Відповідь опонентів Серля

Свідомість як суб’єктивність: таємниця ЯДо попереднього розділу: "Прощосьність" (інтенціональність)Опоненти Серля (переважно, матеріалісти) запропонували дотепну відповідь. Вони визнали, що якщо я, перебуваючи в “китайській кімнаті”, виконую відповідний алгоритм, то я, звичайно ж, не розумію китайської і того, що написано в книзі і на клаптиках паперу. Разом з тим вони стверджували, що сторонній спостерігач, який, спостерігаючи ззовні за рухом клаптиків паперу і читаючи написи на них, зробить висновок, що у китайській кімнаті є хтось, хто розуміє китайську, буде правий. З їх точки зору, розуміння китайської належатиме не моїй свідомості, а свідомості китайської кімнати. Якщо я здійснюю обробку інформації за правильним алгоритмом (таким же, як і той, за яким цю обробку здійснює мозок), то система, яка складається з мене, книги та допоміжних засобів утворює або породжує нову свідомість, яка розуміє китайську мову.Серль заперечував, що навіть якщо я вивчу напам’ять усю послідовність символів в книзі і буду виконувати усі операції з обробки даних подумки, то я усе одно не розумітиму китайської. Девід Чалмерс, натомість, припускає, що оскільки ситуація така ж сама, як і у випадку, якщо я користуюся книгою та допоміжними засобами, але вона “загнана всередину”, то свідомість, яка розуміє китайську, все одно виникне. Наскільки я розумію, це означає, що у мене виникне друге "я", яке розуміє китайську, хоча я про нього нічого не знаю. Це припущення навряд чи можна визнати слушним, оскільки обробку інформації здійснюю я, а не якесь невідоме мені друге "я". (Можливо, з точки зору Чалмерса це виглядає не так, оскільки він дотримується теорії епіфеноменалізму, згідно з якої свідомість усе одно ні на що не впливає: і я, і китаєць робили б усе те саме, якби взагалі не мали свідомості. Тому цілком можливо, що відповідний процес обробки інформацію породжує якусь нову, невідому мені свідомість, або декілька нових свідомостей...)Хоча ідея про те, що в “китайській кімнаті” виникає якась друга свідомість, яка розуміє китайську, видається дуже неправдоподібною, цей аргумент цікавий тим, що спонукає подумати в зворотному напрямку: якщо дуже неправдоподібним є припущення про те, що система, яка складається з людини, наділеної свідомістю, та певної множини допоміжних засобів, може утворювати або породжувати нову свідомість, то хіба не настільки ж неправдоподібним є припущення про те, що система, яка складається з самих лише елементів, не наділених свідомістю (які взаємодіють чисто автоматично за фізичними законами), може утворювати або породжувати свідомість?Це однаково стосується як комп’ютера, що виконує певну програму, так і мозку. Ми просто звикли асоціювати мозок зі свідомістю, але якщо відволіктися від цієї звички і подивитися на ситуацію неупереджено, то в мозку немає нічого особливого, що давало б йому принципову перевагу над іншими реалізаціями цієї ж інформаційної моделі – будь-то “китайська кімната” чи комп’ютер. Є чудова коротка історія фантаста Террі Біссона, в якій розумні інопланетяни з тілом і мозком на силіконовій основі, дізнавшись про людей, ніяк не можуть повірити, що звичайне м’ясо може бути свідомим і розумним. Наше відчуття неймовірності від ідеї про те, що комп’ютери, реалізовані на силіконовій основі, можуть мати (а не лише імітувати) свідомість є, по суті, тим же самим.До наступного розділу: Знову зомбіПримітки:1. утворення свідомості певними матеріальними структурами та процесами слід відрізняти від породження свідомості певними матеріальними структурами та процесами. Утворення означає матеріалізм: свідомість є нічим іншим як певними матеріальними структурами та процесами; породження означає емерджентистський дуалізм: свідомість є чимось іншим, нематеріальним, але вона (за невідомими законами природи) породжується певними матеріальними структурами та процесами.