Ґендерний аспект в соціології (ч.5)
«Жіноча» кінорежисура в гендерному аспекті культуротворчості
До попереднього розділу: Ґендерний аспект в соціології (ч.4)
У роботі «Ґендерні аспекти культури» Чучіна-Русова, яка дещо перекликається з проблемою цього дослідження [Чучін-Русов], автор розглядає культуру як феномен, що має подвійну природу. Він підкреслює, що у будь-якому культурному феномені можна виділити фенотипічні чоловічі (М) і жіночі (W) ознаки. Вважаючи, що бінарно-генетичний характер культури відображає бінарно-генетичний характер живої природи, він умовно ділить усі культурні явища на два типи: W («жіночі») і М («чоловічі»). При цьому він вважає, що саме ґендерний підхід у системі W—М до різних явищ культури здатний стати надійним інструментом для достатньо об'єктивної експертної оцінки того чи іншого рукотворного або мислетворного об'єкта як культурного явища. У Таблиці 1 у скороченому вигляді приводяться особливості чоловічого і жіночого мислення.
Аналізуючи поезію Цвєтаєвої та Пушкіна на прикладі двох їх віршів, Чучін-Русов виявляє особливості форми цих культурних текстів, показані у Таблиці 2. Зіставляючи особливості поетичної форми з характеристиками право- і лівопівкульного мислення, легко помітити, що між ними спостерігається чітка кореляція – правопівкульний тип мислення більш характерний для жінки, і навпаки.
Цей висновок ми вважаємо вельми плідним, оскільки він дає підставу застосувати методологічний підхід – ґендерний аналіз – до оцінки будь-якого, у тому числі й кінотвору, створеного М або W. Тобто, виявлення у даному творі рис, властивих, наприклад, жіночому типу (W-типу) мислення, що стійко повторюються і виявляються в одній з форм, приведених в першому стовпчику Таблиці 2 і/або вгадуваних у сконструйованому нами узагальненому психо-соціальному образі W, дозволяє констатувати, що даний твір створений саме W. І навпаки, в будь-якому творі, створеному W, ми з великою долею ймовірності виявимо риси, наведені в першому стовпчику Таблиці 2 і/або властиві узагальненому психо-соціальному образу жінки.
Таблиця 1. Особливості жіночого і чоловічого мислення [Чучін-Русов]
Таблиця 2. Особливості форми у W і М поезії [Чучін-Русов]
Закон Вейнінгера-Розанова. Наведені узагальнені психо-соціальні образи чоловіка і жінки та їх взаємодія у реальному життєвому просторі в основному відповідають прийнятим сьогодні уявленням про них як на побутовому рівні, так і в художній і науковій літературі (див., наприклад, журнал «Жінка в російському суспільстві», видавництво Івановського держуніверситету).
Проте ні наведені стереотипи образів чоловіка і жінки, ні спостережені відносини між ними не можуть пояснити протистояння між статями, що існує з доісторичних часів. Досить образно відзначає один із проявів такого протистояння Л.Толстой: «Вразила мене думка про те, що одна із головних причин ворожих стосунків чоловіків і дружин – це суперництво їх у справі ведення сім'ї. Дружині потрібно не визнавати чоловіка розумним і практичним, тому що, якби вона визнавала його таким, то треба було б робити те, що він хоче, і навпаки» [27].
Насправді суперництво, яке виявив Толстой у справі ведення сім'ї, спостерігається в усіх сферах життєдіяльності чоловіка і жінки. Найбільш опукло воно виявляється у феміністичному русі, хвилі якого періодично накривають людство впродовж всієї його історії. Образи Богині-матері, представлені більшістю міфологій світу, міфологічні валькірії, амазонки наділяються у відповідних міфах чоловічими рисами – силою, хоробрістю і б'ються і нарівні з чоловіками (валькірії), і проти них (амазонки). І сьогодні, у XXI столітті, існують і навіть в котрий раз загострилися ті самі проблеми відносин між статями. Ось що пише автор одного з Інтернет-видань: «Сьогодні, в результаті того, що жінку з народження дітей перемкнули на народження грошей, вона бере участь у всіх сферах бізнесу, науки, політики і суспільної діяльності. Проте кількість не перейшла в якість. Якщо жінки беруть участь у цих сферах, і вже саму свою участь підносять як перемогу над чоловіками, то чоловіки, без зайвих слів, просто перемагають у цих сферах. Тобто, сьогодні як ніколи стало очевидним – така активна участь жінок в політиці, бізнесі тощо є безглуздою. Вона не приносить користі суспільству. Світ не стає жіночим. Світ вимирає і деградує. Більше того, соціологи відзначають й іншу небезпечну тенденцію. Жінок - нобелівських лауреатів так само небагато, тим часом зростає жіноча злочинність, алкоголізм, наркоманія. Особливо серед молодих дівчат. Щоб підняти народжуваність, слід всього лише повернути чоловікам і жінкам їх статеву сутність» [28], – робить висновок автор, і важко не погодитися з ним.
В унісон з ним звучать і міркування А.Никонова в книзі «Кінець фемінізму, або Чим жінка відрізняється від людини» [29]: «На різниці здібностей двох статей побудувалося наше суспільство. Впродовж всієї історії чоловік і жінка в суспільстві були необхідні один одному так само, як гайка болту, а болт гайці. У кожного – своє завдання, свої функції. Усе це було справедливим до тих пір, поки сім'я залишалася господарським осередком суспільства. Але парадокс новітнього часу полягає в тому, що останні два-три покоління землян живуть в умовах, що абсолютно відрізняються від тих, в яких жили сотні поколінь до них. Рівень розвитку технологій тепер такий, що сім'я перестала бути господарським осередком. Як тільки це відбулося, родина стала стрімко руйнуватися. Ми живемо в цікавий час, коли біологічно, для продовження роду, сім'я ще потрібна, а для підтримки технологічної структури суспільства – вже ні. Цей антагонізм повинен вирішитися за життя найближчих двох-трьох поколінь, включаючи наше».
Цікаво відзначити, що подібні тенденції в суспільстві спостерігалися вже в кінці XIX – на початку XX століть. Так, у сучасній йому культурі О.Вейнінгер із жахом відзначає тріумф жіночого начала і відмирання мужності і духовного життя. Симптомами цієї катастрофічної ситуації, на його думку, є еффемінізація чоловіка і прагнення жінок до суспільної ролі, а також жахливе збільшення проміжних статевих форм.
Читати далі: Ґендерний аспект в соціології (частина 6)
До попереднього розділу: Ґендерний аспект в соціології (ч.4)
У роботі «Ґендерні аспекти культури» Чучіна-Русова, яка дещо перекликається з проблемою цього дослідження [Чучін-Русов], автор розглядає культуру як феномен, що має подвійну природу. Він підкреслює, що у будь-якому культурному феномені можна виділити фенотипічні чоловічі (М) і жіночі (W) ознаки. Вважаючи, що бінарно-генетичний характер культури відображає бінарно-генетичний характер живої природи, він умовно ділить усі культурні явища на два типи: W («жіночі») і М («чоловічі»). При цьому він вважає, що саме ґендерний підхід у системі W—М до різних явищ культури здатний стати надійним інструментом для достатньо об'єктивної експертної оцінки того чи іншого рукотворного або мислетворного об'єкта як культурного явища. У Таблиці 1 у скороченому вигляді приводяться особливості чоловічого і жіночого мислення.
Аналізуючи поезію Цвєтаєвої та Пушкіна на прикладі двох їх віршів, Чучін-Русов виявляє особливості форми цих культурних текстів, показані у Таблиці 2. Зіставляючи особливості поетичної форми з характеристиками право- і лівопівкульного мислення, легко помітити, що між ними спостерігається чітка кореляція – правопівкульний тип мислення більш характерний для жінки, і навпаки.
Цей висновок ми вважаємо вельми плідним, оскільки він дає підставу застосувати методологічний підхід – ґендерний аналіз – до оцінки будь-якого, у тому числі й кінотвору, створеного М або W. Тобто, виявлення у даному творі рис, властивих, наприклад, жіночому типу (W-типу) мислення, що стійко повторюються і виявляються в одній з форм, приведених в першому стовпчику Таблиці 2 і/або вгадуваних у сконструйованому нами узагальненому психо-соціальному образі W, дозволяє констатувати, що даний твір створений саме W. І навпаки, в будь-якому творі, створеному W, ми з великою долею ймовірності виявимо риси, наведені в першому стовпчику Таблиці 2 і/або властиві узагальненому психо-соціальному образу жінки.
Таблиця 1. Особливості жіночого і чоловічого мислення [Чучін-Русов]
Таблиця 2. Особливості форми у W і М поезії [Чучін-Русов]
Закон Вейнінгера-Розанова. Наведені узагальнені психо-соціальні образи чоловіка і жінки та їх взаємодія у реальному життєвому просторі в основному відповідають прийнятим сьогодні уявленням про них як на побутовому рівні, так і в художній і науковій літературі (див., наприклад, журнал «Жінка в російському суспільстві», видавництво Івановського держуніверситету).
Проте ні наведені стереотипи образів чоловіка і жінки, ні спостережені відносини між ними не можуть пояснити протистояння між статями, що існує з доісторичних часів. Досить образно відзначає один із проявів такого протистояння Л.Толстой: «Вразила мене думка про те, що одна із головних причин ворожих стосунків чоловіків і дружин – це суперництво їх у справі ведення сім'ї. Дружині потрібно не визнавати чоловіка розумним і практичним, тому що, якби вона визнавала його таким, то треба було б робити те, що він хоче, і навпаки» [27].
Насправді суперництво, яке виявив Толстой у справі ведення сім'ї, спостерігається в усіх сферах життєдіяльності чоловіка і жінки. Найбільш опукло воно виявляється у феміністичному русі, хвилі якого періодично накривають людство впродовж всієї його історії. Образи Богині-матері, представлені більшістю міфологій світу, міфологічні валькірії, амазонки наділяються у відповідних міфах чоловічими рисами – силою, хоробрістю і б'ються і нарівні з чоловіками (валькірії), і проти них (амазонки). І сьогодні, у XXI столітті, існують і навіть в котрий раз загострилися ті самі проблеми відносин між статями. Ось що пише автор одного з Інтернет-видань: «Сьогодні, в результаті того, що жінку з народження дітей перемкнули на народження грошей, вона бере участь у всіх сферах бізнесу, науки, політики і суспільної діяльності. Проте кількість не перейшла в якість. Якщо жінки беруть участь у цих сферах, і вже саму свою участь підносять як перемогу над чоловіками, то чоловіки, без зайвих слів, просто перемагають у цих сферах. Тобто, сьогодні як ніколи стало очевидним – така активна участь жінок в політиці, бізнесі тощо є безглуздою. Вона не приносить користі суспільству. Світ не стає жіночим. Світ вимирає і деградує. Більше того, соціологи відзначають й іншу небезпечну тенденцію. Жінок - нобелівських лауреатів так само небагато, тим часом зростає жіноча злочинність, алкоголізм, наркоманія. Особливо серед молодих дівчат. Щоб підняти народжуваність, слід всього лише повернути чоловікам і жінкам їх статеву сутність» [28], – робить висновок автор, і важко не погодитися з ним.
В унісон з ним звучать і міркування А.Никонова в книзі «Кінець фемінізму, або Чим жінка відрізняється від людини» [29]: «На різниці здібностей двох статей побудувалося наше суспільство. Впродовж всієї історії чоловік і жінка в суспільстві були необхідні один одному так само, як гайка болту, а болт гайці. У кожного – своє завдання, свої функції. Усе це було справедливим до тих пір, поки сім'я залишалася господарським осередком суспільства. Але парадокс новітнього часу полягає в тому, що останні два-три покоління землян живуть в умовах, що абсолютно відрізняються від тих, в яких жили сотні поколінь до них. Рівень розвитку технологій тепер такий, що сім'я перестала бути господарським осередком. Як тільки це відбулося, родина стала стрімко руйнуватися. Ми живемо в цікавий час, коли біологічно, для продовження роду, сім'я ще потрібна, а для підтримки технологічної структури суспільства – вже ні. Цей антагонізм повинен вирішитися за життя найближчих двох-трьох поколінь, включаючи наше».
Цікаво відзначити, що подібні тенденції в суспільстві спостерігалися вже в кінці XIX – на початку XX століть. Так, у сучасній йому культурі О.Вейнінгер із жахом відзначає тріумф жіночого начала і відмирання мужності і духовного життя. Симптомами цієї катастрофічної ситуації, на його думку, є еффемінізація чоловіка і прагнення жінок до суспільної ролі, а також жахливе збільшення проміжних статевих форм.
Читати далі: Ґендерний аспект в соціології (частина 6)
Вернуться назад