Концепція трьох світів

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Повертаємося до критики епіфеноменалізму

Поппер доводив, що ідея раціональності має сенс лише якщо ми припускаємо існування щонайменше трьох вимірів дійсності: 1) фізичний світ (Світ-1); 2) свідомість, світ людської суб’єктивності, духовний світ людини, світ мислення та емоцій (Світ-2); 3) світ ідей, теорій, аргументів, смислів, логічних відношень (Світ-3).

Світ-3 – це світ ідей, смислів, виражених в мові та культурі (зокрема, зміст наукових теорій). Важлива теза Поппера: Світ-3 не зводиться ані до Світу-1, оскільки тут йдеться не про фізичні об’єкти, а про смисли; ані до Світу-2, оскільки ці смисли існують поза будь-чиєю свідомістю.

Наприклад, теорія Ейнштейна (Світ-3) та моє розуміння теорії Ейнштейна (Світ-2) – не одне й те саме. Теорія Ейнштейна має певний смисл, незалежно від того, чи я її розумію, і чи правильно я її розумію; вона перебуває у певних логічних відношеннях з іншими теоріями, незалежно від того, чи хтось (будь-хто) знає про ці відношення чи ні. Моє розуміння теорії Ейнштейна може бути правильним або ні, тобто бути у відношенні (повної або часткової) відповідності або невідповідності щодо теорії Ейнштейна. Більше того, теорія може неявно містити в собі ідеї, які навіть сам автор цієї теорії не усвідомлював. Або автор міг робити з цієї теорії помилкові висновки, які насправді з неї логічно не слідують. Тобто існує відмінність також між теорією (її об’єктивним змістом) та розумінням цієї теорії її автором.

Зміст теорій не зводиться ані до їх матеріальних носіїв (Світ-1), ані до станів свідомості, мислення окремих людей (Світи-2). Всупереч як матеріалізму, так і більш повсякденному (по-суті, дуалістичному) розумінню (Поппер називає його менталізмом), Поппер доводить, що пізнавальні проблеми, ідеї, теорії слід розглядати як такі, що їх зміст перебуває не в книгах, і не в головах (матеріалізм), і навіть не в думках людей (менталізм), а ... в самих ідеях і теоріях. Хоча ідеї й теорії (Світ-3) створюються людьми, людським мисленням (Світ-2), але оскільки вони вже створені, вони набувають значною мірою незалежного (автономного) існування й об’єктивних властивостей. Об’єктивні властивості теорії (або стану теоретичної дискусії щодо певної проблеми) – це ані фізичні властивості (Світ-1), ані суб’єктивні стани свідомості (Світ-2); це щось третє, що потребує зовсім інших засобів розуміння – Світ-3.

Створені людьми теорії знайшли втілення в книгах (Світ-1) та інших носіях, але вони не тотожні цим носіям і не зводяться до них. В цих носіях лише “закодований”, представлений символічно, зміст теорій, який передує цим носіям, існує до них і є незалежним від них. Щоб зрозуміти ідею чи теорію ми маємо в своєму мисленні (Світ-2) осягнути її зміст, і ми це робимо з допомогою матеріальних носіїв (насамперед книг), які символічно представляють цей зміст; але сам цей зміст є автономним як по відношенню до нашого мислення, яке його намагається осягнути, так і по відношенню до матеріальних носіїв, які його символічно представляють. Якби зміст ідей та теорій був тотожний нашому мисленню, то не було б проблеми його осягнення, можливостей правильного або хибного, більш або менш повного розуміння ідей та теорій; ця проблема і можливості існують лише остільки, оскільки наше мислення і його зміст – це одне, а зміст ідей та теорій, які воно намагається осягнути – це інше. Зміст ідей та теорій є також чимось відмінним від їх фізичних носіїв (Світ-1): він не міститься в них фізично, а представлений в них символічно; процес осягнення смислу книги – це не процес обробки фізичної інформації про книгу, а процес інтерпретації символів; якщо ми не знаємо мови, якою написано книгу, то ніякий обсяг фізичної інформації про книгу і ніякий аналіз такої інформації нам не допоможе.

Поппер наголошує на тому, що без припущення про автономію Світу-3 по відношенню до Світу-1 та Світу-2 неможливо зрозуміти наукову діяльність. Зокрема, неможливо зрозуміти цю діяльність в руслі біхевіоризму: поведінку вчених можливо зрозуміти лише як спрямовану на розуміння й відкриття об’єктивних відношень, які мають місце у Світі-3 (абстрактному світі теорій):

“Якщо ми не розглядаємо проблеми й теорії як об’єкти вивчення й критики, то ми ніколи не зрозуміємо поведінки вчених. Слід погодитися, звичайно ж, що теорії є продуктом людської думки (або, якщо хочете, людської поведінки – я не буду сперечатися про слова). Тим не менше, вони мають певний рівень автономії: вони можуть мати, об’єктивно, логічні наслідки, про які ніхто досі не подумав, і які можливо відкрити; відкрити у тому ж смислі, в якому можливо відкрити існуючу але досі невідому рослину чи тварину. Можна сказати, що Світ-3 створений людиною тільки за походженням, і що оскільки теорії існують, вони починають жити власним життям: вони створюють раніше невидимі наслідки та нові проблеми.”

Можна наводити безліч прикладів з різних наук. Наприклад, з арифметики:

“Можна сказати, що система чисел є скоріше витвором або винаходом людей, аніж відкриттям. Але відмінність між ... подільними та простими числами є відкриттям: ці специфічні множини чисел існують, об’єктивно, оскільки існує система чисел, як (ненавмисний) наслідок конструювання системи; і їх властивості можливо відкрити... ситуація з будь-якою науковою теорією є подібною. Вона має, об’єктивно, величезну множину важливих логічних наслідків, незалежно від того, чи вони вже відкриті чи ні... Відкривати відповідні логічні наслідки нової теорії та обговорювати їх у світлі існуючих теорій – це об’єктивне завдання вченого – об’єктивне завдання Світу-3, яке регулює його "вербальну поведінку" в якості "вченого". Таким чином, проблеми скоріше відкриваються, аніж творяться ... Як приклади можна згадати Евклідову проблему – питання про те, чи існує найбільше просте число; … питання про те, чи є істинним припущення Гольдбаха про те, що кожне просте число більше 2 є сумою двох інших простих чисел ... та багато інших... Ці міркування є вирішальними. Вони встановлюють об’єктивність Світу-3 та його часткову автономію.”

Важливим аргументом на користь твердження про автономію Світу-3 є існування невтілених (що не мають відповідника у Світі-1) і неприсутніх у мисленні (що не мають відповідника у Світі-2) об’єктів Світу-3. Такими об’єктами є проблеми, логічні наслідки, докази, методи, рішення, які існують, об’єктивно належать до Світу-3 (змісту теорій, проблемних ситуацій, станів дискусій, логічних відношень між ними), але поки що ніким не відкриті:

“Важливо зрозуміти, що об’єктивне і невтілене існування цих проблем передує їх свідомому відкриттю так само, як існування гори Еверест передувало її відкриттю; важливо, що усвідомлення існування таких проблем веде до передбачення того, що може існувати, об’єктивно, шлях їх розв’язання, і до свідомого пошуку цього шляху: такий пошук неможливо зрозуміти без розуміння об’єктивного існування (чи, можливо, неіснування) досі невідкритих і невтілених методів та рішень.” Вчені “мислять в термінах відкритих і, отже, попередньо існуючих, а також невідкритих проблем та рішень – проблем та рішень які належить ще знайти.”

Поппер наводить характерний приклад відомого філософа-логіка Фреге, який вже після того, як одна з його книг була написана і частково надрукована, виявив (відкрив), що в її основі лежало самосуперечливе положення. Це був об’єктивний логічний факт, який існував задовго до його відкриття. Самосуперечливе положення лежало в основі теорії Фреге від моменту її створення, але цей об’єктивний факт протягом років ніким не усвідомлювався і був фізично невтіленим, − відповідник цього факту не існував ані в фізичному Світі-1, ані в думках жодної людини (в жодному із особистих Світів-2). Цей факт, невтілений і неусвідомлений, мав місце лише у Світі-3. Фреге міг би виявити цей факт і через багато років після публікації; або це міг виявити через 100 років після публікації книги якийсь інший філософ; або могло б так статися, що цього факту взагалі ніхто б не виявив, − незалежно від усіх цих перипетій (що належать до Світів-2 та Світу-1) він був би (є) об’єктивним фактом.

******
Раціональність має смисл лише якщо людська свідомість (Світ-2) здатна осягнути об’єктивний (тобто незалежний від неї самої) смисл ідей та об’єктивні логічні відношення між ними, оцінити об’єктивну вагомість аргументації. У свою чергу, ми (свідомість) можемо винайти нові ідеї та аргументи, які, будучи вираженими у мові, об’єктивуються (“відчужуються” від нашої свідомості) і стають частиною “світу-3”. Тобто, ідея раціональності необхідно передбачає взаємодію між “світом-2” та “світом-3”.

З іншого боку, свідомість впливає на фізичний світ, приводячи в рух тіло людини, а фізичний світ, за посередництвом тіла людини, впливає на свідомість. Отже, має місце взаємодія між “світом-2” та “світом-1”.

Отже, фізичний світ є несамодостатнім: в ньому мають місце процеси, які мають нефізичну причину: “Коли ми діємо під впливом розуміння якогось абстрактного відношення , то ми приводимо в дію фізичний каузальний ланцюг, який не має фізичного каузального початку. У цьому випадку ми виступаємо в якості “першодвигуна” або творця фізичного каузального ланцюга.”

До наступного розділу: Субстанційний дуалізм та “розмови про 'субстанції'”

Примітки:

1. Між іншим, цікава аналогія з вченням Григорія Сковороди про три світи: макрокосм (зовнішній світ), мікрокосм (людину) та світ Біблії (книги).

2. Popper K., Eccles J. Self and Its Brain. – р.40.

3. тобто, створенням чогось нового, а не відкриттям чогось вже існуючого

4. англійське слово invent звичайно перекладається як 'винаходити', але в даному контексті (протиставлення discovery як відкриття чогось існуючого та invention як творення чогось нового) такий переклад був би не дуже вдалим, оскільки українське 'винахід' ніби вказує на знаходження чогось, ніби воно вже існує.

5. Popper K. Self and Its Brain. – рр.40-41.

6. Popper K. Self and Its Brain. – рр.42.

7. Popper K. Self and Its Brain. – рр.56-57.

8. наприклад, під впливом розуміння якоїсь теорії

9. Поппер К. Язык и психофизическая проблема. – С.496.

Загрузка...

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии