DataLife Engine > Христианская демократия > Християнська демократія в Донбасі: на порозі нового часу

Християнська демократія в Донбасі: на порозі нового часу

Архів 2005 р.

Християнська демократія в Донбасі: на порозі нового часуПісля другого туру виборів у Донецьку за участі обласної організації Християнсько-Демократичного Союзу відбувалася безпрецедентна акція. Християни різних церков об'єдналися для спільної молитви за мир і стабільність в Україні. Щоденно, протягом 22 днів, з 6-ої до 7-ої години вечора вони збиралися на площі біля пам'ятника Т.Шевченкові, що біля облдержадміністрації, і молилися. На цих зборах, які проходили урочисто, з використанням звукопосилюючої апаратури, з державними прапорами та зі свічками в руках віруючих, християни молилися за єдність України та проти сепаратизму. У цей тривожний час, коли на Майдані вирішувалася доля нашої країни, а в Донецьку розпалювалася справжня істерія з цього приводу, акція християн була єдиною резонансною подією, котра відбувалася на противагу всьому, що відбувалося тоді в Донбасі. І коли підходили люди, часто агресивно налаштовані, й дізнавалися про мету цих зібрань, то також брали свічки до рук і приєднувалися до молитов. У ці дні християни продемонстрували всій Україні, що в них є потужна зброя, здатна не тільки йти проти, але й примиряти та об’єднувати.

В ідеологічному вакуумі

Коли відбувається катастрофа старої політичної системи, у суспільстві виникає ідеологічний вакуум. Така ситуація сьогодні в Донбасі. Це регіон, дуже привабливий для багатьох партій, які раніше не мали сюди доступу. Різні політичні сили прагнутимуть закріпитися на Донеччині, пропагуючи різні ідеології і збираючи під партійні знамена нових прихильників.

Хто ж має шанс поборотися за симпатії донеччан? Розглянемо насамперед лівий спектр цього списку. Цілком очевидно, що і комуністи, й соціалісти, та інші представники "лівих" розраховуватимуть на широку підтримку саме в Донбасі. Однак перспективи в них досить сумні й туманні. Донбас, який завжди вважався основою так званого "червоного поясу", рік за роком рятується від цього ярлика. Так на виборах 1999 і 2002 р. П.Симоненко і КПУ набирали 39,4% і 29,8% відповідно. Однак до 2004 року ситуація змінилася кардинально. У першому турі президентських виборів П. Симоненко взяв тут всього 3,3% голосів виборців, і це справді несподіваний і рекордно низький показник. Схожа ситуація й у всіх партій лівого спрямування. Причини різноманітні. Це як тотальне блокування Партією Регіонів будь-якого прояву соціального плюралізму, так і той факт, що марксистсько-ленінські теорії давно перестали задовольняти потреби сучасних робітників і селян.

До речі, про саму Партію Регіонів. Будучи партією без ідеології, по суті, клубом чиновників і функціонерів, що спирається на адмінресурс, позбавившись даного ресурсу, вона втрачає будь-які політичні перспективи. Будуть, імовірно, спроби розіграти карту автономії, рухатися якийсь час на авторитеті свого "опозиційного" лідера, але, швидше за все, вже незабаром на політичній карті України ми не побачимо суб'єкта з назвою Партія Регіонів. І процес її зникнення буде цілком природним і визначеним.

Що стосується націоналістичних ідеологій, то найближчим часом говорити про якийсь вплив їх у Донбасі не доводиться, причому мова йде і про російський націоналізм. Незважаючи на те, що й населення російськомовне, й Донбас має тісні культурні й економічні зв'язки з Росією, націоналісти тут надзвичайно слабкі. Тому націоналісти, чи то російські, а чи українські, шансів тут не мають.

Із соціал-демократією питання трохи цікавіше. Як відомо, партія, котра представляє в Україні бренд однієї із найпопулярніших у світі ідеологій, своїй назві повністю не відповідає. Тому представляти соціал-демократію в Донбасі буде, ймовірно, не СДПУ(о), а хтось інший. Однак потужних носіїв цієї ідеології, здатних завоювати Донбас, в Україні поки немає. Про це свідчать і постійні провали під час виборів Соціалістичної партії України, яка набирає в регіоні 2-2,5 %.

А от різні політичні сили ліберального спрямування будуть представлені в асортименті. Можна припустити, що сили, які направляються новою владою, намагатимуться змінити ситуацію й орієнтири населення в Донбасі, спираючись на принципи соціальних свобод, філософію середнього класу, матеріальних статків та індивідуалізму. Можливо, це буде невідома поки політична партія чи коаліція, котра збере під свої знамена демократичні сили (партії) помірно-центристських напрямків. Однак так вийшло, що саме Донбас став свого часу батьківщиною Ліберальної партії України на чолі зі В. Щербанем, і завдяки йому для багатьох донеччан, які побачили цих "лібералів" на ділі, слово "ліберальний" є чимось на кшталт лайки.

ХДС: партія для Донбасу

Ну а що ж ми, християнські демократи? Які перспективи?

Перш ніж відповісти на це питання, дозвольте навести деякі статистичні дані. Річ у тім, що Донецька область має унікальну для України релігійну карту. За даними Держкомрелігії за 2003 рік, понад 50% усіх зареєстрованих у Донецькій області організацій є протестантськими, тобто це баптисти, п'ятидесятники, адвентисти, євангельські християни, харизмати і деякі інші. Громади цих церков існують практично у всіх населених пунктах області, а в деяких (Донецьк, Макіївка, Харцизьк, Маріуполь, Слов'янськ та ін.) мають певний вплив через велику чисельність та успішне, резонансне проведення релігійно-культурних заходів.

Крім того, важливо відзначити високу соціальну активність парафіян більшості цих церков. При правильній, коректній організації роботи з представниками релігійних організацій можна досягти великих результатів, з огляду на те, що християнська демократія як ідеологія більше за інші відповідає соціально-політичним очікуванням практично всіх православних (немосковського патріархату) протестантських, католицьких церков у Донецькій області. Особливо з огляду на прогрес, який намітився, у взаєморозумінні між представниками різних церков. Звідси висновок другий: на Донбасі існує потужна потенційна база для побудови ефективної агітаційної мережі, котра складається з прихильників християнської демократії з числа парафіян християнських церков різних конфесій, причому мотивованих не матеріально, а ідеологічно.

Висновок з вищесказаного такий: сьогодні є колосальна потреба в політичній силі, здатній не тільки консолідувати й відновити суспільство в масштабах регіону, яке зазнало напередодні й після виборів безпрецедентного психологічного насильства. Ми, християнські демократи Донбасу, заявляємо, що немає сьогодні більш придатної сили для виконання цієї найважливішої для нашого регіону задачі, ніж партія, котра сповідує християнсько-демократичну ідеологію. Ми бачимо, що сьогодні, як ніколи, і в Донбасі, як ніде, існує благодатний ґрунт для прийняття тієї ідеології, котра базується на вічних біблійних істинах, стовпах християнської моралі й етики, Божих заповідях, над якими не владні ані час, ані економічна ситуація, ані політична кон'юнктура. Ми бачимо, як це може змінювати наше суспільство.

Християнські демократи ясно побачили це, коли проводили акції на донецькій площі під час "помаранчевої революції".

Архів 2005 року
Газета "Християнський Демократ"

Російськомовна версія статті: Христианская демократия в Донбассе: на пороге нового времени



Вернуться назад