Кошмар фізичного детермінізму

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Вищі функції мови та інтенціональність

Якщо матеріалізм правий, то все, що відбувається у світі і, зокрема, з нашим тілом, або цілковито детерміноване (визначене наперед) фізичними причинами й законами (цю точку зору називають фізичний детермінізм) або частково детерміноване фізичними причинами й законами, а частково – не зумовлене нічим, є абсолютно випадковим (індетермінізм). Матеріалізм виключає можливість будь-якої іншої причинності, крім фізичної. Поппер називає це кошмаром фізичного детермінізму:

“Я назвав фізичний детермінізм кошмаром. Він стає кошмаром, бо стверджує, що увесь світ, з усім, що в ньому є, – це гігантський автомат, а ми з вами лише малюсінькі коліщата або в кращому випадку часткові автомати в ньому.

Зокрема, він виключає можливість творчості. Він зводить до абсолютної ілюзії ідею, що, готуючись до цієї лекції, я за допомогою свого мозку намагався створити щось нове. Відповідно до принципів фізичного детермінізму, у цьому не було нічого понад те, що певні частини мого тіла залишили на білому папері чорні знаки: будь-який фізик, що володіє досить докладною інформацією , міг би написати мою лекцію, просто передбачивши точно, яким чином фізична система, що складається з мого тіла (включаючи, звичайно, мій мозок і мої пальці) і мого пера, залишить ці чорні знаки.

Можливий і більш вражаючий приклад. Якщо фізичний детермінізм правий, то навіть зовсім глухий фізик, який ніколи не чув музики, у змозі написати всі симфонії і концерти Моцарта або Бетховена за допомогою простого методу – точного вивчення фізичного стану їхніх тіл і передбачення, де б вони розташували свої чорні знаки на лінійованому нотному папері. Крім того, наш глухий фізик міг би зробити й більше: вивчивши тіла Моцарта або Бетховена з достатньою ретельністю, він зміг би написати твори, які ані Моцартом, ані Бетховеном ніколи не були написані, але які вони написали б, якби деякі зовнішні обставини їхнього життя склалися по-іншому: скажімо, якби вони з'їли баранчика, а не курчату або випили чаю замість кави.

І, отримавши досить знань про чисто фізичні умови, наш глухий фізик виявився б здатним на все це. При цьому йому зовсім не потрібно було б хоч щось знати про теорію музики, але тим не менш він зміг би передбачити відповіді Моцарта або Бетховена на іспитах, якби їм поставили питання з теорії контрапункту.

Усе це видається мені суцільним абсурдом, і ця абсурдність стає ще більш очевидною, ...якщо ми застосуємо методи фізичного передбачення до самого детермініста.

...висококваліфікований фізик, що зовсім не знає французької мови і ніколи не чув про детермінізм, зміг би, скажімо, передбачити, що скаже про детермінізм якийсь француз-детермініст на дискусії у Франції, а також, звичайно, і те, що скаже його супротивник-індетермініст.”

В цьому фрагменті йдеться про фізичний детермінізм. Нагадаю, що матеріалізм в принципі сумісний і з індетермінізмом як припущенням про існування випадковості. Але якщо єдиною альтернативою фізичній детермінації є випадковість, то ця альтернатива анітрохи не краща: адже вона означає, що прийняття тих або інших ідей і теорій, наші думки й дії є (в тій мірі, в якій вони не детерміновані фізично) просто випадковими. Наприклад: Моцарт випадково написав ті, а не інші нотні знаки у тій, а не іншій послідовності; я написав цей текст, бо моя рука випадково написала цю, а не якусь іншу послідовність знаків на папері і т.ін.

Щоб уникнути такого абсурду необхідно припустити, що крім фізичної причинності й випадковості існує ще третя альтернатива – нефізична причинність (точніше, ситуації, коли нефізична причина викликає фізичний наслідок ). Але це припущення означає заперечення матеріалізму та інших теорій, які говорять про каузальну повноту, самодостатність фізичної реальності.

До наступного розділу: Концепція трьох світів

Примітки:

1. а також достатньо потужними обчислювальними засобами. – Д.С.

2. Поппер К. Об облаках и часах. – С.215-217.

3. Пор. з наведеною нижче (підрозділ “Теорія трьох світів”) цитатою Поппера про “фізичний каузальний ланцюг, який не має фізичного каузального початку”, який “ми приводимо в дію”, “коли ми діємо під впливом розуміння якогось абстрактного відношення”.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии