Володимир Стретович: «В 2006 році вже намагалися вибудувати центристську коаліцію з розсудливими регіоналами»
Народний депутат України (фракція НУ-НС), голова партії Християнсько-Демократичний Союз Володимир Стретович прокоментував АСД перспективи та наслідки підвищення прохідного бар'єру до Верховної Ради та перспектив збереження «помаранчевої коаліції»
– ЗМІ звучать пропозиції збільшити прохідний бар'єр до Верховної Ради. Називаються цифри в 7 і навіть 11%... Які плюси і недоліки такого розміру бар'єра?
– За великим рахунком, жодних плюсів від такого високого прохідного бар'єра немає. Нам кажуть: це підсилить структурування парламенту і політичної арени держави в цілому. Одначе сьогодні в Раді і так лише п'ять фракцій – БЮТ, ПР, НУ-НС, КПУ і Блок Литвина. Хіба це багато? Річ не в кількості партій, а в їхній якості як політичної еліти. Навіть якщо сьогодні залишиться всього дві партії, то й вони без проблем зуміють паралізувати Верховну Раду і зробити її нежиттєздатною.
Зате мінуси можуть мати катастрофічні наслідки для України. По-перше, що більший прохідний бар'єр, то вища загроза створення двопартійної системи. А така система – це справді загроза, якщо врахувати, як голосують сьогодні українські регіони. Фактично Україну буде розділено на дві частини, і цей розділ буде закріплено у Верховній Раді. Східну частину країни повністю візьме під контроль одна політична сила, а західну частину – друга партія.
Крім того, цей бар'єр стане не бар'єром, а справжньою стіною для нової української еліти. Саме сьогодні починається процес заміни старої збанкрутілої еліти (незалежно від кольору – хоч помаранчевої, хоч червоної або біло-блакитної) новим поколінням політиків, за спиною в якої немає вантажу тоталітарного радянського минулого. І тепер перед ними хочуть поставити шлагбаум. Аби домогтися успіху, молодим політикам доведеться приймати правила гри, які панують в українській політиці сьогодні. Їм доведеться зробити нормою життя для себе зрадництво і продажність.
І думати сьогодні треба не про бар'єрний відсоток, а про те, щоб виборча система була більш адекватною до нашої реальності. Тому ХДС наполягає на мажоритарній системі виборів до місцевих рад і за відкриті партійні списки до Верховної Ради.
– Чи варто за будь-яку ціну зберігати «помаранчеву коаліцію», коли демократів постійно лихоманить через чиїсь амбіції? Може, настав час подумати про нові конфігурації української політики?
– Єдність "помаранчевих" – це не просто ностальгія за Майданом. Це умова виживання і збереження курсу демократичних реформ. У ЗМІ багато говориться про те, що частина демократів готова об'єднатися навколо зміни Конституції з Партією Регіонів, щоб "насолити" Президентові. З іншого боку, частину демократів намагаються перетягти в проекти, які нібито мають створити новий центр, де помірні сили "помаранчевих" співпрацюватимуть із розсудливою частиною Партії Регіонів.
Я чудово знаю, що в ПР є чимало тверезих і розумних політиків. Але хочу нагадати, що спроби загравати з регіоналами були і після виборів 2006 року. І тоді намагалися вибудувати помірний центристський блок з цією партією. Однак щойно в регіоналів з'явилася можливість, завдяки зрадництву СПУ, обійтися без "помаранчевих", вони одразу ж зробили спробу реваншу, збираючись зробити Президента декоративною фігурою, нахабним чином обмежуючи його повноваження. І чомусь усі ці дії підтримувалися регіоналами одностайно. Де ж тоді було це "розсудливе крило ПР"?
Усе це врешті-решт закінчилося штурмом Генпрокуратури і достроковими виборами. Тому спочатку ми мусимо зробити демократичні реформи незворотними і вже після цього вибудовувати якісь нові конфігурації, котрі включатимуть усі здорові сили української політики.
– ЗМІ звучать пропозиції збільшити прохідний бар'єр до Верховної Ради. Називаються цифри в 7 і навіть 11%... Які плюси і недоліки такого розміру бар'єра?
– За великим рахунком, жодних плюсів від такого високого прохідного бар'єра немає. Нам кажуть: це підсилить структурування парламенту і політичної арени держави в цілому. Одначе сьогодні в Раді і так лише п'ять фракцій – БЮТ, ПР, НУ-НС, КПУ і Блок Литвина. Хіба це багато? Річ не в кількості партій, а в їхній якості як політичної еліти. Навіть якщо сьогодні залишиться всього дві партії, то й вони без проблем зуміють паралізувати Верховну Раду і зробити її нежиттєздатною.
Зате мінуси можуть мати катастрофічні наслідки для України. По-перше, що більший прохідний бар'єр, то вища загроза створення двопартійної системи. А така система – це справді загроза, якщо врахувати, як голосують сьогодні українські регіони. Фактично Україну буде розділено на дві частини, і цей розділ буде закріплено у Верховній Раді. Східну частину країни повністю візьме під контроль одна політична сила, а західну частину – друга партія.
Крім того, цей бар'єр стане не бар'єром, а справжньою стіною для нової української еліти. Саме сьогодні починається процес заміни старої збанкрутілої еліти (незалежно від кольору – хоч помаранчевої, хоч червоної або біло-блакитної) новим поколінням політиків, за спиною в якої немає вантажу тоталітарного радянського минулого. І тепер перед ними хочуть поставити шлагбаум. Аби домогтися успіху, молодим політикам доведеться приймати правила гри, які панують в українській політиці сьогодні. Їм доведеться зробити нормою життя для себе зрадництво і продажність.
І думати сьогодні треба не про бар'єрний відсоток, а про те, щоб виборча система була більш адекватною до нашої реальності. Тому ХДС наполягає на мажоритарній системі виборів до місцевих рад і за відкриті партійні списки до Верховної Ради.
– Чи варто за будь-яку ціну зберігати «помаранчеву коаліцію», коли демократів постійно лихоманить через чиїсь амбіції? Може, настав час подумати про нові конфігурації української політики?– Єдність "помаранчевих" – це не просто ностальгія за Майданом. Це умова виживання і збереження курсу демократичних реформ. У ЗМІ багато говориться про те, що частина демократів готова об'єднатися навколо зміни Конституції з Партією Регіонів, щоб "насолити" Президентові. З іншого боку, частину демократів намагаються перетягти в проекти, які нібито мають створити новий центр, де помірні сили "помаранчевих" співпрацюватимуть із розсудливою частиною Партії Регіонів.
Я чудово знаю, що в ПР є чимало тверезих і розумних політиків. Але хочу нагадати, що спроби загравати з регіоналами були і після виборів 2006 року. І тоді намагалися вибудувати помірний центристський блок з цією партією. Однак щойно в регіоналів з'явилася можливість, завдяки зрадництву СПУ, обійтися без "помаранчевих", вони одразу ж зробили спробу реваншу, збираючись зробити Президента декоративною фігурою, нахабним чином обмежуючи його повноваження. І чомусь усі ці дії підтримувалися регіоналами одностайно. Де ж тоді було це "розсудливе крило ПР"?
Усе це врешті-решт закінчилося штурмом Генпрокуратури і достроковими виборами. Тому спочатку ми мусимо зробити демократичні реформи незворотними і вже після цього вибудовувати якісь нові конфігурації, котрі включатимуть усі здорові сили української політики.
Вернуться назад