Експерти Агентства Стратегічних Досліджень провели аналіз промов та заяв, які робили провідні кандидати на посаду президента України в 2010 році щодо проблеми базування Чорноморського флоту Росії на території нашої держави. Це, зрозуміло, такі кандидати як: Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк. Але термін «провідний кандидат» - це не тільки той кандидат який безпосередньо претендує на перемогу на виборах (як названі 4 кандидати), але й ті кандидати, які вибори точно не виграють, але які мають потенціал впливати на політичні процеси як парламентська сила – як сьогодні, так і в найближчому майбутньому (мова йде про найближчі 2-3 роки).

Звіт щодо результатів аналізу заяв кандидатів на посаду президента складається власно з прямої мови кандидатів, аналізу мотивації яку кандидати використовують щоб обґрунтувати свої тези і власно висновки наших експертів з задекларованої ними інформації.


Почнемо з кандидата, де власно і не може бути ніяких сюрпризів – лідера Компартії України Петра Симоненка. В принципі, вся його позиція зводиться до тези, яку він оприлюднив ще два роки тому в червні 2007 р.:

«Я лично буду делать все, чтобы флот оставался на Украине. Ибо наличие флота в Крыму будет тем мостиком, который снимет проблемы, которые сегодня преднамеренно навязываются политиками извне. Это будет нашим общим мостом, который укрепит отношения Украины и России».

Вирішення проблеми Чорноморського флоту він бачить в тому що до 2017 року має відбутися об’єднання ЧФ та ВМСУ в єдиний військовий флот, який стане основою «вненатовской» системы европейской безопасности».

Мотивація цього кандидата носить «геополітичний» характер - необхідність безстрокового знаходження ЧФ в Україні він обґрунтовує саме необхідністю захисту морських кордонів України, наголошуючи на тому що: «Есть ли у Украины возможности, как экономические, так и морские, защищать свои рубежи? Нет. Украина не имеет военно-морского флота, кроме казацких лодок и маленьких суденышек. Поэтому мы должны очень внимательно относиться к согласованной позиции с Россией по защите наших общих возможностей».

Висновок: Петро Симоненко виступає за продовження базування Чорноморського флоту в Криму і навіть створення єдиного флоту РФ та України. Хоча коли заходить мова про конкретну дату 2017 року він стверджує, що: «Украина должна выполнять все условия, прописанные в соответствующем договоре с Россией. А сегодня нет никаких причин пересматривать условия этого договора. Вот когда наступит 2017 год, тогда и будем ставить этот вопрос».


Аналіз промов лідера Партії Регіонів виявився досить цікавим. З одного боку, позиція Віктора Януковича, характеризується його висловами періоду російсько-грузинської війни 2008 року, коли він висловився за визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії. А в конфліктних ситуаціях навколо ЧФ головний регіонал завжди опинявся на боці росіян, називаючи дії української сторони «елементом шантажу в відносинах з Росією».

З іншого боку, досить цікаво те, що Віктор Янукович останнім часом майже не використовує термінів «дружби з Росією» або якусь «геополітичну» термінологію щодо Чорноморського флоту. По меншій мірі, це не оприлюднювалось через загальнонаціональні інформаційні канали.

Мотивація кандидата базується на економічних факторах: «Ми впевнені у тому, що Україні це (базування російського флоту - авт.) вигідно і з практичної, економічної точки зору, і з політичної».

При цьому, в жовтні 2008 року він підняв питання про необхідність підвищення орендної плати з боку Росії за використання кримської території: «Я могу сказать одно: что, конечно, условия аренды Черноморского флота, которые сейчас есть, нужно значительно менять в сторону увеличения». Саме в залежність від цього він ставить майбутнє Чорноморського флоту в Україні.

Висновок: Віктор Янукович вважає можливим знаходження іноземного військового контингенту в Україні навіть після 2017 року (року зафіксованому в Конституції нашої держави).

Що стосується державницького (або геополітичного аспекту) кандидат ретельно оминає його. Характерним можна вважати його аргумент відносно того що Україна навряд чи пустить в Крим інші військові бази, а кошти отримані від оренди будуть «не зайвими» та висловлювання: «Давайте доживем до хороших времен. Мы подойдем к этому вопросу творчески и защитим национальные интересы Украины».


