Соліпсизм і координація різних сприйняттів
Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я
До попереднього розділу: Паразитичні теорії
Візьмемо будь-яку річ. Ви можете її побачити і дослідити її поверхню на дотик. Ви можете робити одне й друге одночасно. Можете лише дивитися. Можете лише доторкатися. Можете робити спочатку одне, потім друге; або навпаки. Два способи дослідження речі – зоровий і дотичний, ви можете чередувати в безліч часових варіантів, як захочете. Між вашими зоровими образами й дотичними відчуттями є певна координація, завдяки якій ви й розумієте, що бачите й сприймаєте на дотик одну й ту саму річ. Одні Ваші дії, спрямовані на цю річ, викликають у Вас зорові образи цієї речі; інші – дотичні відчуття цієї речі.
Ми не можемо зрозуміти цю координацію зорових образів і дотичних відчуттів лише як координацію зорових образів і дотичних відчуттів, без припущення про існування речі, яка “дана” в цих образах і відчуттях, – тобто, з позицій соліпсизму. Без такого припущення ми матимемо лише хаос зорових образів і дотичних відчуттів, зв’язок між якими залишиться для нас зовсім незрозумілим. Ми не можемо зрозуміти цей зв’язок як прямий (причинно-наслідковий) зв’язок між зоровими сприйняттями й дотичними відчуттями, бо порядок їх слідування може бути будь-яким. Зорові образи можуть передувати дотичному сприйняттю, а можуть слідувати за ним; з будь-якою різницею в часі; вони можуть поєднуватися й роз’єднуватися; можуть бути лише зорові образи або лише дотичне сприйняття. З цього зрозуміло, що не зорові образи спричиняють дотичні відчуття, і не дотичні відчуття спричиняють зорові образи. Має бути щось третє, що не є ані зоровими образами, ані дотичними відчуттями, – сама річ, фізичний об’єкт, що спричиняє і зорові образи, і дотичні відчуття (а можливо і ще якісь інші).
Якщо ми звернемося до теорії віртуального світу (історія С.Лоу), то побачимо, що в ній цю роль виконують віртуальні об’єкти – комп’ютерні моделі фізичних об’єктів. Але пояснення нашого досвіду через посилання на віртуальні об’єкти (тобто моделі фізичних об’єктів) замість реальних, – це те саме паразитичне пояснення “так ніби”.
До наступного розділу: Соліпсизм і роздвоєння свідомості
До попереднього розділу: Паразитичні теорії
Візьмемо будь-яку річ. Ви можете її побачити і дослідити її поверхню на дотик. Ви можете робити одне й друге одночасно. Можете лише дивитися. Можете лише доторкатися. Можете робити спочатку одне, потім друге; або навпаки. Два способи дослідження речі – зоровий і дотичний, ви можете чередувати в безліч часових варіантів, як захочете. Між вашими зоровими образами й дотичними відчуттями є певна координація, завдяки якій ви й розумієте, що бачите й сприймаєте на дотик одну й ту саму річ. Одні Ваші дії, спрямовані на цю річ, викликають у Вас зорові образи цієї речі; інші – дотичні відчуття цієї речі.
Ми не можемо зрозуміти цю координацію зорових образів і дотичних відчуттів лише як координацію зорових образів і дотичних відчуттів, без припущення про існування речі, яка “дана” в цих образах і відчуттях, – тобто, з позицій соліпсизму. Без такого припущення ми матимемо лише хаос зорових образів і дотичних відчуттів, зв’язок між якими залишиться для нас зовсім незрозумілим. Ми не можемо зрозуміти цей зв’язок як прямий (причинно-наслідковий) зв’язок між зоровими сприйняттями й дотичними відчуттями, бо порядок їх слідування може бути будь-яким. Зорові образи можуть передувати дотичному сприйняттю, а можуть слідувати за ним; з будь-якою різницею в часі; вони можуть поєднуватися й роз’єднуватися; можуть бути лише зорові образи або лише дотичне сприйняття. З цього зрозуміло, що не зорові образи спричиняють дотичні відчуття, і не дотичні відчуття спричиняють зорові образи. Має бути щось третє, що не є ані зоровими образами, ані дотичними відчуттями, – сама річ, фізичний об’єкт, що спричиняє і зорові образи, і дотичні відчуття (а можливо і ще якісь інші).
Якщо ми звернемося до теорії віртуального світу (історія С.Лоу), то побачимо, що в ній цю роль виконують віртуальні об’єкти – комп’ютерні моделі фізичних об’єктів. Але пояснення нашого досвіду через посилання на віртуальні об’єкти (тобто моделі фізичних об’єктів) замість реальних, – це те саме паразитичне пояснення “так ніби”.
До наступного розділу: Соліпсизм і роздвоєння свідомості
Вернуться назад