У боротьбі за права української мови. 1900-1907р.
До попереднього розділу: Перші україномовні газети. Розвиток українського книгодрукування
Революція 1905-1907 рр. практично не змінила політичного національно-духовного статусу українського народу. Незначні послаблення не змогли задовольнити прагнення до рівності й свободи, вільного розвитку культури та освіти, М. Грушевський, аналізуючи хід російської революції і, зокрема, пробудження і зроблені кроки до відродження, у 1906 р. писав: "Одним із самих складних і невідкладних питань, одним із самих великих і благородних завдань, які мають бути вирішені вільною Росією, є, безперечно, питання українське. Скоре, успішне, справедливе вирішення його украй необхідне не лише для інтересів самого українського народу, самої великої із недержавних народностей Росії, приреченої старим режимом на самі неможливі умови існування - але і всій звільненій Росії. Позбавлення природніх прагнень великого, тридцятимільйонного населення до свого розвитку і самовизначення неминуче породжує не тільки застій і занепад, але і різного роду аномалії як в середовищі пригніченому, так і в тих органах, які цей гніт здійснюють. Система гніту і денаціоналізації неминуче стає системою політичної і суспільної деморалізації, і пригноблені провінції завжди і всюди є осередком розтління самих панівних народностей, - для всього державного механізму. Вчений дійшов висновку, що позбавлена умов вільного розвитку і самовизначення, Україна завжди залишиться тяжким каменем і для самої Росії.
Отже, боротьба української громадськості на початку XX ст. за скасування заборони українського слова хоч і не увінчалася повною перемогою, проте мала велике значення для національно-культурного відродження народу. Куці поступки царської конституції 1905 р. українським культурним і політичним рухом були використані для розвитку української преси, книгодрукування, розгорнення досліджень у галузі історії, утворення громадських наукових інститутів, товариств, культурно-освітніх організацій. Все це мало непересічне значення для розвитку національної самосвідомості, консолідації національних сил у боротьбі з самодержавством, першим кроком до державницьких змагань 1917-1921 років, які хоч і ненадовго, але утвердили на політичній карті самостійну й незалежну Україну, показали усьому світу, що є народ, який рано чи пізно, але розбудує у центрі Європи власну державу, витоки якої сягають сивої давнини Русі-України.
До наступного розділу: Література і джерела
0 коментарів