Позиція державних офіційних осіб
Християнська демократія. Історія та сучасність
До попереднього розділу: Три принципи необхідності державної політики
Державним посадовим особам все ще важко звикнути до плюралізму. Наслідком реального плюралізму є ситуація, коли неприбуткові організації, які отримують державні субсидії на виконання деяких соціальних функцій, можуть керуватись власною політикою, яка не обов’язково відповідатиме поглядам тих, хто знаходиться при владі. На сьогодні, існують держави, в яких фінансова підтримка подібних організацій використовується як засіб шантажу, з метою змусити неприбуткові організації прийняти їхню точку зору, або точку зору посадових осіб, котрі ретельно дбають про те, щоб робочі місця в такого роду організаціях мали їхні політичні прихильники.
Окрім цього, багато хто із членів колишньої номенклатури все ще обіймає керівні пости в чиновництві або в державних галузях промисловості, а отже ускладнює реальну передачу влади приватним організаціям. І до сьогодні в багатьох країнах не відбулося жодного слідства або суду над колишніми комуністичними лідерами, які нині досить часто прагнуть створити враження неспроможності успішного функціонування нових демократичних держав, наголошуючи на соціальній незахищеності та повільній економічній відбудові або спричиняючи міжетнічні конфлікти. Вони докладають неймовірних зусиль, аби довести громадянам, що без їхнього правління хаос неминучий. Це може стати серйозною перешкодою на шляху відродження клімату відповідальності.
Отже, надзвичайно важливо, щоб держава розглядалася як інституція справедливості, що заснована на повазі до людської гідності. Саме остання повинна стати основним мотивом у демократичній системі верховенства права, економічних можливостей та соціального добробуту. Тільки в разі поваги держави до гідності людської особистості, вона може здобути довіру громадян та авторитет. Держава, офіційні особи та політичні діячі своїм першочерговим завданням мають визначити створення клімату, сприятливого для виникнення відповідального суспільства. Вони повинні усвідомити, що моральні цінності є для них визначальними у процесі прийняття політичних рішень, заохочуючи активну політичну участь громадян.
Зважаючи на велику важливість моральної чистоти влади в державі, необхідно дійти до примирення з минулим. Як інституція справедливості, держава повинна подбати про роз’яснення недавньої історії громадянам, та засудити винних у злочинах проти людської гідності.
Іншою перешкодою може стати можливе підвищення авторитарних та націоналістичних настроїв. Ральф Дарендорф називає фашизм “реальною небезпекою” для розчарованої Східної та Центральної Європи, за умови виникнення ситуації, в якій політичні діячі поряд із військовими та правоохоронними органами вдаються до силового врегулювання суспільних конфліктів. Такий розвиток, здається, може мати місце в Росії, де причиною цьому є відсутність політичного лідерства, серйозна економічна криза, розчарування в демократії та демократичних політичних діячах, котрі не можуть нічого, окрім як запропонувати “кров, піт і сльози”, дезорієнтація великих соціальних груп. Розчарування може стимулювати пошук сильного лідера або політичних рухів, що пропонують так звану “безпеку націоналізму”. Старі комуністичні сили все ще домінують у державах східноєвропейського регіону. Офіційно комунізм мертвий, але багато хто з колишніх його членів залишається на своїх посадах в армії та органах правопорядку.
Провідна роль демократичних партій і рухів полягає в тому, щоб продемонструвати, що націоналізм та оновлений комунізм – не єдина можлива відповідь на розвиток подій у Центральній та Східній Європі. Найбільш дієва зброя проти тоталітаризму – політичні діячі та інші суспільні авторитети, котрі переконливо репрезентують ціннісно орієнтовані погляди та міцно вкорінені в суспільстві ідеали і знають можливості та обмеження державної діяльності. Громадські дебати не повинні обмежитись обговореннями суто технічних моментів, що здійснюються безбарвними бюрократами, а мають дати зразок ідеалів концепції громадянського суспільства, коротше кажучи, допомогти створити клімат відповідальності.
До наступного розділу: У напрямку до ринкової економіки
До попереднього розділу: Три принципи необхідності державної політики
Державним посадовим особам все ще важко звикнути до плюралізму. Наслідком реального плюралізму є ситуація, коли неприбуткові організації, які отримують державні субсидії на виконання деяких соціальних функцій, можуть керуватись власною політикою, яка не обов’язково відповідатиме поглядам тих, хто знаходиться при владі. На сьогодні, існують держави, в яких фінансова підтримка подібних організацій використовується як засіб шантажу, з метою змусити неприбуткові організації прийняти їхню точку зору, або точку зору посадових осіб, котрі ретельно дбають про те, щоб робочі місця в такого роду організаціях мали їхні політичні прихильники.
Окрім цього, багато хто із членів колишньої номенклатури все ще обіймає керівні пости в чиновництві або в державних галузях промисловості, а отже ускладнює реальну передачу влади приватним організаціям. І до сьогодні в багатьох країнах не відбулося жодного слідства або суду над колишніми комуністичними лідерами, які нині досить часто прагнуть створити враження неспроможності успішного функціонування нових демократичних держав, наголошуючи на соціальній незахищеності та повільній економічній відбудові або спричиняючи міжетнічні конфлікти. Вони докладають неймовірних зусиль, аби довести громадянам, що без їхнього правління хаос неминучий. Це може стати серйозною перешкодою на шляху відродження клімату відповідальності.
Отже, надзвичайно важливо, щоб держава розглядалася як інституція справедливості, що заснована на повазі до людської гідності. Саме остання повинна стати основним мотивом у демократичній системі верховенства права, економічних можливостей та соціального добробуту. Тільки в разі поваги держави до гідності людської особистості, вона може здобути довіру громадян та авторитет. Держава, офіційні особи та політичні діячі своїм першочерговим завданням мають визначити створення клімату, сприятливого для виникнення відповідального суспільства. Вони повинні усвідомити, що моральні цінності є для них визначальними у процесі прийняття політичних рішень, заохочуючи активну політичну участь громадян.
Зважаючи на велику важливість моральної чистоти влади в державі, необхідно дійти до примирення з минулим. Як інституція справедливості, держава повинна подбати про роз’яснення недавньої історії громадянам, та засудити винних у злочинах проти людської гідності.
Іншою перешкодою може стати можливе підвищення авторитарних та націоналістичних настроїв. Ральф Дарендорф називає фашизм “реальною небезпекою” для розчарованої Східної та Центральної Європи, за умови виникнення ситуації, в якій політичні діячі поряд із військовими та правоохоронними органами вдаються до силового врегулювання суспільних конфліктів. Такий розвиток, здається, може мати місце в Росії, де причиною цьому є відсутність політичного лідерства, серйозна економічна криза, розчарування в демократії та демократичних політичних діячах, котрі не можуть нічого, окрім як запропонувати “кров, піт і сльози”, дезорієнтація великих соціальних груп. Розчарування може стимулювати пошук сильного лідера або політичних рухів, що пропонують так звану “безпеку націоналізму”. Старі комуністичні сили все ще домінують у державах східноєвропейського регіону. Офіційно комунізм мертвий, але багато хто з колишніх його членів залишається на своїх посадах в армії та органах правопорядку.
Провідна роль демократичних партій і рухів полягає в тому, щоб продемонструвати, що націоналізм та оновлений комунізм – не єдина можлива відповідь на розвиток подій у Центральній та Східній Європі. Найбільш дієва зброя проти тоталітаризму – політичні діячі та інші суспільні авторитети, котрі переконливо репрезентують ціннісно орієнтовані погляди та міцно вкорінені в суспільстві ідеали і знають можливості та обмеження державної діяльності. Громадські дебати не повинні обмежитись обговореннями суто технічних моментів, що здійснюються безбарвними бюрократами, а мають дати зразок ідеалів концепції громадянського суспільства, коротше кажучи, допомогти створити клімат відповідальності.
До наступного розділу: У напрямку до ринкової економіки
Вернуться назад