DataLife Engine > Книги > Відновлена відповідальність та солідарність

Відновлена відповідальність та солідарність

Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: На шляху до культури відповідальності

Відновлена відповідальність

1) У реалізації своєї політики держава повинна обирати інструменти, що заохочують громадян і соціальні організації нести відповідальність за наслідки їхніх рішень і дій. Чимдалі стає зрозуміліше, що справедливе суспільство не може існувати без громадян та їхніх об’єднань, які б відчували солідарність одне з одним та відповідальність перед суспільством.

2) Добровільна праця на користь суспільства отримує особливе схвалення і підтримку з боку CDA. Створення державою умов для заохочення добровольців (включаючи відповідні зміни в податковій політиці), матиме позитивні наслідки для утвердження солідарного суспільства. CDA розглядає внесок оплачуваної та неоплачуваної праці як рівнозначні.

Солідарність

1) Виховання дітей, створення міцного фундаменту для їхнього подальшого самостійного існування та передача норм і цінностей є найпершими і найголовнішими завданнями батьків та опікунів. При цьому існує потреба запровадження системи освіти, яка б уможливлювала навчання дітей у школах із кліматом, найбільш наближеним до домашніх умов. CDA, наголошуючи на ролі держави в питанні створення суспільних умов для функціонування стабільного клімату взаємної турботи, надає особливої значущості питанням шлюбу і сім’ї. Ця значущість полягає у цінностях, що є основами родинного життя: готовність партнерів нести взаємну відповідальність не лише один за одного, а й за своїх дітей. З погляду подальшого збереження цих цінностей у суспільстві, важливо, щоб дорослішаючи дитина все більше усвідомлювала свою відповідальність. Так само слід зауважити, що соціальна політика держави повинна всіляко сприяти зміцненню взаємної відповідальності партнерів та їхніх дітей, використовуючи при цьому свій інструментарій (ринок праці, систему соціального забезпечення, освіту, житлову політику та ін.) на її підтримку.

2) Держава повинна поважати велику різноманітність форм людського співжиття: одружені пари; не одружені чоловіки і жінки, що живуть разом; інші люди, які проживають пліч-о-пліч на постійній основі (родичі, друзі та ін.). Оцінка форми співіснування не належить до державної компетенції, а будь-який стиль співжиття, який не є одруженням, але в якому сторони несуть взаємну відповідальність один за одного, має повне право на законний захист з боку держави. Керівними принципами будь-якої форми співжиття повинні стати спільна фінансова база, солідарність і взаємна турбота.

3) Виховання дітей повинно якомога меншою мірою перешкоджати чоловікам і жінкам продовжувати оплачувану або неоплачувану трудову діяльність, що в свою чергу, вимагає відповідності годин роботи шкіл і дитячих садків робочим годинам батьків. Такі питання, як надання відпусток за сімейними обставинами, можливість подальшого поновлення на робочому місці, робота неповний робочий день, часткова підтримка витрат, пов’язаних із утриманням дітей та ін., повинні отримувати максимум сприяння з боку роботодавців. Держава мусить звертатися до соціальних партнерів з вимогою надання відповідної ваги сімейному станові при укладанні трудових контрактів.

До наступного розділу: Сфера діяльності норм і цінностей



Вернуться назад