Проблема персональної ідентичності
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
Я вважаю, що в основі мого існуванні лежить таємниця, яка перебуває за межами будь-якого біологічного пояснення розвитку мого тіла (включно з моїм мозком) з його генетичною спадщиною та його еволюційним походженням; і, оскільки це так, я мушу вважати, що це так само стосується кожної людини. І саме тому, що я не можу дати наукового пояснення мого особистого походження – я ніби прокидаюся у житті щоб виявити, що існую як втілене Я з тілом та мозком – тож я не можу вважати, що цей чудовий дарунок свідомого існування не має подальшого майбутнього, ніякої можливості іншого існування за якихось інших незбагненних умов.
Я вважаю, що тут є якась неймовірна таємниця. Що означає це життя: спочатку входження-в-буття, а потім у фіналі − припинення-буття? Ми виявляємо себе тут у цьому дивовижно багатому й живому досвіді і це триває впродовж життя; але чи це кінець? Це наше самосвідоме Я має це таємниче відношення з мозком і як наслідок досягає переживань людської любові й дружби, чудової краси природи, інтелектуального хвилювання та радості, що даються поцінуванням і розумінням нашої культурної спадщини. Чи це життя повністю закінчується смертю чи ми можемо сподіватися на його подальше значення (смисл), що може відкритися у майбутньому?.. Можливо, що якась серцевина, найглибше Я переживає смерть мозку, щоб досягти якогось іншого існування, що є цілком за межами будь-чого, що ми можемо уявити... Наша поява є такою ж таємничою, як і припинення нашого існування зі смертю. Чи не можемо ми знайти надію в тому, що наше незнання нашого походження дорівнює нашому незнанню нашої майбутньої долі? Чи не можемо ми проживати життя як виклик і дивовижну пригоду, яка має значення (смисл), що його нам належить відкривати?
...нам слід відверто та ясно говорити про наші нинішні обмеження, а також про те, що є певні речі, які принаймні виглядають зараз так, ніби вони є вічними таємницями.
Термінологічне попередження
Проблема, якій присвячена ця книга – психофізична проблема (the mind-body problem) – питання про природу людського Я як суб’єкта психічних станів та процесів (відчуттів, емоцій, мислення, бажань тощо), його відношення до матеріальної (фізичної) реальності, − насамперед до людського тіла й мозку. Царину таких психічних станів та процесів називають 'психікою' або 'свідомістю'. У вітчизняній філософській літературі психофізична проблема більше відома під назвою “питання про відношення свідомості та матерії”. Відповідно, як аналог англійського слова 'mind' (що може перекладатися як 'психіка') традиційно частіше вживається (зокрема, при перекладі) слово 'свідомість'. Я не буду порушувати цієї традиції, але маю зробити застереження щодо можливої плутанини, пов’язаної з таким слововжитком. Справа в тому, що слово 'свідомість' часто вживається дещо в іншому, вужчому смислі, що охоплює не усі психічні стани й процеси, а лише стан усвідомлення людиною чогось, а також зміст того, що людина усвідомлює. Цьому значенню слова 'свідомість' відповідає англійське 'consciousness'. Тож читачу слід мати на увазі, що в цьому тексті слово 'свідомість' вживається, як правило, для позначення усієї царини психічних станів та процесів, що суб’єктивно переживаються людиною, − як синонім слова 'психіка' та аналог англійського 'mind', − за виключенням тих випадків, коли інше зрозуміло з контексту або коли спеціально вказується, що мова йде про стан усвідомлення і зміст усвідомлюваного, аналог англійського 'consciousness'.
З точки зору самої особи, питання її ідентичності … має зміст, який не може бути вичерпаний жодним звітом в термінах пам’яті, подібності характеру або фізичної безперервності. Такі аналізи ніколи не є достатніми, і з цієї точки зору може виглядати, що вони не виявляють навіть необхідних умов ідентичності.
Проблема персональної ідентичності – це проблема розуміння природи людського Я, “самості”. Що таке Я? Що робить мене одним і тим же Я, незважаючи на всі зміни, які відбуваються, протягом мого життя, як з моїм тілом, так і з моїми спогадами, знаннями, уявленнями, психічними станами тощо. Зрозуміло, що це питання тісно пов’язане з питанням про природу свідомості, яке ми розглядали в попередній частині. Адже Я – це, насамперед, носій свідомості.
У цікавому популярному обговоренні цієї проблеми – тексті “Де ж я?” збірника “Філософські історії” – Стівен Лоу розглядає чотири теорії персональної ідентичності.
1) Теорія тіла. Я – це моє тіло.
2) Теорія мозку. Я – це мій мозок.
3) Теорія психічного потоку. Я – це безперервна послідовність психічних станів.
4) Теорія душі. Я – це нематеріальна річ, яку звичайно називають душею.
До наступного розділу: Теорія тіла
Примітки:
1. Eccles J. Facing Reality. – p.83.
2. Popper K., Eccles J. The Self and Its Brain. – p.557.
3. Popper K., Eccles J. The Self and Its Brain. – p.563.
4. Nagel T. Subjective and Objective. – p.200.
5. Та ж проблема розглядається С.Лоу в тексті “Пересадка мозку, "телепортація" та загадка персональної ідентичності” збірника “Філософський тренінг”, але без згадки про теорію душі.
Я вважаю, що в основі мого існуванні лежить таємниця, яка перебуває за межами будь-якого біологічного пояснення розвитку мого тіла (включно з моїм мозком) з його генетичною спадщиною та його еволюційним походженням; і, оскільки це так, я мушу вважати, що це так само стосується кожної людини. І саме тому, що я не можу дати наукового пояснення мого особистого походження – я ніби прокидаюся у житті щоб виявити, що існую як втілене Я з тілом та мозком – тож я не можу вважати, що цей чудовий дарунок свідомого існування не має подальшого майбутнього, ніякої можливості іншого існування за якихось інших незбагненних умов.
Я вважаю, що тут є якась неймовірна таємниця. Що означає це життя: спочатку входження-в-буття, а потім у фіналі − припинення-буття? Ми виявляємо себе тут у цьому дивовижно багатому й живому досвіді і це триває впродовж життя; але чи це кінець? Це наше самосвідоме Я має це таємниче відношення з мозком і як наслідок досягає переживань людської любові й дружби, чудової краси природи, інтелектуального хвилювання та радості, що даються поцінуванням і розумінням нашої культурної спадщини. Чи це життя повністю закінчується смертю чи ми можемо сподіватися на його подальше значення (смисл), що може відкритися у майбутньому?.. Можливо, що якась серцевина, найглибше Я переживає смерть мозку, щоб досягти якогось іншого існування, що є цілком за межами будь-чого, що ми можемо уявити... Наша поява є такою ж таємничою, як і припинення нашого існування зі смертю. Чи не можемо ми знайти надію в тому, що наше незнання нашого походження дорівнює нашому незнанню нашої майбутньої долі? Чи не можемо ми проживати життя як виклик і дивовижну пригоду, яка має значення (смисл), що його нам належить відкривати?
Дж.Екклз, лауреат Нобелівської премії з нейрофізіології
...нам слід відверто та ясно говорити про наші нинішні обмеження, а також про те, що є певні речі, які принаймні виглядають зараз так, ніби вони є вічними таємницями.
Карл Поппер
Термінологічне попередження
Проблема, якій присвячена ця книга – психофізична проблема (the mind-body problem) – питання про природу людського Я як суб’єкта психічних станів та процесів (відчуттів, емоцій, мислення, бажань тощо), його відношення до матеріальної (фізичної) реальності, − насамперед до людського тіла й мозку. Царину таких психічних станів та процесів називають 'психікою' або 'свідомістю'. У вітчизняній філософській літературі психофізична проблема більше відома під назвою “питання про відношення свідомості та матерії”. Відповідно, як аналог англійського слова 'mind' (що може перекладатися як 'психіка') традиційно частіше вживається (зокрема, при перекладі) слово 'свідомість'. Я не буду порушувати цієї традиції, але маю зробити застереження щодо можливої плутанини, пов’язаної з таким слововжитком. Справа в тому, що слово 'свідомість' часто вживається дещо в іншому, вужчому смислі, що охоплює не усі психічні стани й процеси, а лише стан усвідомлення людиною чогось, а також зміст того, що людина усвідомлює. Цьому значенню слова 'свідомість' відповідає англійське 'consciousness'. Тож читачу слід мати на увазі, що в цьому тексті слово 'свідомість' вживається, як правило, для позначення усієї царини психічних станів та процесів, що суб’єктивно переживаються людиною, − як синонім слова 'психіка' та аналог англійського 'mind', − за виключенням тих випадків, коли інше зрозуміло з контексту або коли спеціально вказується, що мова йде про стан усвідомлення і зміст усвідомлюваного, аналог англійського 'consciousness'.
З точки зору самої особи, питання її ідентичності … має зміст, який не може бути вичерпаний жодним звітом в термінах пам’яті, подібності характеру або фізичної безперервності. Такі аналізи ніколи не є достатніми, і з цієї точки зору може виглядати, що вони не виявляють навіть необхідних умов ідентичності.
Томас Нагель
Проблема персональної ідентичності – це проблема розуміння природи людського Я, “самості”. Що таке Я? Що робить мене одним і тим же Я, незважаючи на всі зміни, які відбуваються, протягом мого життя, як з моїм тілом, так і з моїми спогадами, знаннями, уявленнями, психічними станами тощо. Зрозуміло, що це питання тісно пов’язане з питанням про природу свідомості, яке ми розглядали в попередній частині. Адже Я – це, насамперед, носій свідомості.
У цікавому популярному обговоренні цієї проблеми – тексті “Де ж я?” збірника “Філософські історії” – Стівен Лоу розглядає чотири теорії персональної ідентичності.
1) Теорія тіла. Я – це моє тіло.
2) Теорія мозку. Я – це мій мозок.
3) Теорія психічного потоку. Я – це безперервна послідовність психічних станів.
4) Теорія душі. Я – це нематеріальна річ, яку звичайно називають душею.
До наступного розділу: Теорія тіла
Примітки:
1. Eccles J. Facing Reality. – p.83.
2. Popper K., Eccles J. The Self and Its Brain. – p.557.
3. Popper K., Eccles J. The Self and Its Brain. – p.563.
4. Nagel T. Subjective and Objective. – p.200.
5. Та ж проблема розглядається С.Лоу в тексті “Пересадка мозку, "телепортація" та загадка персональної ідентичності” збірника “Філософський тренінг”, але без згадки про теорію душі.
Вернуться назад