Варіації на тему: тіло та Я

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Три моделі “стимул-реакція”: дуалізм-інтеракціонізм, матеріалізм, епіфеноменалізм

З точки зору головних конкуруючих теорій, які ми розглядаємо, відношення між людським Я та тілом є таким:

1) Дуалізм-інтеракціонізм. У кожного з нас є (фізичне) тіло. Зокрема, є Ви і є Ваше тіло (я і моє тіло), які у складний спосіб взаємодіють.
2) Матеріалізм. Кожний з нас є (фізичним) тілом. Я – це деяке (фізичне) тіло, а Ви – деяке інше (фізичне) тіло.

В будь-якому разі, існує тіло (в першому випадку це Ваше тіло, у другому – тіло, яке є Вами). Що відбувається у цьому тілі? Безліч різноманітних фізичних рухів – зміни положення у просторі різних його частинок (менших фізичних тіл) – клітин, молекул, атомів і т.д. І все. Більше нічого.

Наприклад, коли Ви відчуваєте біль, то в тілі відбуваються різноманітні рухи спочатку нервових клітин, потім нейронів мозку, потім – м’язів, в результаті чого рука відсмикується.

Згідно з теорією дуалізму, крім Вашого тіла є ще й Ви. У випадку з болем, крім описаних вище фізичних рухів, є ще й Ваше відчуття, суб’єктивне переживання болю. Одне тісно пов’язане з іншим, але одне не є іншим. Відчуття – це щось крім, додатково до цих фізичних рухів, хоча воно й зумовлюється рухами нервових клітин та клітин мозку. Ваші відчуття – це Ваші суб’єктивні стани, які викликаються деякими фізичними процесами у Вашому тілі.

Згідно з теорією матеріалізму, нічого, крім цих фізичних рухів, немає. Відчуття болю – це і є ці самі фізичні рухи нервових клітин та клітин мозку. Але як це можливо?

Нагадаю: відчуття болю – це не анатомічна теорія про біль. Біль – це коли мені (або Вам) боляче. Не більше і не менше. Боляче – це деяке специфічне (Ваше або моє) суб’єктивне переживання. (Так само, як і будь-яке інше відчуття чи емоція.) Але в чисто фізичній (матеріалістичній) перспективі саме для цього болю як суб’єктивного переживання (яке людина виражає словами “Мені боляче”), а так само і для будь-якого іншого відчуття чи емоції, немає місця.

Усе, що відбувається в тілі – це фізичні взаємодії та рухи його часточок (зокрема, часточок, з яких складаються нервова система й мозок), які відбуваються чисто автоматично, за фізичними законами. Моя рука відсмикується від вогню тому, що внаслідок впливу вогню на мою руку запустився складний ланцюжок фізичних взаємодій за фізичними законами – від поверхні руки через нервові клітини до мозку і від мозку до м’язів руки. Усі ці фізичні взаємодії просто відбуваються, за фізичними законами, автоматично. В цьому описі немає жодного натяку на біль як суб’єктивне переживання. В тілі чисто автоматично відбуваються фізичні взаємодії за фізичними законами, складні рухи різних частинок. І все. Більше нічого.

Але насправді кожний з нас знає (якщо не про інших людей, то принаймні про самого себе) зі свого власного досвіду, що є ще щось. Це щось – це те саме суб’єктивне переживання, який виражається словами “біль”, “боляче”. Але саме воно в матеріалістичній перспективі залишається “за кадром”, – в ній для нього просто немає місця, – як і для будь-яких інших суб’єктивних переживань.
Якщо усе, що відбувається в людському тілі – це лише фізичні взаємодії за фізичними законами, то усі ці процеси відбувалися б точно так само, за тими самими фізичними законами, якби ніяких суб’єктивних переживань не було. Усі процеси в тілі людини відбувалися б точно так само, не змінилася б жодна їх фізична характеристика. І ззовні усе виглядало б точно так само, люди поводили б себе точно так само, – нічого при цьому не відчуваючи й не усвідомлюючи (в смислі відчування та усвідомлення як суб’єктивних переживань).

******
Уявіть собі тіло – ззовні і всередині точно таке саме, як Ваше. Це тіло – складна фізична система, яка складається з безлічі молекул і атомів, які внаслідок взаємодії між собою та з зовнішнім фізичним оточенням рухаються у дуже складний спосіб. Уявіть, що вони рухаються точно так само, як рухалися б відповідні часточки Вашого тіла у таких же ситуаціях. І все це відбувається чисто автоматично за законами фізики.

Наприклад, якщо рука цього тіла потрапить на вогонь, то в ньому відбудуться точно такі самі рухи нервових клітин, нейронів мозку, м’язів, – в результаті чого рука відсмикнеться, а м’язи рота спричинять точно такий же звук, як і зойк болю. І все. Більше нічого.

Згідно з теорією матеріалізму, люди і є такими тілами. Зокрема, у випадку болю крім описаних вище рухів нічого іншого не відбувається. Але кожна людина з власного досвіду знає, що відбувається ще щось, а саме: що вона відчуває біль, має суб’єктивне переживання болю. В наведеному вище фізичному описі на це немає жодного натяку – він просто ігнорує наявність відчуття болю як суб’єктивного переживання. Але це – зовсім не упущення даного фізичного опису. Будь-який можливий опис фізичних процесів буде просто описом рухів різних фізичних часточок, в якому не буде найменшого натяку на суб’єктивні переживання. В чисто фізичній перспективі ніяких суб’єктивних переживань не існує. Усе, що існує, це фізичні часточки, які рухаються і взаємодіють між собою за фізичними законами, чисто автоматично.

Якщо матеріалізм правий, то у випадку опіку немає нічого, крім описаних вище рухів нервових клітин, нейронів мозку, м’язів тощо. Але з власного досвіду Ви знаєте, що крім усіх цих фізичних рухів є ще й відчуття болю як суб’єктивне переживання. Повторимо те ж саме з іншим акцентом: Відчуття болю – це щось, що є крім усіх цих фізичних рухів. А отже, матеріалізм є хибним.

Або уявіть, що Ви пишете якийсь твір чи розв’язуєте якусь задачу. Зрозуміло, що при цьому відбуваються різні фізичні процеси всередині вашого тіла, різні рухи часточок Вашого тіла. Але ж чи це усе, що відбувається? В чисто фізичній перспективі нічого іншого помітити неможливо. Якщо не існує нічого за межами фізичної перспективи, то усе, що відбувається, – це чисто автоматичні взаємодії різних часточок Вашого тіла за фізичними законами, в результаті яких Ваша рука водить олівцем по паперу, залишаючи на ньому якісь знаки. В цьому описі немає жодного натяку на те, про що кожний з нас знає з власного досвіду і що, власне, і утворює наш досвід, наш особистісний, суб’єктивний вимір, свідомість: Ваше мислення, розуміння, здогадки, сумніви (психічна активність) та Ваше суб’єктивне переживання цих процесів. Знову ж таки, це – зовсім не упущення даного фізичного опису, а неминуча властивість будь-якого можливого фізичного опису. Це – неминуча неповнота, властива самій фізичній перспективі як такій.

Це означає, що поняття фізичного є неповним, воно чогось не схоплює. І не схоплює воно найважливішого для кожної людини – людського Я як суб’єкта, який суб’єктивно переживає та усвідомлює дійсність та власні відчуття, емоції, процеси мислення. Поняття фізичного охоплює лише фізичні рухи та взаємодії фізичних тіл, що відбуваються чисто автоматично за фізичними законами. До чого тут суб’єктивне переживання та усвідомлення?

Людське тіло – це лише складна сукупність, множина молекул, атомів та інших мікрочасточок. Атоми та молекули не відчувають і не усвідомлюють. І від того, що вони поєднаються у дуже складну фізичну систему (людське тіло) по суті нічого не зміниться. Як би вони не поєднувалися, вони залишатимуться лише великою і складною множиною атомів та молекул, які рухаються та взаємодіють чисто автоматично за фізичними законами. Скільки б ми не вивчали і як би ми не описували ці рухи і взаємодії, усе, що про що ми дізнаємося – фізичні рухи та взаємодії фізичних тіл, що відбуваються чисто автоматично. Ми не отримаємо найменшого натяку на суб’єктивне переживання та усвідомлення; людське Я як суб’єкт переживання та усвідомлення залишатиметься непоміченим.

******
Якщо матеріалізм правий, то усі рухи людського тіла (як зовнішні, так і внутрішні) відбуваються автоматично, за фізичними (електромагнітними, гравітаційними) законами. Вони не виражають ніяких відчуттів як суб’єктивних переживань, вони детерміновані фізичними впливами одних фізичних об’єктів на інші. Не існує нічого, крім різних частин цього тіла та їх рухів (переміщення у просторі), автоматично детермінованих впливом інших частин тіла та зовнішніх фізичних процесів, які впливають на зовнішні часточки тіла, за фізичними законами.

