Стратегія матеріалізму: заперечення або ігнорування свідомості як суб’єктивності

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Від проблеми знання до проблеми феноменологічних зомбі

Матеріалістичні теорії свідомості мають чимало плюсів і лише один недолік: вони не є теоріями свідомості. Джон Серль влучно зауважив про головну працю найвідомішого сучасного філософа-матеріаліста Д.Деннетта “Consciousness Explained” (“Пояснена свідомість”), що її назва не відповідає її змісту: правильніше було б назвати її “Consciousness Denied” (“Заперечена свідомість”). Але по суті, подібною є ситуація з усіма матеріалістичними теоріями свідомості. Усі вони є “теоріями, які заперечують те, чого не можуть пояснити” , – або його не помічають, ігнорують, підмінюють на щось інше.

“Те, чого не можуть пояснити” матеріалістичні теорії свідомості – це саме існування суб’єктивного особистого виміру, який ми називаємо свідомістю або Я. Найчастіше, матеріалістичні теорії не заперечують свідомість відверто, а підміняють її пояснення на пояснення її поведінкових проявів. Сама свідомість як процес суб’єктивного переживання, мислення та усвідомлення просто ігнорується (a слона і не помітили!).

Матеріалістичні теорії

або 1) розглядають свідомість лише як деяку систему управління поведінкою, ігноруючи або заперечуючи свідомість як суб’єктивний вимір,
або 2) постулюють тотожність суб’єктивних переживань фізичним процесам в мозку.

В першому випадку матеріалісти заперечують або ігнорують свідомість явно, відкрито. В другому випадку вони стверджують тотожність явищ, які не мають ніяких спільних властивостей:

– з одного боку – фізичні процеси – рухи та взаємодії фізичних тіл, в яких немає нічого суб’єктивного, які просто відбуваються, чисто автоматично, за законами фізики,
– з іншого боку – переживання й усвідомлення, для яких визначальним є їх суб’єктивний характер і які не характеризуються в термінах просторового розташування.

Таке ототожнення неототожнюваного також можна розглядати як приховане заперечення (ігнорування) свідомості як суб’єктивного особистого виміру. Прибічники цієї теорії заперечують або не помічають, що крім рухів та взаємодій фізичних тіл (усього, що охоплюється поняттям фізичного), в яких немає нічого суб’єктивного, які просто відбуваються, чисто автоматично, за законами фізики, має місце ще дещо – суб’єктивні переживання та усвідомлення. Це “ще дещо крім” фізичного – і є свідомість.

Для проблеми свідомості ключовими є поняття суб’єктивних переживань та усвідомлення, а також суб’єкта цих переживань та усвідомлення (Я). В поняття суб’єктивних переживань я включаю не лише так звані душевні переживання (емоції й почуття: радість, сум, любов, ненависть), але й так звані тілесні відчуття, оскільки і як вони відчуваються нами суб’єктивно – те, як Ви відчуваєте біль, тепло, холод, червоний або зелений колір. Уявіть дальтоніка або глухого, які намагаються зрозуміти: як воно (what it is like) – мати кольорові чи слухові відчуття. (На відміну від дальтоніка або глухого, які намагаються дізнатися, які фізичні процеси в мозку дозволяють іншим людям мати кольорові або слухові відчуття.)

Матеріалістичні теорії свідомості можуть описати фізичні процеси всередині людського тіла й людську поведінку, пов’язану з різними суб’єктивними (психічними) станами, але при цьому вони залишають поза розглядом самі ці стани – саме як суб’єктивні (психічні) стани, як стани, що переживаються нами суб’єктивно – а разом з ними і нас самих як суб’єктів, що їх переживають та усвідомлюють (а не лише як тіла, всередині яких відбуваються різноманітні фізичні процеси й різні частини яких здійснюють різні рухи).
Ніякий існуючий або можливий опис будь-яких фізичних процесів, – тобто рухів і взаємодій (що проявляються в рухах і лише в них) тих або інших фізичних об’єктів (таких як молекули, атоми, електрони тощо) за фізичними законами – не буде містити ані найменшого натяку на суб’єктивні переживання та їх усвідомлення.

Ми можемо уявити собі феноменологічного зомбі − людиноподібне тіло, яке ззовні поводить себе (у відповідних ситуаціях здійснює відповідні рухи відповідних частин тіла) точно так само, як і людина; яке утворюється з атомів і молекул з точно такими ж фізичними властивостями, упорядкованими в точно такі ж фізичні структури, як і людське тіло; всередині якого відбуваються точно такі ж рухи атомів і молекул, як і всередині людського тіла, – і яке при цьому абсолютно нічого не відчуває й не усвідомлює, – усі його внутрішні й зовнішні рухи здійснюються чисто автоматично, як результат фізичних взаємодій. Адже в фізичних взаємодіях немає нічого, що передбачало б суб’єктивні переживання й усвідомлення; вони здійснюються автоматично за законами фізики. (Саме це, власне, й розділяє фізичні процеси та свідомість.)

Звичайно, можливість реального існування таких зомбі видається дуже малоправдоподібною, – але лише тому, що кожний з нас знає, з власного досвіду, наскільки його поведінка залежить від його свідомості (суб’єктивних переживань та мислення) і наскільки тілесні процеси впливають на його свідомість. Але з точки зору матеріалізму усе це – лише ілюзія – дуже дивна, нічия ілюзія. Усе, що реально відбувається – це фізичні взаємодії різноманітних часточок нашого тіла, які здійснюються автоматично за законами фізики, – точно так само, як і в уявленому нами випадку зомбі. А це означає, що насправді ми і є такими зомбі.

Але ми знаємо, що це не так. Кожний з нас (навіть ті матеріалісти, які це заперечують) знає, що крім того, що різні частини його тіла здійснюють різноманітні рухи, що атоми й молекули всередині його тіла взаємодіють (автоматично) за фізичними законами, відбувається ще дещо: він суб’єктивно відчуває біль, тепло, холод, радість, сум, любов, ненависть, він бажає чогось, він мислить про щось, і він усвідомлює, що він відчуває, бажає й мислить. І, зрештою, він існує не лише як фізичне тіло, але й як істота, що суб’єктивно відчуває, бажає, мислить та усвідомлює. По суті справи, Декарт був правий.

До наступного розділу: Три моделі “стимул-реакція”: дуалізм-інтеракціонізм, матеріалізм, епіфеноменалізм

Примітки:

1. Searle J. Consciousness Denied: Daniel Dennett’s Account // Searle J. The Mystery of Consciousness. – pp.95-131.
2. Popper K. Unended Quest. – p.219.
3. класична формула Томаса Нагеля

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии