Продаж «Центренерго»: іноземні поради – за наші гроші


- або в чиїх кишенях осядуть 3 мільйони державних доларів?

Продаж «Центренерго»: іноземні поради – за наші гроші

Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна за мовчазної згоди Міністерства фінансів вирішили залучити до продажу ПАТ «Центренерго» іноземних радників. За це іноземці мають отримати аж 3 мільйони доларів США (!!!) з державного бюджету, тобто з нашої з вами кишені. За роботу, яку за законом має робити Фонд держмайна, який також фінансується з того ж бюджету. По факту, швидше за все, він і готуватиме насправді об’єкт до продажу. То чим, крім корупційних ризиків, можна пояснити таку щедрість урядовців? Давайте розбиратися…

Існує запитання, яке за багато років уже набило оскому і стало майже риторичним: «Україна - багата держава, але чому так бідно живе її народ?». Справді, наша чудова країна наділена Творцем великим економічним потенціалом, природними ресурсами та корисними копалинами, громадяни мають непоганий освітній рівень, і ми б могли сміливо претендувати на входження принаймні в двадцятку найпотужніших економік світу. Але цього не стається. Чому? Відповідь проста та банальна: вкорінена корупція та елементарна неефективність управління. Про це багато говориться, але нові факти щоразу змушують дивуватися з цинізму окремих чиновників.
Величезні бюджетні суми витрачаються на те, що має ознаки неприхованої корупції (бо навряд чи це звичайне нехлюйство). Часто такі проекти прикриваються новим трендом – залученням за космічні кошти іноземних фірм або спеціалістів для виконання тих чи інших завдань у галузі державного управління, що нібито має гарантувати їх прозорість і відкритість. Пояснюється це благими намірами, якими часто вистелена дорога до пекла…

3 мільйони доларів за пораду? Тетчер була б проти


Наведемо яскравий приклад: 31 липня 2017 року Фонд державного майна України уклав договір про надання послуг, предметом якого є підготовка до приватизації об’єкту державного майна, а саме 78,289 відсотків акцій ПАТ «Центренерго».

І тут відбувається найцікавіше: послуги іноземних радників оцінюють у 3 мільйони доларів США! Це приблизно 78 мільйонів гривень! І виділятися вони мають із державного бюджету.

Мабуть, багато хто пам’ятає слова легендарної очільниці британського уряду Маргарет Тетчер, яка, до речі, здійснила приватизаційну революцію та при цьому відстоювала суворий контроль за витрачанням публічних коштів. «Немає такого поняття — державні кошти, є лише кошти платників податків. Наш обов'язок — упевнитися, що кожен пенні податку буде витрачений розумно і на благо народу", - говорила Залізна Леді. І тут охоплює великий сумнів, чи така велетенська сума, взята у пересічних українських громадян, буде «на благо» для них, чи лише піде до кишень спритників, які пролобіювали ідею? Чи не є це черговою корупційною схемою з розкрадання бюджетних коштів?

Вочевидь, Фонд держмайна сам мав би зробити всі кроки для підготовки до продажу «Центренерго», бо власне, це і є його функція відповідно до ч. 1, ст. 6, р. ІІІ Закону України «Про Фонд державного майна України», яка зазначає, що фонд здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України у разі необхідності. Жодної згадки про «радників»… Цей же профільний закон визначає ФДМУ, як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Тож навіщо наймати «радників», які, по-суті, підмінятимуть собою фонд (хоча більшу частину роботи з підготовки та приватизації все одно здійснює ФДМУ), та ще й за колосальні гроші платників податків? Чи не краще було б зекономити ці мільйони для економіки, для медицини, для армії, а не віддавати їх у руки розпіарених іноземних контор і їх місцевих посередників? Всю необхідну роботу можна і треба провести лише силами Фонду держмайна, при цьому забезпечивши максимальну публічність шляхом висвітлення в мас-медіа всіх етапів і залучення громадського та експертного середовища.

Урядові шляхи скандальної постанови


Цікавою, ба навіть із ознаками детективу, є і сама історія з найманням дорогих радників під приватизацію об’єкта держвласності. У ній свої ролі зіграли не лише представники ФДМУ, але і Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України. Просування заморських консультантів відбувалося, м’яко кажучи, у дивний спосіб.

Спершу, щоб підшукати майже «золотого», чи швидше «діамантового» радника та визначити умови договору з ним, ФДМУ підготував спеціальну постанову Кабміну та направив проект на погодження до Міністерства фінансів України.

Природно, що Мінфін дав логічне та юридично обґрунтоване зауваження: розмір винагороди у 1 500 000 доларів США, які сплачуються раднику у випадку «успішного продажу об’єкта», суперечить законодавству України, адже сам продаж є успіхом, точніше – метою усього процесу. Документ із зауваженнями підписав заступник міністра фінансів Сергій Марченко.

Після цього «фондівський» проект урядової постанови про радників з продажу «Центренерго» із зауваженнями мінфіну пішов на Урядовий комітет з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності, звідки 9 листопада минулого року, після розгляду, його повернули на доопрацювання. Вочевидь, урядовці відчули, що документ є відверто лобістським і може містити ознаки корупції, а тому, простіше кажучи, відправили його від гріха подалі, в довгу шухляду.

Мовчання Мінфіну


Але тут стається диво, і доля скандального документа кардинально змінюється. Проект удруге випливає на черговому засіданні урядового комітету, де ухвалюється без будь-яких змін і доопрацювань, а присутній той таки заступник міністра Марченко мовчить, мов до рота води набрав, геть «забувши» про свої нещодавні зауваження, ніби й не було ніколи правових суперечностей.

Далі у проблемного проекту постанови просто виростають крила, і на вулиці Грушевського вмикається зелене світло: 21 лютого цього року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні приймає його, і він отримує офіційну назву - Постанова КМУ № 111-р «Про визначення радника для підготовки до приватизації та продажу пакета акцій ПАТ «Центренерго» розміром 78,289 % статутного капіталу товариства та оплати його послуг».

У пункті 3 документу, прийнятого Кабміном за поданням Фонду держмайна та за дивної мовчанки Мінфіну, тепер кожен може побачити все те, що раніше було каменем спотикання: оплата послуг радника здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму, що є еквівалентом 3 млн. доларів США. Усе, операцію провернули, бажане рішення протягли.

Так поспішали, що навіть не захотіли винести (чи побоялися, що там зарубають) на Робочу групу з підготовки рекомендацій та пропозицій до проектів рішень Кабінету Міністрів України щодо приватизації та умов продажу об’єктів державної власності, що підлягають приватизації. Є такий колегіальний орган при КМУ. А відповідно до п.п. 2 та 3 положення про цю групу, основним її завданням, серед іншого, є підготовка рекомендацій та пропозицій до проектів рішень Кабінету Міністрів України щодо визначення виконавця послуг з підготовки до приватизації об’єктів державної власності, що підлягають приватизації та джерел оплати таких послуг, у тому числі за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги. Тобто робоча група повинна була розглядати цей проект постанови. Не сталося, як то кажуть, «чужі тут не ходять».

Прозорість, як корупція


Звісно, комусь може видатися, що в масштабах України 3 мільйони доларів - «дрібниця», не варта особливого та уважного розгляду, всяке буває. Однак більшість простих українців точно не погодиться з таким твердженням. Для них це дуже великі кошти, які треба витрачати обережно та з користю виключно для країни і її громадян.

Отож, здається очевидним, що рішення залучити радників з продажу «Центренерго» не лише малоефективне, невиправдане, але й може бути корупційним злочином. Усім зрозуміло, що продаж «Центренерго» повинен відбутися максимально прозоро та успішно, але вже на етапі підготовки ми бачимо оборудку із залучення «прокладки», що отримає великий гонорар, але не нестиме такої відповідальності, як орган виконавчої влади – Фонд державного майна України.

Доречно буде пригадати відоме автору ще з університетських часів юридичне визначення поняття «корупційні злочини». За однією з пам’ятних дефініцій, це «злочини, що полягають у використанні особами, уповноваженими на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, наданих їм службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей у корисливих або інших особистих інтересах, інтересах третіх осіб, наданні таким особам неправомірної вигоди, а також у приховуванні чи потуранні вказаним діянням». Чи відповідає такому визначенню вперте протягування «мутної» урядової постанови, повинні оцінити правоохоронні органи. Але в будь-якому випадку, має бути і реакція громадськості.

Адже тепер Фонд держмайна, який сам фінансується з державного бюджету та мав би здійснювати всі заходи з продажу об’єкту, найматиме ще додаткових радників за грубі гроші з того ж таки державного бюджету. Не виключаю, що комусь буде і «відкат» із цього – за старання та винахідливість у комерціоналізації благородної ідеї.

Якщо у баронеси Тетчер та й усіх її наступників в британському уряді немає «публічних коштів», а є лише кошти платників податків, то в Україні окремі чиновники ще досі плутають власні інтереси з державними. Саме тому всі їх рішення, особливо ж ті, що стосуються витрачання бюджетних грошей, мають відкрито обговорюватися у суспільстві, а не в тісному колі зацікавлених осіб, в сутінку владних коридорів під шурхіт зелених папірців.

Олександр ГРИЩЕНКО

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии