DataLife Engine > Христианская демократия > Чи залишиться Америка християнською?

Чи залишиться Америка християнською?

Архів 2009 р.

Чи залишиться Америка християнською?Майже всі світові ЗМІ облетіла інформація – католицький священик в американському штаті Південна Кароліна відлучив від причастя прихильників новообраного президента США Барака Обами. На думку преподобного Джея Скотта Ньюмана (Jay Scott Newman), голос, відданий за Обаму, означає "сприяння справжньому злу".

У чому ж причина такої скандальної події? Аби отримати відповідь, треба згадати таку показову подію, як інавгурація нового президента.

Процедура інавгурації – річ вельми корисна. Бо вона робить видимими ті сили, котрі зазвичай приховані, однак саме вони є спрямовуючими для тієї чи іншої наділеної державною владою людини.

Величезна, небачена раніше у Вашингтоні юрба у півтора чи два мільйони прибічників радісно ревіла в єдиному пориві: "Обама!", "Обама!" І всі учасники церемонії, вмить підхоплюючи заспів її головного героя, скандували: "Так, ти можеш!", "Так, ти можеш!"
Нарешті здійснилося те, чого очікували всі – одні з відчуттям нестерпної радості, інші, бліднучи від сорому. Президентом Сполучених Штатів Америки став Барак Хусейн Обама. 44-й американський президент навчався у мусульманській Індонезії, на початку передвиборної кампанії декларував себе атеїстом, пізніше агностиком, а згодом християнином. Затятий прихильник абортів, котрий вважає, що людське існування починається перетинанням пуповини. Прихильник гомосексуальних/лесбійських "шлюбів", прихильник генної інженерії та клонування.

І процедура прийняття влади цілком відповідала духові нового президента. Інавгурацію благословив єпископ-гомосексуаліст Джин Робінсон, перший ієрарх американської Єпископальної церкви, який відкрито визнає свою гомосексуальність. Робінсон, який торік, у червні, заручився зі своїм багаторічним партнером Марком Ендрюсом, у відкритому листі палко вітав Обаму: "Я збентежений і надзвичайно радий цим запрошенням, що робить мені честь представляти усіх нас, хто належить до гейської, лесбійської, бісексуальної і трансгендерної громади".

Зі священиками, треба сказати, напередодні урочистостей стався скандал. Але скандал не з єпископом-гомосексуалістом. Трохи раніше на інавгурацію було запрошено преподобного Ріка Уоррена, настоятеля величезної єпископальної церкви, чи, як там висловлюються, "мегацеркви". Це популярний проповідник, знаменитий тим, що активно підтримував законодавчу поправку, поставлену в листопаді на голосування у Каліфорнії. Мова йшла про заборону одностатевих шлюбів. Завдяки його активному втручанню, 52% каліфорнійців проти 47% проголосували за заборону таких шлюбів. Уоррен ще більше обурив гомосексуалістів, заявивши, що коли узаконити одностатеві шлюби, то за тією ж самою логікою треба буде визнати кровозмішення і шлюби з малолітніми.

Тож запрошення Уоррена стало грандіозним скандалом для прихильників Обами, той таки гомосексуаліст Робінсон заявив: "Це було як ляпас". Щоб виправити помилку, крім самого Робінсона, Обама включив до процедури інавгурації ще одну представницю його так званої "церкви", Діану Файнштейн, котра також прославилася як прихильниця одностатевих шлюбів і є з 2006 року "єпископом" штату Невада. Відтоді багато консервативних єпископальних християн віддають перевагу парафіям інших церков, а англіканці з інших частин світу, насамперед Африки, погрожують розірвати зі святотатцями всілякі відносини. Але все це абсолютно не бентежить Обаму, і саме Файнштейн керувала процедурою інавгурації.

Утім, а чого ще можна було очікувати від президента, котрий своїм віце-президентом обрав людиниу, відлучену від Католицької Церкви за активну підтримку "права" на аборт, а держсекретарем – політика, відомого під прізвиськом Леді Аборт?
Сьогодні поки нема сенсу говорити про інші аспекти діяльності Обами. Але важко заперечити думці, що відмова від християнства – це відмова від тієї рушійної сили, яка і зробила Америку наддержавою. Саме на християнській етиці, яку принесли в Новий Світ європейські християни, і виросла потужна американська економіка. Роль цієї етики і сьогодні є найважливішим чинником американської дійсності.

Відмова від християнства – це ще і відмова від здорового консерватизму. Кризи зазвичай вимагають пошуку нових підходів і виштовхують нагору нових людей. Як вчить історія, "на виході" можна одержати Рузвельта, але можна, на жаль, і Горбачова. Прихильники, певна річ, готові побачити в Обамі нового Рузвельта або Кеннеді. Але обидва вони до приходу в Білий дім були досвідченими політиками. Обама ж у політиці лишень чотири роки, у нього є всі шанси стати саме "американським Горбачовим", із усіма наслідками, що звідси випливають. Уже сам імідж "людини перемін" зобов'язує до несподіваних поворотів, експромтів та авантюр. І головне – важко повірити в його здатність знати міру.

Тим часом у нинішній кризовій обстановці ціна будь-якої помилки глави держави (а надто ж наддержави) неабияк виросла. З іншого боку, безумовно, "короля грає свита", й Обамі його оточення, яка складається, в тому числі і з "людей Клінтона", може просто не дозволити "розвернутися". Утім, багатьом серйозним політологам Обама сьогодні бачиться не "новою людиною", а безвідповідальним модернізатором, схильним в силу особистих якостей, а також інерції передвиборних обіцянок діяти різко і не виважено.

Обама – не особистість. Жодних чеснот і вад у нього тому і немає. Він світить відбитим світлом – світлом надій своїх виборців. Найбільш спостережливі відзначають його здатність виголошувати полум'яні зворушливі промови, які глибоко хвилюють слухачів і змушують їх не раз пустити сльозу. У чудових "спічів" Обами тільки один недолік – після них у пам'яті не залишається нічого...

Архів 2009 року
Газета "Християнський Демократ"





Вернуться назад