В понятті фізичного (яке зводиться до розташування і переміщення у просторі різних фізичних тіл) немає ані найменшого натяку на можливість суб’єктивного виміру (Я) з належними до нього суб’єктивними переживаннями (відчуттями, емоціями, мисленням). Фізичні рухи – це лише зміни розташування фізичних тіл у просторі – і нічого більше. Вони відбуваються за фізичними законами автоматично, незалежно ні від якого відчування. Чи відчування є, чи його немає – на фізичні закони і зумовлені ними фізичні рухи це ніяк не може впливати. Можна уявити ті самі часточки людського тіла та їх рухи, які здійснюються без ніякого відчування (як суб’єктивного переживання), – вони, як фізичні тіла та рухи, від цього ніяк не могли б змінитися, вони були б точно такими самими, – не змінилася б жодна їх фізична характеристика.

З чисто фізичної (матеріалістичної) точки зору від існування або неіснування відчуттів як суб’єктивного (взагалі, від існування суб’єктивності) абсолютно нічого у фізичному світі не залежить і не може залежати. Але навіть якби це було так, то це означало б слушність епіфеноменалізму, а не матеріалізму. Відчування, якщо воно існує (а ми, з власного досвіду, знаємо, що воно існує) мусить бути чимось крім фізичних тіл та рухів, чимось, що не потрапляє в горизонт чисто фізичної точки зору.

Якщо суб’єктивні переживання усе ж таки існують (а кожний з нас знає, що вони існують, – принаймні його власні суб’єктивні переживання), то вони перебувають за межами чисто фізичної (матеріалістичної) перспективи. Вони не охоплюються поняттям фізичного; вони є чимось нефізичним. Хоча принаймні про деякі з них (такі як відчуття болю, смаку, запаху) добре відомо, що вони безпосередньо викликаються фізичними процесами в тілі (нервовій системі й мозку), – але все ж, з огляду на сказане вище, вони не є самими цими процесами.

Усе, що можливо пояснити (зрозуміти), залишаючись в рамках понять, які утворюють царину фізичного – це різноманітні рухи фізичних тіл (зміни їх розташування у просторі) і нічого більше. Царина фізичного замикається на цих рухах і допоміжних гіпотезах, які слугують виключно для пояснення таких рухів. Неможливо, з чисто логічних причин, “вистрибнути” за ці межі. Але усе суб’єктивне (наші відчуття, емоції, думки, – так, як ми їх сприймаємо, безпосередньо) перебуває поза цими межами. Поняття болю, радості, думки і т.п. не є допоміжними гіпотезами (якими є поняття маси, електричного заряду, електронів, фотонів і т.п.), що були введені для пояснення фізичних рухів; вони мають незалежне джерело – нашу самосвідомість. Ми знаємо про відчуття, емоції, думки безпосередньо, тому що їх відчуваємо суб’єктивно, а не припускаємо їх існування (як ми припускаємо існування електронів та електричного заряду) для того, щоб пояснити якісь фізичні рухи.

Коли має місце опис однієї й тієї ж реальності у різні способи, то один (більш фундаментальний, детальний) з цих описів завжди можна перевести у інший чисто логічними й математичними засобами, без ніякої додаткової (опосередковуючої) інформації. Візьмемо наприклад, воду у склянці. Усі її фізичні характеристики можливо отримати чисто логіко-математичними засобами зі знання про молекули H2O, їх фізичні характеристики та взаємне розташування. Маса води – це сума мас усіх молекул води (маса молекули води, помножена на їх кількість); температура – середня кінетична енергія (маса, помножена на швидкість у квадраті) молекул води; обсяг утворюється відстанями між молекулами – його легко розрахувати, якщо відома кількість молекул та середня відстань між ними. Плинність води – це груба, приблизна назва того ж самого, що у фізиці більш точно, математично описується поняттям енергії чи сили зв’язку між молекулами тощо. Логічно зрозуміло, що це – одне й те саме. Нічого подібного немає у відношеннях між процесами в тілі людини та суб’єктивними переживаннями. (Детальніше цей аспект – в наступному параграфі.)

Отже, матеріалісти помиляються: крім фізичних об’єктів та процесів є ще суб’єктивні переживання (відчуття, емоції, усвідомлення) та психічна активність (мислення, воління). І є Я як їх суб’єкт. Не буває суб’єктивних переживань самих по собі, без суб’єкта, який їх переживає та здійснює, і який називають словом 'я'. Я відчуваю, емоційно переживаю власне буття, мислю – причому слово 'я' позначає тут не моє тіло. Я – це чистий суб’єкт відчування, переживання, мислення, воління. Моє тіло, саме по собі, як фізична система, не відчуває. В моєму тілі лише відбуваються різноманітні фізичні процеси – складні комплекси рухів різних частин мого тіла і нічого більше. Але між мною і моїм тілом відбувається взаємодія. Фізичні процеси в моєму тілі викликають в мені різноманітні відчуття, а мої воління викликають певні фізичні процеси в моєму тілі і зовнішні рухи.

До наступного розділу: Детальніше про “одне й те саме з різних точок зору”

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии