Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Попереднє резюме

Жозеф Левіне (сучасний філософ, що перебуває десь на роздоріжжі між матеріалізмом та дуалізмом, який, всупереч власній матеріалістичній вірі, сформулював, обґрунтував і послідовно захищає одне з найбільш обговорюваних в сучасній філософії свідомості положення – про існування “пояснювального розриву” між цариною фізичного та свідомістю, який неспроможні подолати ніякі відомі матеріалістичні підходи) пояснює існування та “нерозв’язність” (у смислі бажаного для матеріалістів “розв’язання”) психофізичної проблеми наступним чином. Якщо ми приймаємо матеріалістичну тезу про тотожність певного відчуття (наприклад, болю) з певними фізичними процесами в мозку (наприклад, збудження С-фібрів), то ми неспроможні пояснити, чому ці фізичні процеси мають саме такий, а не якийсь інший якісний феноменологічний характер (наприклад, чому збудження С-фібрів суб’єктивно переживається як біль, а не задоволення). Аргумент Джексона стосується цієї проблеми. А проте, як слушно зауважує Девід Чалмерс, не ця проблема є найбільш фундаментальною для матеріалізму.

Проблема, яку ставить аргумент Джексона: окремі феноменологічні факти − факти, які стосуються специфічного феноменологічного характеру відчуттів (біль, а не задоволення), − не належать до числа фізичних (у широкому смислі) фактів, логічно не визначаються фактами щодо фізичних процесів, які відповідають цим відчуттям. Але найбільш фундаментальна проблема для матеріалізму стосується не якісної специфіки різних феноменологічних станів (суб’єктивних переживань), а самого існування феноменологічного (суб’єктивного) “виміру”: чому взагалі щось якось суб’єктивно переживається? Зокрема: як можливо, що збудження С-фібрів якось (не має суттєвого значення як саме) суб’єктивно переживається?

Тож матеріалізм зіштовхується з двома нерозв’язними для нього проблемами:

1) Проблема якісної специфіки феноменологічних станів: як пояснити, що за наявності ось цього фізичного стану мозку, ми маємо ось-такі, а не якісь інші суб’єктивні переживання?
2) Проблема існування феноменологічних станів: як пояснити, що за наявності ось цього фізичного стану мозку ми маємо будь-які суб’єктивні переживання? Ця проблема, найбільш фундаментальна і нерозв’язна для матеріалізму, полягає в тому, що ми – істоти, які суб’єктивно переживають і усвідомлюють, а не людиноподібні феноменологічні зомбі, які роблять (в смислі поведінки) усе те саме, що й ми, в тілі яких відбуваються усі ті ж фізичні рухи, але які суб’єктивно нічого не відчувають і не усвідомлюють.

Детальніше про “проблему феноменологічних зомбі” ми поговоримо в наступному розділі.

До наступного розділу: - Стратегія матеріалізму: заперечення або ігнорування свідомості як суб’єктивності

Примітки:

1. explanatory gap
2. Levine J. Materialism and Qualia: The Explanatory Gap