Архів 2005 р.

Свято "помаранчевої революції" завершилося. Починаються сірі робочі будні. Буде неймовірно важко, переможців підстерігає чимало небезпек. Нова влада повинна довести свою здатність виконати свої обіцянки і завоювати довіру жителів південно-східного регіону України. У демократів достатньо ворогів, котрі не сидітимуть склавши руки, і в яких ще достатньо можливостей використати будь-яку помилку уряду Ющенка.

Саме про можливі помилки необхідно говорити вже сьогодні. Аналіз діяльності уряду Віктора Ющенка в 2000-2001 і недавні висловлювання деяких представників "Нашої України" змушують почати цю тему вже сьогодні.

Хоч як дивно, приводом для цієї статті послужили події в сусідній Росії. Поки в Україні тріумфально гриміла "помаранчева революція", у наших сусідів вирували зовсім інші пристрасті. Навіть повністю підконтрольні Кремлю ЗМІ почали говорити про те, що й у Москві можливий свій Майдан. Багатотисячні натовпи людей по всій Росії перекривають автомагістралі, у бойовій готовності перебувають тисячі спецназівців, не обійшлося вже і без бійок та арештів. Лунають заклики до повалення губернаторів і навіть Путіна. Вибух викликали соціальні реформи Кремля, проведені за ліберальними рецептами. Мова йде про "монетаризацію пільг", коли численним категоріям пільговиків (пенсіонерам, інвалідам, військовослужбовцям тощо) скасували пільги у вигляді безплатного проїзду, ліків, пільг по квартплаті, й спробували замінити їх грошовими компенсаціями. З протестом виступила навіть завжди покірна владі Російська Православна Церква. Не дуже боролися зі старими, які перекрили дороги, й міліціонери, котрі й самі постраждали від монетаризації пільг. Мова йде про справжнє потрясіння для всієї системи влади Росії. Але процеси руйнування йдуть по всьому суспільству. От один із прикладів, опублікований російською "Новою газетою": "Тетяна Малейко водить трамваї в Курську вже майже 15 років, але таке з нею сталося вперше. Її силоміць витягли з кабіни, побили й викинули на трамвайні колії не грабіжники, котрі вирішили забрати денний виторг, а пасажири-пільговики, які відмовилися оплатити проїзд. Двоє з них були інвалідами, третій – "афганець". Перепалка з ними закінчилася сумно: Тетяну Малейко забрала "швидка" з вивихом ноги і численними забиттями". Таких прикладів досить багато. Наприклад, як показало опитування – 80% офіцерів армії готові не вийти на службу, оскільки ліквідація пільг на безплатний проїзд стала серйозним ударом по їхньому бюджету. Дійшло до того, що в Петербурзі протестувальники виставили помаранчеві намети.

Чому ці події так важливі для України? Та тому, що такі ж реформи вперше в СНД намагався проводити український уряд 2001 року. Ім'я прем'єр-міністра того періоду – Віктор Ющенко. На щастя, тоді ліберальний експеримент було вчасно зупинено. Постраждали в основному діючі офіцери і пенсіонери МВС і Міністерства оборони. Представників силових міністерств позбавили безплатного проїзду в транспорті, пільг по квартплаті й багато чого іншого. Багато хто запам'ятав це дуже добре. Автор цих рядків переконався в цьому особисто: ніяка сила й аргументи не могли змусити мого тестя, котрий був офіцером міліції, а сьогодні пенсіонер, проголосувати за Віктора Ющенка.

І сьогодні в оточенні нового президента достатньо впливових прихильників монетаризму. Ці люди нагадують маніяків, готових заради деяких "ринкових принципів" поставити під загрозу добробут найбільш знедолених верств населення. Але якщо такі люди одержать реальну владу, то вони поставлять під удар і всі результати "помаранчевої революції". От що говорить, приміром, Віктор Пинзеник у газеті "Kyіv weekly" критикуючи закон, який змушує підприємства в першу чергу виплачувати зарплату своїм працівникам: "Приймаючи закон, яким фактично встановлюється першочерговість виплати зарплати, ми робимо крок назад, оскільки фактично лишаємо підприємства фінансової свободи". Тобто цей економіст вважає нормальним, що підприємець може затримувати виплату зарплати своїм працівникам, називаючи це своєю "фінансовою свободою". Але те ж саме було в нас і при Кучмі, коли місяцями і роками люди не бачили чесно зароблених грошей? Хіба за таку свободу боролися Майдан і мільйони людей, які віддали свої голоси Ющенкові?

У Біблії викладено фундаментальну істину, без дотримання якої неможливо побудувати стабільне, щасливе суспільство: "У той самий день віддай плату його (працівника – прим. ред.), поки не зайшло сонце..." Піддаючи цей принцип сумніву, ліберали ставлять під загрозу майбутнє нової демократичної влади на чолі з Віктором Ющенком.

Багато політологів називають "помаранчеву революцію" буржуазною за своїм характером. Загалом, це правильно – її основною силою стали дрібні та середні підприємці, інтелігенція. Перемога Віктора Ющенка дає реальну надію цим людям нарешті почати нормально працювати і розвивати свій бізнес. Але перемога демократії не зміцниться, якщо буржуазна революція не переросте в революцію соціальну, коли пенсіонери, бюджетники, безробітні не відчують, що їхня доля важлива для держави. І не тільки в період виборів, коли їм кидають подачки. "Сильним – роботу, слабким – турботу!" – цей принцип має стати головним для нової влади. Інакше супротивники Ющенка не простять нам такої помилки. Для них це буде розкішний подарунок.

Християнська демократія народилася як доктрина, спрямована проти лібералізму і дикого капіталізму. Як доктрина, спрямована на захист інтересів трудового люду і всіх тих, кого ліберали готові принести в жертву "непорушним принципам ринку", прирікаючи їх на бідність і безправ'я. Сьогодні саме з цих позицій християнські демократи, активні учасники "помаранчевої революції" повинні вибудовувати свою політику, контролювати дії нової влади. І якщо треба, то не соромитися жорстко протидіяти будь-яким спробам (через дурість чи злі наміри) поставити під загрозу нашу загальну перемогу.

Архів 2005 року
Газета "Християнський Демократ"
Російськомовна версія статті: Либеральные реформы – главная угроза «оранжевой революции»