Діючий спікер Верховної Ради в своїх заявах щодо Чорноморського флоту використовував як юридичний, так і економічний и геополітичний аспекти. Найбільш «дипломатичні» формулювання він застосовує в юридичному аспекті: «надо завершить все процедуры, предусмотренные соглашениями о разделе Черноморского флота, в том числе инвентаризацию» та визначитись: «что же кому принадлежит…» і вже після цього визначатись щодо долі російського флоту. Щоправда залишилось незрозумілим – а що робити, якщо до 2017 року інвентаризацію так і не буде завершено?

Економічний аспект використовується кандидатом як аргумент проти прийняття сьогодні рішення щодо виведення флоту в 2017 році. За його твердженням: якщо Росії вигідно щоб флот залишався, то «…давайте говорить, а что это даст Украине: даст ли рабочие места, сколько будет стоить аренда». «А говорить «уйдет, не уйдет» — эта постановка очень упрощенная, до какой-то, я бы сказал, банальности».

Але 5-го квітня 2009 року в інтерв’ю російському радіо «Ехо Москви» Володимир Литвин нарешті зачепив геополітичний аспект проблеми. На його думку: «пребывание Черноморского флота России в Украине способствует безопасности ее водных территорий».
Спікер відзначив, що військово-морські сили Україны не здатні забеспечити ефективний захист водних територій через знос технічної бази.

Литвин вважає «целесообразным» підписання угоди щодо гарантій захисту Черноморським флотом Россії морських кордонів України. При цьому він наполягає на тому що згідно з Будапештським меморандумом 1994 року Росія (як ядерна держава) гарантує безпеку України.

Висновок: позиція спікера орієнтована на те щоб залишити базу ЧФ в Криму. Для обґрунтування цього використовуються як юридичні та економічні мотиви, так й відверті заяви що саме Чорноморський флот має бути гарантом безпеки морських кордонів України.


Позиція Юлії Тимошенко щодо Чорноморського флоту, майже завжди висловлювалась в контексті протистояння з президентом України Віктором Ющенком. Особливо це проявилось під час військового конфлікту між Росією та Грузією в 2008 році. В момент, коли з території України фактично було розпочато бойові дії проти суверенної держави Грузії (на території Грузії та в ії територіальних водах, які є визнаними світовою спільнотою), прем’єр-міністр звела цю проблему до протистояння з Президентом: ««При будь-якому тиску з боку президента я не дам створити конфлікт навколо Чорноморського флоту». А також до «забезпечення виконання діючих домовленостей» з боку України.

Під час збройного конфлікту на Кавказі, прем’єр-міністр уникала коментарів з цього приводу.

Коли 13 серпня 2008 р. Президент Віктор Ющенко підписав указ про обмеження пересування Чорноморського флоту РФ у Криму Юлія Тимошенко заявила, що вона категорично проти указів Президента Віктора Ющенка про порядок перетину кордону України кораблями російського Чорноморського флоту і пересування частин флоту територією України.

Економічний аспект майже не використовується Ю. Тимошенко як аргументація. Хоча можна відзначити що саме з Блоку Юлії Тимошенко надійшла пропозиція зробити базування Чорноморського флоту взагалі безкоштовним для Росії. Про це наголосив 27 жовтня 2008 року під час телемосту Київ-Москва народний депутат з фракції БЮТ Святослав Олійник.

Щодо майбутнього ЧФ після 2017 року, перша за останній час заява Ю. Тимошенко була оприлюднена 24 вересня 2008 р. після того, коли гострота війни на Кавказі та участі в ній російських кораблів розташованих в Україні вже минула, а критика в українських ЗМІ та суспільстві щодо небажання прем’єр-міністра публічно висловити своє ставлення до цього факту, навпаки стала дуже гострою: «Уряд виконуватиме угоду до 2017 року, а далі треба робити Україну зоною, вільною від будь-яких військових баз, ця позиція наша — абсолютно чітка, і ми її будемо дотримуватися».

25 червня 2009 року Юлія Тимошенко наголосила що угода з Росією закінчується в 2017 році, і «наша країна буде вільна від будь-яких баз». Але важлива деталь: цю заяву було зроблено у Львові перед студентами Львівського політехнічного інституту.

Висновок: позиція Юлії Тимошенко та ії політичної сили, майже завжди залежить від часу та обставин, в яких вона висловлюється. Саме тому позиція Прем’єр-міністра та ії політичної сили до питань національної безпеки це майже завжди інтрига. Якщо в 2006 році, Блок Юлії Тимошенко агітував в Криму за допомогою біг-бордів, які стверджували: „Флотам быть, флотам дружить!”, то виступаючи перед виборцями Львівського регіону прем’єр-міністр висловлює позицію що на території України не може бути іноземних військових баз.

Як приклад послідовності БЮТ можна згадати інший приклад пов’язаний одночасно з ідеологією та міжнародним питанням. В 2006 р. БЮТ наголосив, що його ідеологією є «Солідарізм» (що вже однією тільки назвою викликало в експертів асоціації з доктринами Беніто Муссоліні). Потім було наголошено що Блок Тимошенко рухається в напрямку вступу до лівого Соцінтерну. В решті решт, БЮТ опинився в таборі Європейської Народної партії – право-консервативного руху, конкурента Соцінтерну. Тому як насправді буде вирішено проблему ЧФ в разу перемоги Юлії Тимошенко можна тільки здогадуватись.

Головна аргументація Ю. Тимошенко щодо майбутнього Чорноморського флоту – це необхідність виконання домовленостей. Хоча, необхідно відзначити, що спроби Президента України привести діяльність ЧФ в відповідність до умов договору та українського законодавства, викликали в неї жорстку негативну реакцію.


З точки зору юридичних аспектів, головна специфіка позиції Віктора Ющенка, яка власне й відрізняє його від інших кандидатів – це акцент на необхідності дотримання норм діючої угоди щодо базування Чорноморського флоту не тільки з боку України, але й з боку Російської Федерації. В своєї аргументації президент неодноразово звертав увагу на регулярні конфлікти та непорозуміння між представниками російського флоту та українськими правоохоронцями. «Безлад і беззаконня», що панують на російському Чорноморському флоті, призвели до конфліктів з українськими правоохоронними органами - наголошує Ющенко.
Аргументи Віктора Ющенка був вимушений визнати 26 липня 2009 р. головнокомандуючий Військово-морськими силами Росії Володимир Висоцький: «Мы признаем, что со стороны Российской Федерации были нарушения в реализации базовых соглашений по базированию Черноморского флота в Севастополе…Есть соответствующее соглашение, которое обе стороны должны скрупулезно выполнять».

Цитатою, яка найбільш точно характеризує позицію Віктора Ющенка як з юридичної, так і політичної точки зору щодо базування Чорноморського флоту можна визнати його слова від 15-го квітня 2009 року: ««У нас є угода до 2017 року, духу і букви якої ми зобов’язані дотримуватися. Проте наша Конституція не допускає розміщення в Україні чиїхось військових баз. Єдиним винятком до 2017 року є Чорноморський флот Росії. Але вивести флот за рік, два або п’ять неможливо. Так що ми не ставимо за мету торпедувати чинні угоди, ми лише хочемо попередити російських партнерів».

Висновок: Позиція Віктора Ющенка залишилась незмінною від самого початку його президентського терміну і тих принципів які було закладено під час вибрів 2004 року та подій на Майдані.

Кандидат повністю виключає можливість перебування ЧФ в Криму після 2017 року та можливість внесення змін до Конституції в цієї частині. Це знаходило відображення в неодноразових закликах до російських партнерів не наполягати на продовженні базування ЧФ в Криму після 2017 року.

Жорстка позиція В. Ющенка щодо необхідності ретельного дотримання договору збоку російських моряків неодноразово викликала нервову реакцію з боку представників Росії і його політичних опонентів в Україні, які звинувачували його в «тиску на Чорноморський флот» (наприклад – Ю. Тимошенко).


До останнього часу Арсеній Яценюк ретельно оминав тему Чорноморського флоту. На запитання щодо його долі кандидат завжди робив акцент на тому, що досягнути раніше міждержавні домовленості необхідно виконувати.

Саме на цьому й будувалась мотивація Яценюка: «…моя позиция в том, что никто не имеет права нарушать действующее соглашение. И те разговоры, которые были о том, что давайте флот досрочно выводить… Никто не будет выводить российский флот досрочно с территории Украины. Точно так же, как никто в одностороннем порядке не имеет права пересматривать ставки аренды и уплаты за пребывание Черноморского флота на территории Украины».

Але в вересні 2009 року кандидат почав висловлюватись більш конкретно: «Черноморский флот России не должен оставаться на территории Украины после 2017 года, когда истекает срок соглашения о базировании ЧФ».

Висновок: Чорноморський флот відноситься до тем, якими Арсеній Яценюк або просто не цікавиться, або навмисно ігнорував, обмежуючись загальними фразами з цього приводу наполягаючи що: «…Проблемы необходимо решать по мере их поступлення» (інтерв’ю радіо «Эхо Москвы» в квітні 2009 р.). Але початок виборчої кампанії примусив його висловитись більш конкретно з цього приводу, заперечивши можливість базування флоту в Криму після 2017 року.