Вищі функції мови та інтенціональність
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Аргумент машини
Поппер розвинув теорію Карла Бюлера, який розрізняв три основні функції мови – експресивну, сигнальну та дескриптивну. Експресивна (виражальна) функція – мовлення виражає фізичні або психічні стани мовця. Сигнальна функція – мовлення може впливати на поведінку інших, слугувати для них сигналом. Дескриптивна (описова) функція – мовлення може описувати певні ситуації, факти, стани речей, бути висловлюваннями про щось. (Згадаймо про поняття інтенціональності, розділ 5.) Поппер додав до цього переліку аргументативну функцію: ми можемо висловлювати різні аргументи, наводити раціональні підстави на користь чи проти певної ідеї, теорії, рішення тощо.
Головні функції поділяються на нижчі (експресивна та сигнальна) та вищі (дескриптивна та аргументативна). Оскільки висловлювання виконують дескриптивну функцію, вони характеризуються як істинні чи хибні. Оскільки висловлювання виконують аргументативну функцію, вони характеризуються як вагомі чи слабкі.
Різноманітні фізичні процеси або форми поведінки живих істот можуть розглядатися як мова, що виконує нижчі функції. Наприклад, той факт, що термометр показує певну температуру, виражає його фізичний стан (експресивна функція) та впливає на поведінку людей (сигнальна функція). Крик тварини може виражати якийсь її фізичний і психічний стан і може слугувати сигналом (наприклад, для втечі) іншим тваринам. Якщо вболівальник на стадіоні кричить “Ура!” то це виражає його психічний стан (радість) і може вплинути на поведінку оточуючих людей, – але цей вигук не виконує ані дескриптивної, ані аргументативної функції – він не описує ніяких фактів чи подій і не містить у собі аргументів. Про нього не можна сказати, що він є істинним або хибним (як про дескриптивне висловлювання), або що він є аргументативно вагомим чи слабким.
Поппер доводив, що чисто фізична реалізація вищих функцій мови є неможливою. Будь-яка теорія мови, яка спирається на матеріалістичні припущення мусить “залишати поза увагою усі характеристики людської мови, які відрізняють її від мови тварин: її здатність робити істинні або хибні висловлювання, пропонувати вагомі або слабкі аргументи.”
Причиною є вже відома нам властивість осмислених висловлювань – інтенціональність (прощосьність). Це не означає, що неможливі фізичні моделі дескриптивної функції. Такі моделі можливі, але вони не реалізують повністю дескриптивної функції.
Розглянемо найпростіший випадок реалізації дескриптивної функції – найменування: ми бачимо якийсь предмет чи істоту і вимовляємо його назву чи ім’я. Фізична модель цього процесу може бути такою: комп’ютер, пов’язаний з системою світлових датчиків і динаміком і запрограмований так, що коли перед ним проходить кіт Майк, динамік видає звуки 'м'-'а'-'й'-'к'. Це буде фізичною моделлю-імітацією дескриптивної функції. Але Поппер стверджував, що це не буде фізичною реалізацією дескриптивної функції. Для цього описаній фізичній системі (комп’ютер, світлові датчики, динамік) не вистачає однієї “дрібнички” – розуміння (усвідомлення) того, що ті стани фізичної системи, які людина сприймає як слово “Майк”, є ім’ям кота Майка. Реалізація дескриптивної функції можлива лише якщо до фізичних станів та процесів додається їх інтерпретація – у даному випадку, психічний стан розуміння (усвідомлення) смислу комбінації звуків, – наприклад, коли людина, що слідкує за експериментом, розуміє, що звуки, які видає динамік, означають ім’я кота, який пройшов перед комп’ютером.
До наступного розділу: Кошмар фізичного детермінізму
Примітки:
1. Popper K., Eccles J. Self and Its Brain. – p.59.
2. Поппер К. Язык и психофизическая проблема.
До попереднього розділу: Аргумент машини
Поппер розвинув теорію Карла Бюлера, який розрізняв три основні функції мови – експресивну, сигнальну та дескриптивну. Експресивна (виражальна) функція – мовлення виражає фізичні або психічні стани мовця. Сигнальна функція – мовлення може впливати на поведінку інших, слугувати для них сигналом. Дескриптивна (описова) функція – мовлення може описувати певні ситуації, факти, стани речей, бути висловлюваннями про щось. (Згадаймо про поняття інтенціональності, розділ 5.) Поппер додав до цього переліку аргументативну функцію: ми можемо висловлювати різні аргументи, наводити раціональні підстави на користь чи проти певної ідеї, теорії, рішення тощо.
Головні функції поділяються на нижчі (експресивна та сигнальна) та вищі (дескриптивна та аргументативна). Оскільки висловлювання виконують дескриптивну функцію, вони характеризуються як істинні чи хибні. Оскільки висловлювання виконують аргументативну функцію, вони характеризуються як вагомі чи слабкі.
Різноманітні фізичні процеси або форми поведінки живих істот можуть розглядатися як мова, що виконує нижчі функції. Наприклад, той факт, що термометр показує певну температуру, виражає його фізичний стан (експресивна функція) та впливає на поведінку людей (сигнальна функція). Крик тварини може виражати якийсь її фізичний і психічний стан і може слугувати сигналом (наприклад, для втечі) іншим тваринам. Якщо вболівальник на стадіоні кричить “Ура!” то це виражає його психічний стан (радість) і може вплинути на поведінку оточуючих людей, – але цей вигук не виконує ані дескриптивної, ані аргументативної функції – він не описує ніяких фактів чи подій і не містить у собі аргументів. Про нього не можна сказати, що він є істинним або хибним (як про дескриптивне висловлювання), або що він є аргументативно вагомим чи слабким.
Поппер доводив, що чисто фізична реалізація вищих функцій мови є неможливою. Будь-яка теорія мови, яка спирається на матеріалістичні припущення мусить “залишати поза увагою усі характеристики людської мови, які відрізняють її від мови тварин: її здатність робити істинні або хибні висловлювання, пропонувати вагомі або слабкі аргументи.”
Причиною є вже відома нам властивість осмислених висловлювань – інтенціональність (прощосьність). Це не означає, що неможливі фізичні моделі дескриптивної функції. Такі моделі можливі, але вони не реалізують повністю дескриптивної функції.
Розглянемо найпростіший випадок реалізації дескриптивної функції – найменування: ми бачимо якийсь предмет чи істоту і вимовляємо його назву чи ім’я. Фізична модель цього процесу може бути такою: комп’ютер, пов’язаний з системою світлових датчиків і динаміком і запрограмований так, що коли перед ним проходить кіт Майк, динамік видає звуки 'м'-'а'-'й'-'к'. Це буде фізичною моделлю-імітацією дескриптивної функції. Але Поппер стверджував, що це не буде фізичною реалізацією дескриптивної функції. Для цього описаній фізичній системі (комп’ютер, світлові датчики, динамік) не вистачає однієї “дрібнички” – розуміння (усвідомлення) того, що ті стани фізичної системи, які людина сприймає як слово “Майк”, є ім’ям кота Майка. Реалізація дескриптивної функції можлива лише якщо до фізичних станів та процесів додається їх інтерпретація – у даному випадку, психічний стан розуміння (усвідомлення) смислу комбінації звуків, – наприклад, коли людина, що слідкує за експериментом, розуміє, що звуки, які видає динамік, означають ім’я кота, який пройшов перед комп’ютером.
До наступного розділу: Кошмар фізичного детермінізму
Примітки:
1. Popper K., Eccles J. Self and Its Brain. – p.59.
2. Поппер К. Язык и психофизическая проблема.
Вернуться назад