Діалектичний матеріалізм
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Діалектичний матеріалізм і матеріалістичний емерджентизм
Василь Васильович: Мабуть, Ваші аргументи проти матеріалізму є слушними, – але лише у відношенні до традиційного матеріалізму. Існує й інший різновид матеріалізму – діалектичний, який дає відповіді на всі Ваші аргументи.
Іван Петрович: Цікаво, яким чином?
Василь Васильович: Бачите, Ви виходите з припущення, що матерія – це те, що описується фізичними характеристиками. Натомість, діалектичний матеріалізм стверджує, що матерія може мати різні рівні організації, і на вищих рівнях організації матерії у неї виникають нові властивості, які не зводяться до фізичних. Ви не знайомі з теорією Фрідріха Енґельса?
Іван Петрович: Знайомий. Але нагадайте, будь-ласка.
Василь Васильович: Енґельс стверджував, що “у світі немає нічого, крім рухомої матерії”; при цьому існує кілька рівнів організації матерії, яким відповідають особливі “форми руху” . Енґельс виділяє такі рівні організації матерії і відповідні “форми руху”: механічний, фізичний, хімічний, біологічний, соціальний. Соціальний рівень – це рівень людини як суспільної істоти. При цьому діють три головні принципи:
1) форми руху необхідно розглядати з урахуванням рівня організації матерії – кожному рівню відповідає своя форма;
2) між формами руху існує генетичний взаємозв’язок, вищий виникає на базі нижчого;
3) вищі форми руху специфічні і незводимі до нижчих.
Свідомість – це “форма руху” матерії на вищому, соціальному рівні її організації. Діалектичний матеріалізм визнає, що свідомість не зводиться до фізичних характеристик (хоча й виникає на їх базі), тому він може відхилити Ваші аргументи проти матеріалізму.
Іван Петрович: Доволі дивна і, як на мене, безглузда теорія.
Треба бути повним невігласом у хімії, щоб стверджувати, що хімічні процеси не зводяться до фізичних: хімічні процеси – це не що інше, як комплекси фізичних рухів (з’єднання, роз’єднання, перегрупування у нові молекулярні структури) фізичних об’єктів (атомів, іонів), що описуються спрощеною мовою (мовою хімії).
Так само у біології: якщо ми не припускаємо, що тварини мають суб’єктивний вимір (свідомість) то мусимо припустити, що уся їх життєдіяльність – це не що інше, як фізичні рухи частин їх тіла, які цілком зводяться до фізичних і хімічних процесів.
“Незводимість” насправді має місце лише у відношенні між матеріальним (фізичним) з одного боку, та духовним (нефізичним) – з іншого.
За теорією Енґельса, виходить, що матерія на вищому (соціальному) рівні організації набуває якихось нових властивостей, які
1) не зводяться до тих властивостей, якими традиційно визначається поняття матерії (фізичних властивостей),
2) є тими самими властивостями які традиційно протиставляються поняттю матерії – нефізичними, духовними властивостями.
Але ж в такому разі це вже не матерія у загальноприйнятому смислі слова.
Василь Васильович: В такому разі, можливо проблему розв’язує інше, нетрадиційне визначення поняття матерії – те, яке дав В.І.Ленін? А саме: “Єдина "властивість" матерії, з існуванням якої пов’язаний філософський матеріалізм, є властивість бути об’єктивною реальністю, існувати поза нашою свідомістю.”
Іван Петрович: Невже Ви не розумієте, що таке визначення позбавляє поняття “матеріалізму” будь-якого традиційного смислу і смислу, якого йому надають самі діалектичні матеріалісти?
Смисл поняття матеріалізму завжди визначався протиставленням ідеалізму, дуалізму, плюралізму тощо. Діалектичні матеріалісти приймають це протиставлення так само, як і традиційні. Але якщо ми приймаємо визначення матерії як “об’єктивної реальності”, то саме розрізнення між матеріалізмом, з одного боку, та ідеалізмом, дуалізмом, плюралізмом, з іншого, втрачає будь-який сенс.
Противники матеріалізму вірять в те, що такі нематеріальні речі як душа, Бог, ідеї, дух і т. ін. є об’єктивними реальностями, що існують поза нашою свідомістю, − тому, з точки зору визначення поняття матерії як “об’єктивної реальності” їх потрібно визнати матеріалістами. Але ж сенс будь-якого матеріалізму (діалектичного, так само як і традиційного) полягає саме в запереченні такого роду об’єктивних реальностей!
Тож твердження про те, що матерія – це об’єктивна реальність, і тому будь-що об’єктивно існуюче є матерією, – це звичайне словоблуддя.
Спочатку діалектичні матеріалісти підміняють поняття матерії у традиційному смислі (як фізичної реальності) “діалектичним” поняттям матерії як об’єктивної реальності і роблять з цього висновок, що об’єктивно існує тільки матерія. Але таке твердження, за розуміння матерії як об’єктивної реальності, не означає нічого, крім тавтології: об’єктивно існує лише те, що об’єктивно існує. Воно не говорить нічого про те, що саме існує, якою (матеріальною, ідеальною чи змішаною, − у традиційному смислі) є природа об’єктивної реальності.
Але на цьому діалектичні матеріалісти не зупиняються. Отримавши у такий спосіб “висновок” про те, що існує тільки матерія (≡об’єктивна реальність), вони повертаються до традиційного розуміння поняття матерії (як не просто об’єктивної реальності, а специфічної об’єктивної реальності, що відповідає традиційному смислу поняття матерії) і заперечують об’єктивне існування усього нематеріального у традиційному смислі.
До наступного розділу: Матеріалістичний емерджентизм
Примітки:
1. Слово “рух” в діалектико-матеріалістичній філософії використовується для позначення не лише руху в прямому смислі слова – тобто фізичного руху, але й для позначення будь-яких змін.
2. Порівняймо: О.Ф.Лосєв: “Останнім часом матеріалісти вдалися просто до підміни понять {в оригіналі вжито більш сильного виразу, якому важко підібрати точний український відповідник, – “к подлогу” – кваліфікація, рівнозначна звинуваченню у шахрайстві}. Вони оголосили матерію не чим іншим, як принципом реальності, а матеріалізм просто вченням про об'єктивність речей і світу. Але тут залишається тільки розвести руками. Якщо матерія речі є реальність речі і більш нічого, то матеріалісти – Платон, Аристотель і Плотін, бо вони визнавали реальність космосу і навіть давали його чудову діалектику; матеріалісти – усі батьки Церкви, тому що вони визнавали реальність Бога, реальність творення світу, реальність творення і гріхопадіння людини, реальність Христа і всієї євангельської історії, реальність загибелі і порятунку людей і т.д. Таким чином, підміна понять стає очевидною: матерія зовсім не є просто реальність, але це – специфічна реальність.” (Лосев. А.Ф. Диалектика мифа. – С.505-506.)
До попереднього розділу: Діалектичний матеріалізм і матеріалістичний емерджентизм
Людина може називати кішку собакою, а сонце – місяцем, якщо їй так подобається. Але таке вивертання звичної та зрозумілої кожному термінології не веде ні до чого доброго і лише посилює нерозуміння.
Людвіг фон Мізес. Соціалізм
Людвіг фон Мізес. Соціалізм
Василь Васильович: Мабуть, Ваші аргументи проти матеріалізму є слушними, – але лише у відношенні до традиційного матеріалізму. Існує й інший різновид матеріалізму – діалектичний, який дає відповіді на всі Ваші аргументи.
Іван Петрович: Цікаво, яким чином?
Василь Васильович: Бачите, Ви виходите з припущення, що матерія – це те, що описується фізичними характеристиками. Натомість, діалектичний матеріалізм стверджує, що матерія може мати різні рівні організації, і на вищих рівнях організації матерії у неї виникають нові властивості, які не зводяться до фізичних. Ви не знайомі з теорією Фрідріха Енґельса?
Іван Петрович: Знайомий. Але нагадайте, будь-ласка.
Василь Васильович: Енґельс стверджував, що “у світі немає нічого, крім рухомої матерії”; при цьому існує кілька рівнів організації матерії, яким відповідають особливі “форми руху” . Енґельс виділяє такі рівні організації матерії і відповідні “форми руху”: механічний, фізичний, хімічний, біологічний, соціальний. Соціальний рівень – це рівень людини як суспільної істоти. При цьому діють три головні принципи:
1) форми руху необхідно розглядати з урахуванням рівня організації матерії – кожному рівню відповідає своя форма;
2) між формами руху існує генетичний взаємозв’язок, вищий виникає на базі нижчого;
3) вищі форми руху специфічні і незводимі до нижчих.
Свідомість – це “форма руху” матерії на вищому, соціальному рівні її організації. Діалектичний матеріалізм визнає, що свідомість не зводиться до фізичних характеристик (хоча й виникає на їх базі), тому він може відхилити Ваші аргументи проти матеріалізму.
Іван Петрович: Доволі дивна і, як на мене, безглузда теорія.
Треба бути повним невігласом у хімії, щоб стверджувати, що хімічні процеси не зводяться до фізичних: хімічні процеси – це не що інше, як комплекси фізичних рухів (з’єднання, роз’єднання, перегрупування у нові молекулярні структури) фізичних об’єктів (атомів, іонів), що описуються спрощеною мовою (мовою хімії).
Так само у біології: якщо ми не припускаємо, що тварини мають суб’єктивний вимір (свідомість) то мусимо припустити, що уся їх життєдіяльність – це не що інше, як фізичні рухи частин їх тіла, які цілком зводяться до фізичних і хімічних процесів.
“Незводимість” насправді має місце лише у відношенні між матеріальним (фізичним) з одного боку, та духовним (нефізичним) – з іншого.
За теорією Енґельса, виходить, що матерія на вищому (соціальному) рівні організації набуває якихось нових властивостей, які
1) не зводяться до тих властивостей, якими традиційно визначається поняття матерії (фізичних властивостей),
2) є тими самими властивостями які традиційно протиставляються поняттю матерії – нефізичними, духовними властивостями.
Але ж в такому разі це вже не матерія у загальноприйнятому смислі слова.
Василь Васильович: В такому разі, можливо проблему розв’язує інше, нетрадиційне визначення поняття матерії – те, яке дав В.І.Ленін? А саме: “Єдина "властивість" матерії, з існуванням якої пов’язаний філософський матеріалізм, є властивість бути об’єктивною реальністю, існувати поза нашою свідомістю.”
Іван Петрович: Невже Ви не розумієте, що таке визначення позбавляє поняття “матеріалізму” будь-якого традиційного смислу і смислу, якого йому надають самі діалектичні матеріалісти?
Смисл поняття матеріалізму завжди визначався протиставленням ідеалізму, дуалізму, плюралізму тощо. Діалектичні матеріалісти приймають це протиставлення так само, як і традиційні. Але якщо ми приймаємо визначення матерії як “об’єктивної реальності”, то саме розрізнення між матеріалізмом, з одного боку, та ідеалізмом, дуалізмом, плюралізмом, з іншого, втрачає будь-який сенс.
Противники матеріалізму вірять в те, що такі нематеріальні речі як душа, Бог, ідеї, дух і т. ін. є об’єктивними реальностями, що існують поза нашою свідомістю, − тому, з точки зору визначення поняття матерії як “об’єктивної реальності” їх потрібно визнати матеріалістами. Але ж сенс будь-якого матеріалізму (діалектичного, так само як і традиційного) полягає саме в запереченні такого роду об’єктивних реальностей!
Тож твердження про те, що матерія – це об’єктивна реальність, і тому будь-що об’єктивно існуюче є матерією, – це звичайне словоблуддя.
Спочатку діалектичні матеріалісти підміняють поняття матерії у традиційному смислі (як фізичної реальності) “діалектичним” поняттям матерії як об’єктивної реальності і роблять з цього висновок, що об’єктивно існує тільки матерія. Але таке твердження, за розуміння матерії як об’єктивної реальності, не означає нічого, крім тавтології: об’єктивно існує лише те, що об’єктивно існує. Воно не говорить нічого про те, що саме існує, якою (матеріальною, ідеальною чи змішаною, − у традиційному смислі) є природа об’єктивної реальності.
Але на цьому діалектичні матеріалісти не зупиняються. Отримавши у такий спосіб “висновок” про те, що існує тільки матерія (≡об’єктивна реальність), вони повертаються до традиційного розуміння поняття матерії (як не просто об’єктивної реальності, а специфічної об’єктивної реальності, що відповідає традиційному смислу поняття матерії) і заперечують об’єктивне існування усього нематеріального у традиційному смислі.
До наступного розділу: Матеріалістичний емерджентизм
Примітки:
1. Слово “рух” в діалектико-матеріалістичній філософії використовується для позначення не лише руху в прямому смислі слова – тобто фізичного руху, але й для позначення будь-яких змін.
2. Порівняймо: О.Ф.Лосєв: “Останнім часом матеріалісти вдалися просто до підміни понять {в оригіналі вжито більш сильного виразу, якому важко підібрати точний український відповідник, – “к подлогу” – кваліфікація, рівнозначна звинуваченню у шахрайстві}. Вони оголосили матерію не чим іншим, як принципом реальності, а матеріалізм просто вченням про об'єктивність речей і світу. Але тут залишається тільки розвести руками. Якщо матерія речі є реальність речі і більш нічого, то матеріалісти – Платон, Аристотель і Плотін, бо вони визнавали реальність космосу і навіть давали його чудову діалектику; матеріалісти – усі батьки Церкви, тому що вони визнавали реальність Бога, реальність творення світу, реальність творення і гріхопадіння людини, реальність Христа і всієї євангельської історії, реальність загибелі і порятунку людей і т.д. Таким чином, підміна понять стає очевидною: матерія зовсім не є просто реальність, але це – специфічна реальність.” (Лосев. А.Ф. Диалектика мифа. – С.505-506.)
Вернуться назад