Майже всі світові ЗМІ облетіла інформація – католицький священик в американському штаті Південна Кароліна відлучив від причастя прихильників новообраного президента США Барака Обами. На думку преподобного Джея Скотта Ньюмана (Jay Scott Newman), голос, відданий за Обаму, означає "сприяння справжньому злу".У чому ж причина такої скандальної події? Аби отримати відповідь, треба згадати таку показову подію, як інавгурація нового президента.
Процедура інавгурації – річ вельми корисна. Бо вона робить видимими ті сили, котрі зазвичай приховані, однак саме вони є спрямовуючими для тієї чи іншої наділеної державною владою людини.
Величезна, небачена раніше у Вашингтоні юрба у півтора чи два мільйони прибічників радісно ревіла в єдиному пориві: "Обама!", "Обама!" І всі учасники церемонії, вмить підхоплюючи заспів її головного героя, скандували: "Так, ти можеш!", "Так, ти можеш!"
Нарешті здійснилося те, чого очікували всі – одні з відчуттям нестерпної радості, інші, бліднучи від сорому. Президентом Сполучених Штатів Америки став Барак Хусейн Обама. 44-й американський президент навчався у мусульманській Індонезії, на початку передвиборної кампанії декларував себе атеїстом, пізніше агностиком, а згодом християнином. Затятий прихильник абортів, котрий вважає, що людське існування починається перетинанням пуповини. Прихильник гомосексуальних/лесбійських "шлюбів", прихильник генної інженерії та клонування.
І процедура прийняття влади цілком відповідала духові нового президента. Інавгурацію благословив єпископ-гомосексуаліст Джин Робінсон, перший ієрарх американської Єпископальної церкви, який відкрито визнає свою гомосексуальність. Робінсон, який торік, у червні, заручився зі своїм багаторічним партнером Марком Ендрюсом, у відкритому листі палко вітав Обаму: "Я збентежений і надзвичайно радий цим запрошенням, що робить мені честь представляти усіх нас, хто належить до гейської, лесбійської, бісексуальної і трансгендерної громади".
Зі священиками, треба сказати, напередодні урочистостей стався скандал. Але скандал не з єпископом-гомосексуалістом. Трохи раніше на інавгурацію було запрошено преподобного Ріка Уоррена, настоятеля величезної єпископальної церкви, чи, як там висловлюються, "мегацеркви". Це популярний проповідник, знаменитий тим, що активно підтримував законодавчу поправку, поставлену в листопаді на голосування у Каліфорнії. Мова йшла про заборону одностатевих шлюбів. Завдяки його активному втручанню, 52% каліфорнійців проти 47% проголосували за заборону таких шлюбів. Уоррен ще більше обурив гомосексуалістів, заявивши, що коли узаконити одностатеві шлюби, то за тією ж самою логікою треба буде визнати кровозмішення і шлюби з малолітніми.
Тож запрошення Уоррена стало грандіозним скандалом для прихильників Обами, той таки гомосексуаліст Робінсон заявив: "Це було як ляпас". Щоб виправити помилку, крім самого Робінсона, Обама включив до процедури інавгурації ще одну представницю його так званої "церкви", Діану Файнштейн, котра також прославилася як прихильниця одностатевих шлюбів і є з 2006 року "єпископом" штату Невада. Відтоді багато консервативних єпископальних християн віддають перевагу парафіям інших церков, а англіканці з інших частин світу, насамперед Африки, погрожують розірвати зі святотатцями всілякі відносини. Але все це абсолютно не бентежить Обаму, і саме Файнштейн керувала процедурою інавгурації.
Утім, а чого ще можна було очікувати від президента, котрий своїм віце-президентом обрав людиниу, відлучену від Католицької Церкви за активну підтримку "права" на аборт, а держсекретарем – політика, відомого під прізвиськом Леді Аборт?
Сьогодні поки нема сенсу говорити про інші аспекти діяльності Обами. Але важко заперечити думці, що відмова від християнства – це відмова від тієї рушійної сили, яка і зробила Америку наддержавою. Саме на християнській етиці, яку принесли в Новий Світ європейські християни, і виросла потужна американська економіка. Роль цієї етики і сьогодні є найважливішим чинником американської дійсності.
Відмова від християнства – це ще і відмова від здорового консерватизму. Кризи зазвичай вимагають пошуку нових підходів і виштовхують нагору нових людей. Як вчить історія, "на виході" можна одержати Рузвельта, але можна, на жаль, і Горбачова. Прихильники, певна річ, готові побачити в Обамі нового Рузвельта або Кеннеді. Але обидва вони до приходу в Білий дім були досвідченими політиками. Обама ж у політиці лишень чотири роки, у нього є всі шанси стати саме "американським Горбачовим", із усіма наслідками, що звідси випливають. Уже сам імідж "людини перемін" зобов'язує до несподіваних поворотів, експромтів та авантюр. І головне – важко повірити в його здатність знати міру.
Тим часом у нинішній кризовій обстановці ціна будь-якої помилки глави держави (а надто ж наддержави) неабияк виросла. З іншого боку, безумовно, "короля грає свита", й Обамі його оточення, яка складається, в тому числі і з "людей Клінтона", може просто не дозволити "розвернутися". Утім, багатьом серйозним політологам Обама сьогодні бачиться не "новою людиною", а безвідповідальним модернізатором, схильним в силу особистих якостей, а також інерції передвиборних обіцянок діяти різко і не виважено.
Обама – не особистість. Жодних чеснот і вад у нього тому і немає. Він світить відбитим світлом – світлом надій своїх виборців. Найбільш спостережливі відзначають його здатність виголошувати полум'яні зворушливі промови, які глибоко хвилюють слухачів і змушують їх не раз пустити сльозу. У чудових "спічів" Обами тільки один недолік – після них у пам'яті не залишається нічого...
Архів 2009 року
Газета "Християнський Демократ"
0 коментарів