Пора одностайно стати

Коли 1991 року постала держава Україна, здавалося, що за нашу свободу наперед і повністю розплатилися своєю кров’ю козаки Хмельницького, Мазепи, Петлюри, воїни Української повстанської армії, а своїми стражданнями та смертями в Сибірах та Голодоморах наші хлібороби, робітники, письменники, вчені, душпастирі – всі, хто молився до Тараса Шевченка.

Але ж ні! Перевертні, що їх розплодила неволя, підростають і на свободі. Вони не можуть інакше жити, як тільки помагаючи «москалеві господарювати та з матері полатану сорочку знімати». Перші кроки команди перевертнів, які за допомогою шахрайства перемогли на виборах 7 лютого, показали, що не все заплачено за національну незалежність.

Вони планують запровадити другу державну мову, якою володіє і розмовляє український народ, але ж їм ведеться не про справедливість щодо російської мови, а про те, щоб ставши державною, вона підкорила собі науку, освіту, Церкву, культуру, виробництво, щоб повернула собі панівне становище, яке мала за білого царя і за червоного упиря.

Пан Янукович повинен знати, що друга державна мова в Україні – це смерть Української держави, це удар ножем у її серце, ножем, який зачепить главу держави!

Президентові і в голову не приходить спитати керівників Росії, як почувається там українська мова. Мільйони українців не мають ні шкіл, ні газет, ні театрів, нічого, що належиться мати для збереження своєї національної душі, як це мають росіяни в Україні.
Самостійний розвиток української нації і державності перевертні планують перевести в колоніальне животіння під протекторатом Москви. Добрі, навзаєм, корисні, рівноправні взаємини між Україною та Росією мають обернутися в митний союз, що означатиме вихід України із Світової організації торгівлі, в Єдиний економічний простір, у підпорядкування чужим господарям наших енергетичних, промислових і сільськогосподарських потужностей, нафтових і газових транзитних магістралей.

Перевертні прагнуть перевернути і понищити все, що працює на нашу національну ідентичність, демократію та європейську свідомість.
Навчіться програвати! – цинічно кричать патріотичні маски до Юлії Тимошенко та до її виборців. А деякі патентовані патріоти, які голосують «проти всіх», наважуються назвати «лохами» дванадцять мільйонів українців, що віддали свої голоси за Юлію Тимошенко. Об’єднання України з Росією, про яке волають перевертні, неможливе за обставин, коли проігноровано ту частину нашої громадськості, яка стоїть за єдину державну українську мову і за європейській цивілізаційний вибір. Якби йшлося про заміну особистостей політиків та розумних програм, а не про повернення до часів, коли Україна була Малоросією, то програвати було б не страшно. Але тепер заклик до компромісу, до визнання програшу – то заклик до зради держави, яка здобувалася поколіннями, що стали під прапор Тараса Шевченка, вмирали за Україну упродовж усього найкривавішого нашого ХХ сторіччя.

Що ж нам робити? Послухати Тараса Шевченка:

Наробили колись шведи
Великої слави,
Утікали з Мазепою
В Бендери з Полтави,
А за ними й Гордієнко...
Нарадила мати,
Як пшениченьку пожати,
Полтаву достати.
Ой пожали б, якби були
Одностайне стали
Та з фастовським полковником
Гетьмана єднали.

Сьогодні маємо забагато полковників і гетьманів. Це до них звертається Тарас – люблять вони більше свого ворога, як свого однодумця й патріота. Але є в нас народ, є безсмертна традиція Майдану, народного духу, нарешті є Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та інші великі українці.

Отже, треба одностайно стати всім громадянам, партіям, громадським організаціям, разом із усіма молодими політиками, з нашим студентством, із усіма кому дорога Україна – разом проти засилля перевертнів та «дядьків отєчєства чужого»! Як голова ради старійшин Української народної ради закликаю творити рух опору новітній русифікації, підтримувати опозицію в парламенті, підтримувати мудрого державного діяча, виховану Майданом, обрану історією лідера України Юлію Тимошенко!

10.03.2010