., або 46,3%, жінок – 26 млн. 16 тис., або 53,7%. Фемінізація демографічної структури населення є не тільки національною, але і загальносвітовою тенденцією, розвиток якої вже сьогодні ставить перед соціологічною наукою складні завдання. Зрозуміло, що роль жінки у всіх сферах соціальної діяльності, у тому числі і в області культури, неухильно зростає. Оскільки предмет дисертації органічно пов'язаний з психо-соціальною сферою жінки, доцільно буде стисло розглянути основи ґендерної соціології, що формується в рамках традиційної соціології.
Ґендерна соціологія – соціологічна теорія, що вивчає закономірності розвитку і соціальної взаємодії ґендерних спільностей (чоловічої та жіночої) у всіх сферах суспільного життя, еволюцію їх соціальних статусів, свідомості і стосунків з урахуванням впливу конкретних історичних умов, культурних традицій, символів і стереотипів, а також біопсихологічних особливостей. Її предмет – соціальний статус чоловіків і жінок як ґендерних спільностей і його еволюція під впливом конкретних умов (історичних, політичних, економічних, духовних); об'єкт – чоловіки і жінки як крупні ґендерні спільності в соціальній структурі населення, такі, що розрізняються статусними характеристиками, ролевими функціями, особливостями психологічного складу, поведінки і свідомості. Переважаючим об'єктом ґендерної соціології в російській і українській соціології традиційно є жіночий соціум. Його стан характеризується рівнем вирішення «жіночого питання» в суспільстві на даному етапі розвитку.
Ґендерна соціологія є теоретичною основою вивчення соціального становища жінок і жіночих рухів на конкретному етапі розвитку суспільства, а також соціальних наслідків порушення ґендерного рівноправ'я. Перспективними напрямами досліджень в області ґендерної соціології є еволюція ґендерної структури суспільства, її соціальні наслідки і загрози безпеці особи, суспільства і держави; ґендерна асиметрія як соціальне явище і його наслідки; фемінізація бідності; ґендерні особливості політики і управління; духовні трансформації в ґендерному вимірі; демографічна криза і репродуктивна поведінка ґендерних груп; соціальна дискримінація як явище і його ґендерні прояви в ринковій економіці; сегрегація і ґендерна справедливість.
Говорячи про молоду ґендерну соціологію, варто зазначити і таку її особливість. Як показують соціологічні дослідження, у Великобританії, Франції і багатьох східноєвропейських країнах термін «ґендер», який з'явився з початком ринкових перетворень також і у вітчизняній соціології, поки що не замінив активного застосування традиційного поняття "Women's studies" («жіночі дослідження»). З цим погоджується і Г.Г. Сілласте, відомий фахівець в області ґендерної соціології в Росії, доктор філософських наук, автор ряду монографій. Вона вважає, що відмінність понять «стать» і «ґендер» у західній філософії, психології і соціології й досьогодні залишається предметом дискусій [Г.Г.Силласте. Ґендерная социология: состояние, противоречия, перспективы. Социологические исследования. 2004. № 9. С. 77-86]. Так, наприклад, західні соціопсихологи (Р. Унгер, Р. Рабін, А. Річ) як компоненти «ґендера» виділяють ґендерні стереотипи, ґендерні норми, ґендерні ролі і ґендерну ідентичність. При цьому акцент робиться на біологічних, психологічних, культурологічних відмінностях статі, тоді як вплив соціального чинника, прийнятого в ґендерній соціології детермінуючим, ними явно недооцінюється.
Як показують спостереження ґендерних соціологів, особливістю сучасного стану суспільства є те, що ознака статі в умовах переходу до ринкової економіки стала одним з вирішальних чинників соціальної дискримінації у сфері праці, особливо на підприємствах і фірмах з приватною формою власності. Процес фемінізації бідності – соціальна реальність українського і російського суспільства кінця XX – початку XXI ст. Запити ринку праці, зайнятості і професій все частіше приходять у протиріччя з реальною ґендерною структурою вищої освіти. Різко скоротилося представництво жінок у всіх владних інститутах і вищих органах управління.
Ринкова економіка привела до ряду деформацій в ґендерній і соціально-демократичній структурі також і українського населення. Як приклад такої деформації, що виникла в області культури, є реклама – один з найбільш яскравих проявів сучасного соціокультурного життя нашої країни. Ґендерним дослідженням ролі реклами в соціальному житті людей присвячено чимало робіт в наукових виданнях по соціологічних проблемах див., наприклад [И.В. Грошев. Ґендерная невербальная коммуникация в рекламе. Социологические исследования. 1999. № 4. С. 71-77; Оксана Кись. Осторожно: сексизм! Зеркало недели № 21 (700) 7 — 13 июня 2008]. Масмедіа — і реклама як невід’ємна їх складова — один з найдієвіших агентів соціалізації, що суттєво впливає на формування ґендерної ідентичності громадян. Маніпулюючи свідомістю і підсвідомістю споживачів, реклама буквально конструює з них якихось ідеальних, з точки зору культури масового споживання, чоловіків і жінок. Саме тому рекламні технології є водночас технологіями ґендера.
У рекламі можна виділити дві комунікативні складові: вербальну і невербальну. Встановлено, що в процесі взаємодії і комунікації людей до 80% спілкування здійснюється за рахунок невербальних засобів виразу, і лише 20% інформації передається за допомогою вербальних. Невербальні сигнали несуть у 5 разів більше інформації, ніж вербальні. Тому, якщо між вербальною і невербальною інформацією існує розбіжність, то люди віддають перевагу невербальній складовій [И.В. Грошев. Ґендерная невербальная коммуникация в рекламе. Социологические исследования. 1999. № 4. С. 71-77].
Феміністська критика реклами часто направлена проти телереклами і глянцевих журналів як наймасовіших її форм. Але в обох випадках реципієнт хоча б теоретично має вибір — дивитися або вимкнути, читати чи ні. Інша справа — зовнішня міська реклама (білборди, сітілайти, вітрини і т.п.), що атакує нас з усіх сторін, — її неможливо свідомо уникнути або проігнорувати, вона привертає увагу яскравими кольорами, парадоксальними написами, майстерно виконаними зображеннями. І саме це примушує серйозно задуматися про її зміст і про ті ґендерно насичені повідомлення, які вона посилає нашій підсвідомості, формуючи ґендерні ідентичності українських громадян і ґендерні відносини в нашому суспільстві.
Характерною особливістю візуальних і вербальних уявлень ґендера в українській рекламі є сексизм. Сексизм — це ідеологія і практика дискримінації людей за статевою ознакою. Під сексизмом розуміють обмеження прав і/або надання привілеїв особі або групі в будь-якій сфері на підставі їх статі, а не завдяки їх особистим якостям. У патріархальних суспільствах (і українське не виключення) сексизм направлений головним чином на жінок, яких вважають «другою статю» щодо чоловіків. В рамках патріархального суспільства чоловіче домінування представлене як природне, одвічне, а значить — справедливе. Таким чином, дискримінаційні практики щодо жінок перетворюються на норму, стають загальноприйнятими і непомітними. Не дивлячись на те, що найбільш явні і очевидні прояви сексизму в соціально-економічній і суспільно-політичній сферах (а саме: обмеження прав і можливостей громадян певної статі на освіту, працю, політичну активність і т.п.) в Україні заборонені законодавчо, ґендерна дискримінація продовжує існувати у сфері символічного виробництва, набуваючи нових прихованих форм. Сексизм репродукується і посилюється за допомогою сучасних масмедіа, які все глибше проникають у наш приватний світ, при цьому активно використовуючи патріархальні ґендерні стереотипи як дієві інструменти маніпулювання свідомістю.
Соціокультурологічний аналіз візуального представлення ґендера в рекламі за допомогою «мови тіла» (поз, міміки, жестів, контактів і просторового розташування жінок і чоловіків) свідчить, що цей механізм також використовується для відтворення патріархальних відносин між чоловіками і жінками у форматі домінування—підлеглості, лідерства—залежності, активності—пасивності, публічності—приватності, раціональності—емоційності, суб'єкта—об'єкта сексуального бажання і т.д. Жінка асоціюється з «сексуальним товаром, що продається». Сексуалізовані жіночі рекламні зображення вчать звичайну жінку дивитися на себе очима чоловіка, уявляючи себе об'єктом його бажання, а значить, відповідати критеріям патріархального ідеалу.
Жіночі бюсти, губи, сідниці, стегна, спини, пупки, коліна — все це виставлено на показ і продаж опотом і уроздріб, на будь-який чоловічий смак і гаманець. У будь-якому випадку, як пише російський дослідник Ігор Грошев, «для чоловіків жіноче тіло в рекламі є закликом до того, що саме потрібно зробити: купити і опанувати [И.В. Грошев. Ґендерная невербальная коммуникация в рекламе. Социологические исследования. 1999. № 4. С. 71-77]. А що при цьому думає або відчуває жінка, яка «впізнає» себе у цих зображеннях, – ніхто про це не питає. Адже річ повинна мовчки виконувати свої функції. Для цього вона сконструйована, для цього її тренували з малих років, і саме цього від неї чекають з часом, і це єдиний відомий їй спосіб буття.
У результаті постійну публічну демонстрацію жіночої оголеності і жінки, і чоловіки починають сприймати як нормативну, очікувану або навіть бажану жіночу поведінку, унаслідок чого розмиваються основи суспільної моралі.
Так виглядає один з численних характерних продуктів сучасних масмедіа – реклами – в дзеркалі російської і української ґендерної соціології.
Закінчуючи короткий розгляд ґендерної соціології і застосовуючи її підходи до явищ, що з'явилися в нашому житті з приходом ринкової економіки, можна зробити наступні висновки.
По-перше, будь-який сучасний візуально впливаючий мас-медійний продукт, чи то телереклама, чи реклама в пресі або розглянута вище вулична, має однакові характерні риси, описані вище. Друге, що звертає на себе увагу при вивченні історії цього мас-медійного продукту, – те, що форма представлення і зміст реклами має небажаний і чужий для нашого суспільства характер, що і викликає вогонь вітчизняної феміністської критики. І нарешті, третій висновок ґендерної соціології, який випливає з проведеного аналізу, – будь-яка соціально-активна продукція здатна маніпулювати свідомістю мас, упроваджуючи в ній чужі нам ідеї, поняття, уявлення, яка поступає до нас із-за кордону, повинна піддаватися ґендер-контролю.
Читати далі: Ґендер кріз призму соціології, частина 2
До попереднього розділу: Ґендерні дослідження у психології
Одна з важливих соціальних тенденцій розвитку українського суспільства – його неухильна фемінізація. Згідно з Всеукраїнським переписом населення 2001 року, чисельність чоловіків в Україні склала 22 млн. 441 тис., або 46,3%, жінок – 26 млн. 16 тис., або 53,7%. Фемінізація демографічної структури населення є не тільки національною, але і загальносвітовою тенденцією, розвиток якої вже сьогодні ставить перед соціологічною наукою складні завдання. Зрозуміло, що роль жінки у всіх сферах соціальної діяльності, у тому числі і в області культури, неухильно зростає. Оскільки предмет дисертації органічно пов'язаний з психо-соціальною сферою жінки, доцільно буде стисло розглянути основи ґендерної соціології, що формується в рамках традиційної соціології.
Ґендерна соціологія – соціологічна теорія, що вивчає закономірності розвитку і соціальної взаємодії ґендерних спільностей (чоловічої та жіночої) у всіх сферах суспільного життя, еволюцію їх соціальних статусів, свідомості і стосунків з урахуванням впливу конкретних історичних умов, культурних традицій, символів і стереотипів, а також біопсихологічних особливостей. Її предмет – соціальний статус чоловіків і жінок як ґендерних спільностей і його еволюція під впливом конкретних умов (історичних, політичних, економічних, духовних); об'єкт – чоловіки і жінки як крупні ґендерні спільності в соціальній структурі населення, такі, що розрізняються статусними характеристиками, ролевими функціями, особливостями психологічного складу, поведінки і свідомості. Переважаючим об'єктом ґендерної соціології в російській і українській соціології традиційно є жіночий соціум. Його стан характеризується рівнем вирішення «жіночого питання» в суспільстві на даному етапі розвитку.
Ґендерна соціологія є теоретичною основою вивчення соціального становища жінок і жіночих рухів на конкретному етапі розвитку суспільства, а також соціальних наслідків порушення ґендерного рівноправ'я. Перспективними напрямами досліджень в області ґендерної соціології є еволюція ґендерної структури суспільства, її соціальні наслідки і загрози безпеці особи, суспільства і держави; ґендерна асиметрія як соціальне явище і його наслідки; фемінізація бідності; ґендерні особливості політики і управління; духовні трансформації в ґендерному вимірі; демографічна криза і репродуктивна поведінка ґендерних груп; соціальна дискримінація як явище і його ґендерні прояви в ринковій економіці; сегрегація і ґендерна справедливість.
Говорячи про молоду ґендерну соціологію, варто зазначити і таку її особливість. Як показують соціологічні дослідження, у Великобританії, Франції і багатьох східноєвропейських країнах термін «ґендер», який з'явився з початком ринкових перетворень також і у вітчизняній соціології, поки що не замінив активного застосування традиційного поняття "Women's studies" («жіночі дослідження»). З цим погоджується і Г.Г. Сілласте, відомий фахівець в області ґендерної соціології в Росії, доктор філософських наук, автор ряду монографій. Вона вважає, що відмінність понять «стать» і «ґендер» у західній філософії, психології і соціології й досьогодні залишається предметом дискусій [Г.Г.Силласте. Ґендерная социология: состояние, противоречия, перспективы. Социологические исследования. 2004. № 9. С. 77-86]. Так, наприклад, західні соціопсихологи (Р. Унгер, Р. Рабін, А. Річ) як компоненти «ґендера» виділяють ґендерні стереотипи, ґендерні норми, ґендерні ролі і ґендерну ідентичність. При цьому акцент робиться на біологічних, психологічних, культурологічних відмінностях статі, тоді як вплив соціального чинника, прийнятого в ґендерній соціології детермінуючим, ними явно недооцінюється.
Як показують спостереження ґендерних соціологів, особливістю сучасного стану суспільства є те, що ознака статі в умовах переходу до ринкової економіки стала одним з вирішальних чинників соціальної дискримінації у сфері праці, особливо на підприємствах і фірмах з приватною формою власності. Процес фемінізації бідності – соціальна реальність українського і російського суспільства кінця XX – початку XXI ст. Запити ринку праці, зайнятості і професій все частіше приходять у протиріччя з реальною ґендерною структурою вищої освіти. Різко скоротилося представництво жінок у всіх владних інститутах і вищих органах управління.
Ринкова економіка привела до ряду деформацій в ґендерній і соціально-демократичній структурі також і українського населення. Як приклад такої деформації, що виникла в області культури, є реклама – один з найбільш яскравих проявів сучасного соціокультурного життя нашої країни. Ґендерним дослідженням ролі реклами в соціальному житті людей присвячено чимало робіт в наукових виданнях по соціологічних проблемах див., наприклад [И.В. Грошев. Ґендерная невербальная коммуникация в рекламе. Социологические исследования. 1999. № 4. С. 71-77; Оксана Кись. Осторожно: сексизм! Зеркало недели № 21 (700) 7 — 13 июня 2008]. Масмедіа — і реклама як невід’ємна їх складова — один з найдієвіших агентів соціалізації, що суттєво впливає на формування ґендерної ідентичності громадян. Маніпулюючи свідомістю і підсвідомістю споживачів, реклама буквально конструює з них якихось ідеальних, з точки зору культури масового споживання, чоловіків і жінок. Саме тому рекламні технології є водночас технологіями ґендера.
У рекламі можна виділити дві комунікативні складові: вербальну і невербальну. Встановлено, що в процесі взаємодії і комунікації людей до 80% спілкування здійснюється за рахунок невербальних засобів виразу, і лише 20% інформації передається за допомогою вербальних. Невербальні сигнали несуть у 5 разів більше інформації, ніж вербальні. Тому, якщо між вербальною і невербальною інформацією існує розбіжність, то люди віддають перевагу невербальній складовій [И.В. Грошев. Ґендерная невербальная коммуникация в рекламе. Социологические исследования. 1999. № 4. С. 71-77].
Феміністська критика реклами часто направлена проти телереклами і глянцевих журналів як наймасовіших її форм. Але в обох випадках реципієнт хоча б теоретично має вибір — дивитися або вимкнути, читати чи ні. Інша справа — зовнішня міська реклама (білборди, сітілайти, вітрини і т.п.), що атакує нас з усіх сторін, — її неможливо свідомо уникнути або проігнорувати, вона привертає увагу яскравими кольорами, парадоксальними написами, майстерно виконаними зображеннями. І саме це примушує серйозно задуматися про її зміст і про ті ґендерно насичені повідомлення, які вона посилає нашій підсвідомості, формуючи ґендерні ідентичності українських громадян і ґендерні відносини в нашому суспільстві.
Характерною особливістю візуальних і вербальних уявлень ґендера в українській рекламі є сексизм. Сексизм — це ідеологія і практика дискримінації людей за статевою ознакою. Під сексизмом розуміють обмеження прав і/або надання привілеїв особі або групі в будь-якій сфері на підставі їх статі, а не завдяки їх особистим якостям. У патріархальних суспільствах (і українське не виключення) сексизм направлений головним чином на жінок, яких вважають «другою статю» щодо чоловіків. В рамках патріархального суспільства чоловіче домінування представлене як природне, одвічне, а значить — справедливе. Таким чином, дискримінаційні практики щодо жінок перетворюються на норму, стають загальноприйнятими і непомітними. Не дивлячись на те, що найбільш явні і очевидні прояви сексизму в соціально-економічній і суспільно-політичній сферах (а саме: обмеження прав і можливостей громадян певної статі на освіту, працю, політичну активність і т.п.) в Україні заборонені законодавчо, ґендерна дискримінація продовжує існувати у сфері символічного виробництва, набуваючи нових прихованих форм. Сексизм репродукується і посилюється за допомогою сучасних масмедіа, які все глибше проникають у наш приватний світ, при цьому активно використовуючи патріархальні ґендерні стереотипи як дієві інструменти маніпулювання свідомістю.
Соціокультурологічний аналіз візуального представлення ґендера в рекламі за допомогою «мови тіла» (поз, міміки, жестів, контактів і просторового розташування жінок і чоловіків) свідчить, що цей механізм також використовується для відтворення патріархальних відносин між чоловіками і жінками у форматі домінування—підлеглості, лідерства—залежності, активності—пасивності, публічності—приватності, раціональності—емоційності, суб'єкта—об'єкта сексуального бажання і т.д. Жінка асоціюється з «сексуальним товаром, що продається». Сексуалізовані жіночі рекламні зображення вчать звичайну жінку дивитися на себе очима чоловіка, уявляючи себе об'єктом його бажання, а значить, відповідати критеріям патріархального ідеалу.
Жіночі бюсти, губи, сідниці, стегна, спини, пупки, коліна — все це виставлено на показ і продаж опотом і уроздріб, на будь-який чоловічий смак і гаманець. У будь-якому випадку, як пише російський дослідник Ігор Грошев, «для чоловіків жіноче тіло в рекламі є закликом до того, що саме потрібно зробити: купити і опанувати [И.В. Грошев. Ґендерная невербальная коммуникация в рекламе. Социологические исследования. 1999. № 4. С. 71-77]. А що при цьому думає або відчуває жінка, яка «впізнає» себе у цих зображеннях, – ніхто про це не питає. Адже річ повинна мовчки виконувати свої функції. Для цього вона сконструйована, для цього її тренували з малих років, і саме цього від неї чекають з часом, і це єдиний відомий їй спосіб буття.
У результаті постійну публічну демонстрацію жіночої оголеності і жінки, і чоловіки починають сприймати як нормативну, очікувану або навіть бажану жіночу поведінку, унаслідок чого розмиваються основи суспільної моралі.
Так виглядає один з численних характерних продуктів сучасних масмедіа – реклами – в дзеркалі російської і української ґендерної соціології.
Закінчуючи короткий розгляд ґендерної соціології і застосовуючи її підходи до явищ, що з'явилися в нашому житті з приходом ринкової економіки, можна зробити наступні висновки.
По-перше, будь-який сучасний візуально впливаючий мас-медійний продукт, чи то телереклама, чи реклама в пресі або розглянута вище вулична, має однакові характерні риси, описані вище. Друге, що звертає на себе увагу при вивченні історії цього мас-медійного продукту, – те, що форма представлення і зміст реклами має небажаний і чужий для нашого суспільства характер, що і викликає вогонь вітчизняної феміністської критики. І нарешті, третій висновок ґендерної соціології, який випливає з проведеного аналізу, – будь-яка соціально-активна продукція здатна маніпулювати свідомістю мас, упроваджуючи в ній чужі нам ідеї, поняття, уявлення, яка поступає до нас із-за кордону, повинна піддаватися ґендер-контролю.
Читати далі: Ґендер кріз призму соціології, частина 2
Вернуться назад